Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Таким чином, проаналізувавши історіографію і джерельну базу Кримської (Східної) війни, ми переконалися, що найбільш неупередженими й об’єктивними дослідженнями є праці українських науковців-істориків В. Бачинської, В. Волковинського, Р. Ковальчика, П. Ляшука, В. Молчанова, Р. Пилявця, О. Реєнта та ін. Загальний тон публікацій радянської історіографії, який характеризується викривленнями історичних фактів, зберігся і в працях сучасних російських дослідників. Міфи, породжені радянськими істориками, активно підживлюють сучасні пропагандисти. Однак ці міфи вдало спростовують вітчизняні науковці, висвітлюючи, зокрема, значну роль України у цій війні та в післявоєнному піднесенні Російської імперії.
Комплексне використання методів дослідження дозволило висвітлити історичні, економічні, соціальні та інші фактори впливу на місце і роль українських збройних підрозділів, що брали участь у бойових діях. За допомогою хронологічного методу події та явища історичного процесу подаються у хронологічній послідовності, а синхронного – одночасність історичних подій у різних сферах. Дослідження ґрунтується на принципах історизму, достовірності, всебічності, об’єктивності, соціального підходу та співвідношення логічного й історичного, що дозволило критично та безсторонньо проаналізувати основні події Кримської (Східної) війни.
Головною причиною Кримської (Східної) війни з боку Росії стала суперечність між розвитком капіталістичних відносин у державі та кріпосницьким господарством, що стримувало розвиток промисловості внаслідок слабкості внутрішнього ринку. Крім того, Російська імперія вела агресивну політику, спрямовану на придбання зовнішніх ринків і придушення демократичних рухів у Європі. Головних гравців єв-ропейської політики посилення позицій Росії не влаштовувало. Самовпевненість Миколи I у силі своєї армії, помилковий аналіз європейської дипломатії та явна недооцінка сил і можливостей майбутніх суперників кинули Російську імперію у полум’я Кримської війни. Безпосереднім приводом для війни стало захоплення російськими військами 1853 року Молдовського князівства та Волощини, проголосивши причиною вторгнення надуману русофобію.
Початкові успіхи росіян у протиборстві з Туреччиною змінились низкою поразок у битвах після вступу у війну Великої Британії та Франції і завершилися капітуляцією Російської імперії, незважаючи на героїчну оборону Севастополя. Союзники виконали задумане: не дали змоги Росії перемогти в цій війні, оскільки це означало б загибель демократії та прогресу в усій Європі. Разом із тим вони значно послабили позиції Російської імперії на континенті, зміцнивши свої.
Найбільші та найтрагічніші бойові дії Східної війни відбулися у межах сучасної України. Від регулярних обстрілів значних втрат зазнали Одеса, Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ, Арабат та інші містечка й села. Забезпечення потреб царської армії російське самодержавство і військове командування переклало на мешканців українських губерній. Для України та її народу війна стала важким тягарем, особливо для селян, яким необхідно було перевозити тисячі солдат, різні, необхідні армії вантажі, а потім ще й тисячі поранених та хворих військових і жителів міст і сіл Півдня України, які мали доглядати за ними. Українські жінки ставали сестрами милосердя у російській армії. Під час оборони Севастополя всіляку допомогу йому надавало насамперед населення України. Для забезпечення імперської армії був задіяний увесь військово-економічний потенціал України.
З-поміж постатей, які особливо відзначилися у Кримській війні, особливу увагу ми приділили адміралам В. Корнілову і П. Нахімову, хірургу М. Пирогову, медсестрі Дар’ї Севастопольській, рядовим героям тих подій, серед яких було дуже багато українців.
Українці та уродженці українських земель воювали як у лавах російської армії та флоту, так і в складі противників Росії, хоча на боці Російської імперії виступала переважна їх більшість. Рядові воїни-українці, як і представники різних ланок офіцерського складу російської армії виявили мужність і героїзм в обороні Севастополя, Одеси, у боях на Чорному морі і на Кримському півострові, а також на інших театрах воєнних дій. Лише під час оборони Севастополя і лише у сухопутних військах російської армії загинуло понад 25 тис. українців.
Поразка Російської імперії у війні призвела до серйозного обмеження її прав та інтересів. Водночас уроки війни спонукало її самодержавний уряд розпочати реформи 1860-1890-х років, найважливішим завданням яких стало створення відповідних передумов для зміцнення зовнішніх і внутрішніх позицій російської монархії. Незважаючи на прогресивний буржуазний характер, реформи у Наддніпрянській Україні полишилися незавершеними, лише забезпечили передумови можливої зміни політичної моделі у Російській імперії. Однак вони мали позитивний вплив на суспільно-економічний та суспільно-політичний розвиток Наддніпрянської України, перетворюючи її на розвинутий індустріальний регіон. Це вирішальною мірою зумовило економічні й воєнні успіхи Російської імперії.
Магістр