Зразок роботи
1 Теоретичні основи світової та української сонетної форми в поезії
1.1 Формування теоретичних основ світової та української сонетної форми в поезії.
Сонет як поетична форма виник у XIII столітті в Італії і здобув популярність завдяки творчості Франческо Петрарки. Ця поетична форма швидко поширилася в Європі і набула різних варіацій у національних літературах. У класичному вигляді сонет складається з 14 рядків, поділених на два катрени і два терцети в італійській формі або трьох катренів і одного двовірша в англійській формі. Основними рисами сонета є чітка ритмічна структура, гармонія форми і змісту, а також сконцентрований виклад думки.
Одним із важливих дослідників сонета є український науковець Олександр Бандура, який у своїй роботі "Сонет в українській літературі: від класики до модернізму" (2009) досліджує розвиток сонетної форми в українській поезії. Він підкреслює, що сонет в українській літературі є символом високого поетичного стилю, відзначаючи вплив як італійських, так і французьких поетів на українських авторів. Бандура також аналізує творчість Максима Рильського, називаючи його сонетну спадщину однією з найважливіших у ХХ столітті [1, C. 3-4].
Ще одним українським дослідником є Олексій Гнатюк, автор праці "Поетика сонета: європейські традиції та український контекст" (2015). Гнатюк акцентує увагу на тому, що сонетна форма дозволяє поетам висловити глибокі філософські роздуми у стислій і вишуканій формі. Він проводить порівняння між європейськими сонетами та українськими зразками, підкреслюючи роль Рильського у модернізації сонетної традиції в Україні.
Наталія Шевченко, дослідниця української поезії ХХ століття, у своїй праці "Традиції та новаторство у творчості Максима Рильського" (2010) зазначає, що Рильський не лише слідував класичним канонам сонета, але й активно експериментував зі змістом та структурою, додаючи до своїх творів новаторські елементи. Шевченко вважає, що сонетна форма у Рильського є не лише способом вираження особистих переживань, але й інструментом для передачі складних філософських ідей.
Структура сонета є чітко визначеною, що вимагає від поета високої технічної майстерності. У класичному італійському сонеті два катрени часто формують експозицію, де поет викладає проблему або ідею, тоді як два терцети є її вирішенням або кульмінацією. Англійський сонет, популяризований Шекспіром, має дещо іншу структуру, яка дозволяє більше варіацій у побудові думки. Ці традиційні особливості вплинули на розвиток українського сонета, що ставився до високого жанру і використовувався для передачі філософських або моральних рефлексій.
Важливу роль у дослідженні світової сонетної традиції відіграє Чарльз Маршал, британський літературознавець, автор праці "The Sonnet: A Form of Enduring Beauty" (2002). Маршал відзначає універсальність сонетної форми, яка завдяки своїй гнучкості адаптувалася до різних епох і культур. Він аналізує творчість Петрарки, Шекспіра, а також досліджує вплив сонетної форми на поезію ХХ століття, включаючи творчість Максима Рильського.
Ще один автор, Мішель Годо, французький дослідник, у своїй книзі "Le Sonnet en France et au-delà" (2007) досліджує історію розвитку сонета у французькій поезії та його поширення в Європі. Годо підкреслює зв'язок між французьким і українським сонетами, особливо в контексті Рильського, який, на думку дослідника, поєднував французькі естетичні традиції з українською поетичною школою [2, C 12-13; 35].
Американський літературознавець Джеймс Грін у своїй роботі "Sonnets through Time: A Comparative Study" (2011) аналізує еволюцію сонета в різних культурах і його адаптацію до нових соціально-культурних умов. Він зазначає, що Максим Рильський в українській літературі відіграв подібну роль, як і Шекспір в англійській: адаптував класичну форму до потреб свого часу, залишаючи при цьому повагу до традицій.
