ПЕРШІ НАУКОВІ СТУДІЇ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НОВОЇ ДОБИ. «ГРАМАТИКА МАЛОРОССІЙСКАГО НАРЂЧІЯ» О. ПАВЛОВСЬКОГО. СЛОВНИК П. БІЛЕЦЬКОГО-НОСЕНКА» (ID:890015)

ВСТУП Наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. відбувався процес становлення нової української літературної мови на народнорозмовній основі, який характеризувався проникненням ідей романтизму, розвоєм жанрів різних функціональних стилів, науковими напрацюваннями щодо правописних норм. В. Німчук вважав новоукраїнський період найскладнішим (з-поміж давньоукраїнського та староукраїнського), оскільки нова українська літературна мова формувалася в умовах бездержавності українського народу та перебуванням його під владою кількох чужих держав; до того ж у царській росії, до складу якої входила більша частина території України, українську мову офіційно трактували як діалект російської . Утвердження народнорозмовного варіанта літературної мови пов’язується насамперед із творчістю І. Котляревського (з появою його «Енеїди»), Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Т. Шевченка; виходом фольклорних збірок М. Цертелєва «Опыт собрания старинных малороссийских песен» (1819 р.), М. Максимовича «Малороссийские песни» (1827 р.), І. Срезневського «Запорожская старина» (1833-1838 pp.). Неабияку роль в остаточному визнанні народнорозмовного варіанта мови як літературного мало видання граматики О. Павловського під назвою «Грамматика малороссійскаго нарЂчія» (1818 р), у якій ґрунтовно описуються характерні особливості нової української літературної мови у порівняльному аспекті з російською. Роль «Грамматики» в історії української мовознавчої думки розглядали Б. Кобилянський, Г. Левченко; лінгвістичний аспект змісту граматики досліджували Й. Дзендзелівський, В. Німчук, І. Огієнко, Ю. Шевельов; лексичний склад праці вивчав Д. Бучко. Не менш цінним для цього періоду є укладений в кінці 30-х – на початку 40-х років XIX ст. диференційний словник П. Білецького-Носенка. Ця лексикографічна праця була першим повним словником української мови (містить понад 20 000 словникових статей). Дослідженням різних аспектів цієї пам’ятки займались такі учені як В. Німчук, В. Русанівський, П. Житецький та М. Пилинський. Мета роботи – дослідити історію видання, основні джерела та мовні особливості лінгвістичних праць новоукраїнського періоду («Грамматика малороссійскаго нарЂчія» О. Павловського та «Словник української мови» П. Білецького-Носенка). Реалізація цієї мети передбачає виконання низки конкретних завдань: — висвітлити історію видання та основні джерела пам’яток; — охарактеризувати визначальні мовознавчі напрацювання учених у працях; — виокремити фонетичні, морфологічні, словотвірні та лексичні риси української мови того періоду. Об’єктом дослідження є новоукраїнський період кінця XVІІІ – першої половини XІХ cт. у розвитку мовознавчої думки в Україні. Предмет дослідження – «Грамматика малороссийскаго нарЂчія» О. Павловського (1818) та «Словник української мови» П. Білецького-Носенка (уклад. 30-40 рр. XIX ст.). Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел. РОЗДІЛ I «ГРАММАТИКА МАЛОРОССІЙСКАГО НАРЂЧІЯ» О. ПАВЛОВСЬКОГО 1.1. Історія видання та основні джерела пам’ятки «Грамматика малороссійскаго нарЂчія» Олексія Павловського – це описова і відночас порівняльна (з російською мовою) лінгвістична праця, яка стала першою граматикою періоду становлення української літературної мови на народнорозмовній основі. Граматика складається з двох основних частин : «О буквахъ и о произведеніи словъ» (власне лінгвістичні положення) та «О сочиненіи и о стихотворст†малороссійскомъ» (лексико-фольклорний матеріал – перекладений українсько-російський словник (1131 слів) та словник ідіом).