Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Проблематика сновидінь, використаних в творах художньої літератури, широка і різноманітна. Частина з них має чітко виражене політичне забарвлення, в інших випадках сни допомагають глибше зрозуміти суб`єктивні переживання героїв, є сни передбачення, а іноді сон виступає в творі як засіб, який робить текст більш захоплюючим. Сни в художній літературі завжди слугують для яскравішого відображення зв'язку творчої фантазії письменника з реальним життям, дозволяють кожному читачеві знайти щось своє.
Сон і його містична природа для багатьох польських романтиків та модерністів стали шляхом пізнання дійсності та людської сутності, показу взаємодії світу реального і потойбічного, дали можливість намалювати авторську картину майбутнього, залежного від гіркої для польської нації сучасності, або збагнути трагізм польської історії.
Що стосується ступеня вивченості проблематики, то сни персонажів неодноразово ставали предметом наукового аналізу. В даний час вони продовжують привертати увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників, що свідчить про актуальність цієї теми для сучасного літературознавства. Однак, попри накопичення надзвичайно великої кількості матеріалу, специфіка літературних сновидінь як художньої форми та літературного прийому вивчена поки недостатньо. Розглядаються в основному їх окремі види і функції, а також мотивна структура снів в творах різних авторів. Тлумачення структури, специфіки літературних сновидінь, моделі оніричного образу, особливості природи художніх снів у світовій літературі вцілому, а особливо в літературі романтизму і Молодої Польщі потребують додаткового, глибокого розгляду та узагальнення.
Мета пропонованої роботи: проаналізувати оніричні мотиви у працях письменників доби романтизму та Молодої Польщі.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
- дослідити сон як літературний прийом;
- здійснити психологічне та літературознавче дослідження сновидінь та оніричні мотиви у світові літературі;
- висвітити особливості загальної характеристики сну в літературній традиції доби романтизму та Молодої Польщі;
- проаналізувати сон як головний символічний елемент у поемі Адама Міцкевича «Дзяди».
- розглянути мотив сну у творах «Срібний сон Саломеї» і «Ксьондз Марек» Юліуша Словацького;
- з’ясувати місце сну у творчості Леопольда Стаффа;
- простежити мотиви сновидінь Стефана Жеромського у романах «Історія гріха» та «Бездомні». Сон як символ та символ у снах.
Об’єктом дослідження є твори Адама Міцкевича «Дзяди», Юліуша Словацького «Срібний сон Саломеї» та «Ксьондз Марек» і Стефана Жеромського «Історія гріха» та «Бездомні» та поезія Леопольда Стаффа.
Предметом дослідження є семантика та функціонування оніричних мотивів на тлі двох епох.
Методи дослідження: порівняльно – історичний і порівняльно -типологічний (шляхом порівняльного аналізу здійснюється огляд психологічного та літературознавчого дослідження cновидінь), контекстуальний (твори розглядаються у контексті оніричного мотиву), семіологічний (з’ясування семантики літературно – оніричного простору), психоаналітичний (розкриваються психологічні засади авторського бачення сну, психологізм образів).
Матеріалами досліджень та його джерела є праці вітчизняних та зарубіжних науковців у літературно – оніричній сфері – Д. Данек, М. Динник, К. Г. Юнга, Е. Фромма, М. Бахтіна, В. Лейбіна, Ю. Лотмана, Н. Мочернюк, Д. Нечаєнка, З. Фрейда та ін., а також твори Адама Міцкевича «Дзяди», Юліуша Словацького «Срібний сон Саломеї», «Ксьондз Марек» і Стефана Жеромського «Історія гріха» та «Бездомні» та поезія Леопольда