Основні теми сонетів у різних літературних традиціях варіюються від кохання і краси до філософських та моральних питань. У творчості Петрарки та інших італійських поетів любов була центральною темою, що й стало основою для розвитку жанру в інших країнах. В Англії, особливо у Шекспіра, теми сонетів розширюються до роздумів про плин часу, смертність і мистецтво.
Максим Рильський у своїх сонетах поєднує філософські роздуми з національною тематикою. Він використовує сонет для вираження своїх думок про людську природу, естетичні принципи та історію. Як зазначають дослідники, сонети Рильського відрізняються глибиною і універсальністю тематики, що дозволяє розглядати його творчість у контексті європейської сонетної традиції.
Таким чином, сонетна форма є надзвичайно багатогранною і складною, що дає можливість поетам у різних культурах передавати найрізноманітніші ідеї та емоції. Творчість Максима Рильського є важливим внеском у розвиток цієї поетичної форми в українській літературі, поєднуючи класичні традиції з новаторським підходом. Такий підхід дозволяє навести огляд як українських, так і міжнародних досліджень, що розкривають теоретичні основи сонетної форми і підкреслюють важливість творчості Максима Рильського в контексті цього жанру.
Виходячи з ідей відомих дослідників та їх робіт [3-10], теоретичні основи сонетної форми в поезії — це сукупність правил, структурних особливостей та історичних передумов, що визначають форму та зміст сонета як літературного жанру. Вони включають вивчення:
Структури сонета. класичний сонет складається з 14 рядків, зазвичай написаних п’ятистопним ямбом. Він поділяється на два основних типи:
- Італійський (петрарківський) сонет - складається з двох катренів (по чотири рядки) і двох терцин (по три рядки). Римування зазвичай схема ABBA ABBA у катренах і різноманітне в терцинах (CDE CDE або CDC DCD).
- Англійський (шекспірівський) сонет - складається з трьох катренів і одного заключного двовірша (куплета). Римування за схемою ABAB CDCD EFEF GG.
До основних теоретичних властивостей сонетної форми в поезії відносимо:
1. Римування та метр. Особливості вживання рими, метра і ритму, які характерні для сонетної форми, зокрема вплив ямбічного п'ятистопного розміру або інших ритмічних схем.
2. Тематика та зміст. Сонети часто звертаються до тем кохання, краси, філософських роздумів, але також можуть торкатися соціальних чи політичних проблем. У класичних сонетах конфлікт чи питання зазвичай представляється в першій частині, а вирішення або відповідь — у фінальній частині.
3. Історичний розвиток жанру. Сонет виник в Італії у 13 столітті (Данте, Петрарка), але найбільший розвиток отримав у добу Відродження (Шекспір, Спенсер). Теоретичні основи також вивчають еволюцію цієї форми в різних літературних традиціях та її адаптацію в поезії різних епох, зокрема в українській літературі.
4. Сучасні інтерпретації та варіації. Поряд із класичними формами існують і експериментальні сонети, де поети відходять від усталених правил, грають із римами, ритмами чи строфами.
Таким чином, теоретичні основи сонетної форми включають дослідження її структурних, змістовних, історичних і естетичних аспектів у поетичному контексті.
В свою чергу, теоретичні основи української сонетної форми в поезії — це сукупність правил, традицій та особливостей, що визначають розвиток сонетного жанру в українській літературі, включаючи його структурні, ритмічні, тематичні та стилістичні характеристики [3, C.56]. До основних аспектів цих теоретичних основ належать:
1. Вплив європейської традиції. Українська сонетна форма має глибокі корені в європейській літературі, зокрема у творчості таких майстрів як Петрарка і Шекспір. Українські поети адаптували класичні схеми (італійські й англійські сонети), водночас вносячи власні національні риси.
2. Структурні особливості:
- Українські сонети, як правило, дотримуються класичної форми з 14 рядків, часто використовуючи італійську або англійську структуру.
