Зразок роботи
Вступ
Здоров’я людини має безліч джерел: матеріальне, соціальне, культурне та духовне. Люди фізичні істоти з матеріальними потребами у поживній їжі, чистому повітрі та воді та достатньому притулку, а також у фізичній активності та сні. Людство це соціальні істоти, яким потрібні сім'ї, друзі та громади, щоб процвітати. Ми є культурними істотами – усіх видів, нам єдиним потрібна культури, щоб життя вартувало життя. І ми духовні істоти, психічно пов’язані зі своїм світом.
Культури стосуються те, як ми думаємо, що світ «працює»: мова, знання, переконання, припущення та цінності, які формують те, як ми бачимо світ і своє місце в ньому; надання сенсу нашому досвіду; і передаються між окремими людьми, групами та поколіннями. Духовність – це глибоко інтуїтивне, але не завжди свідомо виражене почуття зв’язку зі світом, в якому ми живемо.
Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення. Поняття духовної культури включає всі галузі духовної сфери; показує соціально-політичні процеси, що відбуваються в суспільстві.
Духовна (сакральна) культура ...........
1. Духовна культура української молоді ХХI століття (детермінант постмодернізму – мораль)
На сучасному етапі розвитку суспільства з багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин зростає актуальність у сфері духовної культури особистості та її складових. У такі переломні періоди, як той, що нині переживає українське суспільство, зазнають трансформаційних змін не лише економічна та політична сфери суспільного розвитку, але й не менш важлива – духовна. Недаремно сучасні процеси, в яких ми маємо можливість безпосередньо брати участь, яскраво відображають широкий спектр гострих проблем у сфері духовної культури.
Духовна культура справді є творцем, бо це засіб духовного самовираження людини, і її також можна назвати творцем людини, тому що культура – це мислення і споглядання, які відрізняють людину від духовної культури тварин. включає відтворення індивідуальної і суспільної свідомості Народно-художня культура мистецтво як професійний вид художньої творчості. Про це свідчать наступні форми духовної культури: релігія, мистецтво, філософія, наука.
Духовна культура – сфера людської діяльності, що охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства. Духовна культура містить у собі форми суспільної свідомості і їхнє втілення в літературні, архітектурні й інші пам'ятники людської діяльності. Виступаючи якісним показником духовного життя суспільства, духовна культура по своїй суті структурі духовної сфери громадського життя, що як систему являє собою єдність таких компонентів, як духовна діяльність, духовні потреби, духовне споживання, соціальні інститути, духовні відносини і спілкування.
Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері визначив духовну культуру як: «Духовна культура – це спадщина вірувань, звичаїв і знань, накопичених століттями, інколи їх важко виправдати логічно, але вони вміщують своє виправдання в самих собі як шляхи, якщо вони кудись ведуть, тому що ця спадщина відкриває людині її внутрішню безмежність»
Духовна культура виникає завдяки тому, що людина не обмежує себе лише чуттєво-зовнішнім досвідом і не відводить йому переважного значення, а визнає основний і керівний духовний досвід, з якого він живе, любить, вірить і оцінює всі речі. Цим внутрішнім духовним досвідом людей визначає зміст і вищу мету зовнішнього, почуттєвого досвіду.
Молодь – це соціально-демографічна група, що виділяється за сукупністю вікових характеристик і характеристик соціального статусу. Молодь як заключна фаза життєвого циклу біологічно універсальна, але її специфічні вікові обмеження, пов'язаний з ними соціальний статус і соціально-психологічні особливості є соціально-історичними.
Детермінанта духовної культури – мораль. Мораль – система подання методів оцінки контролю поведінки людини; Один з видів суспільної свідомості.
Моральність – це характер людини, що знаходиться в певному стані духовного зростання, його взаємини з іншими людьми і світом.
Численні детермінанти, безумовно, важливі і рівні для нашого духовного розвитку, але я хочу зосередитися на такому детермінанті культури, як мораль.
Моральний розвиток передбачає набуття установок, настроїв та пізнавальних компетенцій, що беруть участь у процесі морального судження та дії. Характер і роль цих компонентів залежать від того, як розуміється мораль. Більшість сучасних моральних психологів відрізняють мораль від розсудливості та від звичаю чи етикету. Вони, як правило, погоджуються з тим, що бути моральним означає поводитися з іншими справедливо і з турботою про їх добробут. Моральний розвиток відбувається через взаємодію людей у визначних культурних умовах. Моральна зрілість передбачає не лише судження про те, що правильно, але й почуття відповідальності, засноване на моральній ідентичності.
Мораль як одна з форм соціальної та особистої свідомості – це система поглядів, ідей, норм та оцінок, що регулюють поведінку людини. В його основі лежать вірування, звичаї, традиції, громадська думка. Він охоплює всі сфери суспільного життя:
Магістр