"Ренесанс та Просвітництво в культурі України (ХV–XVІІІ ст.)" (ID:922205)

Актуальність теми. Тема Ренесанс та Просвітництво в культурі України (ХV–XVІІІ ст.) є дуже важливою, тому що в Україні стають актуальними ідеї, які орієнтують людину на формування національної самосвідомості, патріотизму, служіння суспільству. В Україну Ренесанс прийшов з північної Європи, де воно відбувалося у формі реформації, тобто у формі релігійних перетворень у дусі протестантизму. Реформація поширилася спочатку на Річ Посполиту, а звідти перекинулась і на Україну. Для досягнення мети визначено та розв’язано такі завдання: 1. Дати загальну характеристику Ренесансних та реформаційних впливів в культурі України XV–XVІ ст. 2. Охарактеризувати роль релігії у формуванні української культури. 3. Яку роль відігравали братські школи. 4. Культурні осередки ХVІ–XVІІІ ст. та їх вплив на освіту й просвітництво Історіографія проблеми. Дослідження історії Ренесансу та Просвітництва в культурі України XV–XVІ ст. має свої традиції. На сьогодні відомо багато джерел, монографій. Є багато істориків, які досліджували дану тему, серед них були: М. Грушевський, В. Нічик, П. Кралюк, Я. Ісаєвич та інші. Вагомий внесок має праця М. Грушевського «Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн.», де Особливу увагу приділено питанням освіти, створення братств, боротьби з унією. Реформація протиставила оптимістичним гуманізму релігійний аскетизм. Її діячі представляли собою повну протилежність гуманістам – прекрасно освіченим аристократам, знавцям філософії, поезії, образотворчих мистецтв. Це були в основному вихідці з народу, розвиваючі свої здібності завзятою працею, фанатики віри. На їхню думку, католицька церква спотворила взаємини людини з Богом і зайнялася спекулятивним продажем його милості. Створивши нове віровчення – протестантизм, реформатори відмовилися від складної церковної ієрархії, системи культів і обрядів. Вони висунули нову моральну настанову для людини, яка тепер повинна була жити з постійною готовністю приймати і переносити всі труднощі та випробування; прагнути до внутрішнього очищення і духовної стійкості в вірі. Таким чином, Реформація заклала духовні основи нового типу людини і культури праці. Підсумком її стало: 1) ослаблення монополії католицької церкви; 2) виділення третього напряму християнської віри – протестантизму; 3) труд став вважаться головним показником віри, що сприяло розвитку капіталістичних відношень і формуванню буржуазії. У відповідь церква вжила контрнаступ: посилила дії інквізиції; ввела жорстку цензуру на заборонені книги; провела внутрішні реформи і заснувала орден єзуїтів. Зміни відбуваються у всіх сферах життя, звільнення від середньовічних традицій і початок становлення капіталістичних відносин, не могли не позначитися на особливостях художньої культури і естетичної думки даного часу. Починаючи з середини XIV ст. культурне життя України розвивалося у несприятливих умовах. До них слід віднести роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, соціальне й національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників, постійну жорстоку агресію татар. Більша частина українських земель знаходилася у складі Литовської та Польської держав. Остаточне поневолення українського народу сталося з підписанням Люблінської унії 1569 року. За умовами унії Литва об’єднувалася з Польщею в єдину державу – Річ Посполиту. Список використаних джерел та літератури Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Т. 4 – С. 141-142. Арістотелівські проблеми, або Питання про природу людини з додатком передмов до весільних і похоронних обрядів, складених Калістом Саковичем // Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець XVI — початок XVII ст.). — Київ, 1988. — С. 337 — 512, 556 — 565. Баркулабовская летопись // Университ. известия. — Киев, 1898. — № 12. — С. 10 Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-XVIII ст. / Я. Д. Ісаєвич; Ін-т сусп. наук Львів. ордена Леніна держ. ун-ту ім. І. Франка. – Київ: Наук. думка, 1966. – С. 37. Валерія Нічик. Петро Могила в духовній історії України. — К., 1997. — С. 12-26 Возняк М. Історія української літератури. 