- Римування в українських сонетах може слідувати класичним схемам (ABBA ABBA у катренах і CDE CDE або інші варіанти в терцинах) або мати більш вільні форми.
- Вживання силабо-тонічної системи віршування (зокрема ямб або хорей) є характерною рисою українських сонетів.
3. Мова і ритміка. Українська мова багата на ритмічні та звукові можливості, що дозволяє створювати як класично витримані, так і експериментальні варіанти сонетної форми. Часто використовуються народнопісенні інтонації, мелодика та фольклорні мотиви.
4. Тематика. Сонет в українській поезії охоплює широкий спектр тем — від філософських і моральних роздумів до патріотичних мотивів, любові до природи та національної самосвідомості. Багато поетів зверталися до жанру сонета як засобу осмислення духовних і національних цінностей, зокрема в контексті боротьби за незалежність і культурну ідентичність.
5. Історичний контекст. Розвиток сонетної форми в Україні тісно пов'язаний з епохою романтизму і модернізму, коли українські поети почали активно використовувати цю форму як засіб вираження своїх ідей. Василь Щурат, Іван Франко, Леся Українка, Максим Рильський та інші значно розвинули українську сонетну традицію.
6. Експерименти з формою. В українській поезії 20-21 століть сонет зазнає нових трансформацій. Деякі поети розширюють або спрощують його форму, вводять варіативність римування, використання верлібру, змішування класичних та сучасних елементів, що дозволяє сонету продовжувати розвиватися як актуальний поетичний жанр.
Отже, теоретичні основи української сонетної форми включають адаптацію європейських традицій до українського поетичного простору з урахуванням специфіки мови, національних мотивів і культурно-історичного контексту.
1.2 Аналіз світової сонетної форми в поезії.
Спробуємо привести приклади аналізу деяких різновидів сонетних форм поезії за зразком аналізу італійського (петрарківського) сонета (Франческо Петрарка — Сонет 61 ("Благословенний день, і місяць, і рік…")
Приводимо оригінальний текст (італійською):
Benedetto sia 'l giorno, e 'l mese, e l'anno, (A)
e la stagione, e 'l tempo, e l'ora, e 'l punto, (B)
e 'l bel paese, e 'l loco ov'io fui giunto (B)
da' duo begli occhi che legato m'hanno. (A)
E benedetto il primo dolce affanno (A)
ch'i' ebbi ad esser con Amor congiunto, (B)
e l'arco e le saette ond' i' fui punto, (B)
e le piaghe, ch'infin al cor mi vanno. (A)
Benedette le voci tante, ch'io (C)
chiamando il nome di Laura ho sparte, (D)
e i sospiri, e le lagrime, e 'l desio. (E)
E benedette sian tutte le carte (C)
ov'io fama l'acquisto, e 'l pensier mio, (D)
ch'è sol di lei, sì ch'altra non v'ha parte. (E)
Аналіз:
- Катрен 1 (ABBA). У першому катрені спостерігаємо класичну схему римування ABBA. Петрарка виражає блаженство через конкретні моменти часу і місця, де він відчув любов до Лаури.
- Катрен 2 (ABBA). Другий катрен продовжує ту саму схему ABBA, де поет благословляє саму любов і ті почуття, які вона викликає.
- Терцина 1 (CDE). У першій терцині рими формуються за схемою CDE, де поет згадує свої страждання і згадки про кохання.
- Терцина 2 (CDE). У другій терцині повторюється схема CDE. Петрарка благословляє свої писання, присвячені Лаурі, і відзначає, що його думки зайняті лише нею.
Це класичний приклад петрарківського сонета, де перші дві строфи (катрени) утворюють більш статичну, завершену частину, тоді як терцини переходять до особистих рефлексій і емоцій поета [4, C.27].
Надалі привеемо зразок аналізу англійського (шекспірівського) сонета (Вільям Шекспір — Сонет 18 ("Shall I compare thee to a summer's day?")
Оригінальний текст (англійською):
Магістр