Зразок роботи
1.1. Особливості поетики та новаторства Еврипіда
Евріпід - давньогрецький поет-драматург, молодший серед трьох великих афінських трагіків — Есхіла та Софокла [4, с. 235].
Реформатор класичної трагедії, Еврипід, народився близько 480 року до нашої ери на острові Саламін. Жив у часи, коли мистецтво трагедії переходило в нову епоху в історії античної драми. Для сучасників Евріпіда його твори, а також його спосіб життя та думки виглядали новими.
Протягом життя Еврипід не досягав успіху в поетичній справі. Він двадцять два рази брав участь у трагічних змаганнях, на яких представив близько 90 драм, і лише чотири рази отримав перше місце. Йому посмертно було присуджено нагороду лише в п'ятий раз. Наприкінці життя поет виїхав зі Афін і, за запрошенням царя Архелая, оселився в Македонії [9, с. 153].
Хоча за життя не отримавши належного визнання, Еврипід став улюбленим драматургом в пізній античності та еллінізмі. До наших днів збереглось 19 драм, написаних Еврипідом - це більше, ніж у Софокла та Есхіла разом узятих [15].
Поета називали філософом на сцені, і часто порівнювали з одним з його героїв, який у своєму прагненні розгадати таємниці богів піднявся на небеса. На всіх етапах творчого шляху поета проявлялася його постійна душевна тривога.
Аристотель описав Еврипіда як «найтрагічнішого з трагічних поетів», а його ім'я пов'язане з третім періодом розвитку грецької класичної трагедії [3].
Батько Еврипіда отримав пророцтво, що його син стане відомим атлетом, і спрямував його на цю стежку. Однак для Еврипіда не вдалося славитися як спортсмену. Пророцтво частково справдилося: він був покликаний до розумової, а не фізичної праці. Еврипід написав 92 п'єси, але до нас дійшло лише 18. Він п'ять разів перемагав на драматичних змаганнях, останній раз після смерті [16, с. 4].
На відміну від Софокла, Еврипід не мав державних посад і не брав участі в політичних змаганнях, але дбайливо вивчав суспільні процеси і відображав їх у своїх творах. Афіняни не завжди розуміли його наміри, оскільки його трагедії були новаторськими та незвичайними для глядачів. Еврипід часто відступав від звичайної канви, власним чином інтерпретуючи події та характери героїв, роль богів у житті смертних. Його новаторські підходи, незвичайні сценічні ефекти та відвертість інколи лякали глядачів [22].
У період Евріпіда грецький театр вже мав свої визначені норми та традиції, більшість міфологічних сюжетів були вже використані, що потребувало внесення змін та нового тлумачення образів та ситуацій. У відміну від Есхіла і Софокла, Еврипід відкрив нову тему родинних та побутових відносин у грецькому театрі. Він цікавився особистими переживаннями та почуттями героїв, які були актуальними незалежно від історичного контексту. Автор намагався зануритися в психологічний світ героїв, описати внутрішню боротьбу між різними почуттями у душі одного персонажа. У творах Евріпіда ця боротьба проявлялася у відчуттях ненависті та материнської любові у Медеї, у внутрішній боротьбі між обов'язком і пристрастю у Федрі, а також у конфлікті між коханням і страхом смерті у Алкести. Трагедії Еврипіда зосереджувалися на різних аспектах родинних відносин, подружньої невірності, особистої помсти, кохання, дружби та повернення втраченої дитини.
Отже, у своїх творах Евріпід розкривав нові глибини та аспекти людських почуттів та переживань. Його творчість характеризується унікальним підходом до традиційних міфологічних сюжетів, відображенням побутових та родинних конфліктів, а також відкриттям психологічних протиріч у внутрішньому світі героїв. Його трагедії відзначаються глибокою людською драматургією та відображенням реального життя, що робить його творчість надзвичайно актуальною й проникливою. Еврипід зробив значний внесок у розвиток грецької драми, відкривши нові горизонти для майстрів слова та відкривши нові шляхи для подальшого розвитку театрального мистецтва.