2-е вид. — Львів, 1992. — С. 314 — 315. Голубев С. Древние и новые сказания о начале Киевской академии // Киев. старина. — 1885. — Т. 2. — С. 115 — 116. Ісаєвич Я. "Lycaeum Trilingue": концепція гуманістичної школи в Європі // Острозька давнина. — 1995. — Вип. 1. — С. 8 — 12. Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI — XVIII ст. — Київ, 1966; С. 269 — 294. Ісаєвич Я. Д. Джерела історії української культури доби феодалізму. — Київ, 1972. — С. 74 Ісаєвич Я. Джерела з історії української культури. — Київ, 1972. — С. 62 — 64; Хижняк 3. І. Києво-Могилянська академія. Вид. 2. — Київ, 1981. — С. 31 — 33. Ісаєвич Я. Найстаріші документи про діяльність братств на Україні // Історичні джерела та їх використання. — Київ, 1966. — Вип. 2. — С. 12 — 22. Ісаєвич Я. Найстаріші документи про діяльність братств на Україні // Історичні джерела та їх використання. — Київ, 1966. — Вип. 2. — С. 77. Історія України. Джерельний літопис / [Упоряд.: В. І. Червінський, М. І. Обушний, Т. Ю. Горбань, В. Є. Кругляков та ін.]. – К.: ДП “Дирекція ФВД”, 2008. – С.70. Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевича. – 2-ге вид. – К. : Либідь,1999. – С.7. Кочан Н. Флорентійська унія і Київська митрополія. До проблеми розвитку та втілення ідеї унії церков // Знаки часу: До пробл. порозуміння церков. — Київ, 1999. — С. 20 — 22. Кралюк П.М. Острозький культурний центр та становлення Києво-Могилянської академії: монографія / П. Кралюк. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015. — C. 31 — 38. Культурологія : навчальний посібник / Н. Д. Пальм, Т. Є. Гетало, Д. Ю. Михайличенко та ін. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2008. – С.73. Левицкий О. Социнианство в Польше и Юго-Западной Руси // Киевская старина. — 1882. — № 4 — 6. Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні. — Київ, 1996. C. 102 – 103. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VI. Розділ V. С. 9 М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VI. Розділ V. Стор. 1 Острозька академія: історія та сучасність культурно-освітнього осередку. Енциклопедичне видання / За ред. І. Пасічника, П. Кралюка, Д. Шевчука та ін. Вид. 3-тє, доп. і переобл. – Острог: Видавництво НаУОА, 2019. — С. 81 — 115. Павловский И. Приходские школы в старой Малороссии и причины их уничтожения. — Киев, 1904 (відб. з "Киевской старины"). — С. 23; Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець XVI – початок XVIІ ст.): тексти і дослідження / [редкол.: В. І. Шинкарук, В. М. Нічик, А. Д. Сусов]. – К.: Наук. думка, 1988. – С.6. Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець XVI – початок XVIІ ст.): тексти і дослідження / [редкол.: В. І. Шинкарук, В. М. Нічик, А. Д. Сусов]. – К.: Наук. думка, 1988. – С.10 Петров Н. П. Киевская академия во второй половина XVII века. — Киев, 1895. — С. 84-85. Тимошенко Л. В. Артикули Берестейської унії 1596 р. // Укр. іст. журн. — 1996. — № 3. — С. 15 — 34. Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века. — Казань, 1898. — С. 491 — 495. Хинчевська – Геннель Т. Берестейька унія з польської точки зору // Держава, суспільство і Церква в Україні у XVII столітті: Матеріали ІІ «Берестейських читань», Львів, Дніпропетровськ, Київ, 1-6 лютого 1995 р. – Л.: Ін-т історії церкви; Львів, богосл. акад. 1996. – С. 90-94