Зразок роботи
Література жахів - це жанр художньої літератури, спочатку спрямований на виклик в читача відчуття тривоги та страху [7, с. 44]. Згодом, у процесі розвитку жанру, вона набула елементів гумору та слешерного екшену. В таких творах часто зустрічаються містичні або фантастичні моменти, але вони не є обов'язковими [7, с. 33].
Еволюція літератури жахів - це складний процес, який має кілька ключових аспектів.
По-перше, термін «література жахів» з'явився значно пізніше, ніж сам жанр, який включає широкий спектр творів, об'єднаних загальною жанровою матрицею. Відсутність загальної назви призвела до плутанини у розумінні жанрових визначень.
По-друге, існує проблема термінологічної впорядкованості через особливості перекладу термінів. У світовому літературознавстві вживається термін «horror literature» для позначення всього спектру літератури жахів, включаючи готичні жанри, незалежно від форми. Проте для вітчизняного літературознавства ближчими є терміни «чорний роман» та «готичний роман» [3, с. 24].
По-третє, актуальною залишається проблема класифікації літератури жахів на основі різних критеріїв, серед яких виокремлюють рецептивний та типологічний підходи. Поєднання цих факторів може стати основою для створення нової класифікації різновидів літератури жахів, проте, як зауважив Г. Лавкрафт, важливо розуміти, що розповіді про жахи можуть не завжди точно відповідати одній теоретичній моделі [7, с. 33].
Після аналізу значної кількості творів світової літератури щодо теоретичних аспектів, присвячених поетологічним особливостям літератури жахів, можна виділити такі ключові елементи жанру: персонажі, простір, атмосфера та хронотоп.
Персонажі в літературі жахів можуть бути розділені на антагоністів і протагоністів, які виконують ключові ролі у сюжеті. Це лише загальна класифікація персонажів, існують інші підходи до їх категоризації.
Один із найефективніших методів - це групування персонажів [7, с. 33]. Кожна група має свою унікальну атрибутику, виконує певні функції та має свої характери і архетипи. Це стандартизований набір елементів, які створюють очікування читача та різницю між різними піджанрами жахів [23, с. 114].
Наприклад, дослідниця О. Вовк у своїй статті «Жах як основний жанротвірний елемент в американських романах літератури жахів» визначає персонажів як «нетривіальні образи героїв», але ця дефініція не враховує стандартні характери та зовнішність персонажів. Так, під цю дефініцію потрапляють такі типи персонажів:
а) ті, що відчувають жах, і їхня особливість полягає в яскраво відтвореному емоційному стані;
б) ті, що викликають жах. Їх опис може бути прямим або непрямим хї4, с. 34.
Перший тип відзначається детальним описом зовнішності та увагою до фізичних вад, а другий - за допомогою опису їх дій та поведінки. Обидва способи створюють почуття жаху через докладний опис насильства, девіантної поведінки та інших деталей [7, с. 33].
Магістр