Концепти єротики в українській літературі 20-30 рр. ХХ ст.. (Є.Плужник, В.Підмогильний)» (ID:1127861)

ВСТУП Актуальність дослідження. Літературний процес 20-30 рр. ХХ ст.. характеризувався небувалим спалахом творчої активності українських літераторів, явленої у великій кількості створеного, за визначенням Майка Йогансена – “творчого доробку”, який засвідчив якісно новий мистецький рівень літератури, орієнтованої на європейські культурні зразки. Проте художнє надбання ери “українського ренесансу” не мало ґрунтовного наукового осмислення в радянський період. В сучасному літературознавстві відзначається підвищений інтерес до означеного періоду, він в одночас все ще залишається недостатньо дослідженим. Реінтерпретація прози 20-30-х рр. мотивується завданнями сучасного літературознавства “дати науковий образ століття”, що неможливе без усебічного осягнення її художньо-естетичного потенціалу. Любовний дискурс 20-х років поповнювався аспектами соціалістичного стилю життя, суттєвим впливом соціалістичної утопічної свідомості, істотною ознакою якого було свідоме пригнічення потреб особистого життя на користь суспільного. Євген Плужник у романі "Недуга" зображує процеси, що ними супроводжувалось будівництво комуністичного майбутнього, а саме: маргіналізацію приватної сфери, другорядність внутрішніх потреб перед зовнішніми, що породжували форму людської екзистенції типу соціальної функції. До системного аналізу інтерпретації еротичних мотивів залучений один із найпопулярніших творів радянської літератури 20-30-х рр. – "Роман Міжгір'я" Івана Ле як "текст-основоположник" (за К.Кларк) соцреалістичної доктрини еросу. У зв'язку з цим для реінтерпретації роману використані сформульовані вченими-славістами висновки про наявність "різноманітних соціалістичних реалізмів", витоки яких вбачаються не в теоретизуванні, а в "практичних прикладах", тобто у оформленні "текстів-основоположників", що визначили тип радянського соцреалістичного роману. До таких належить "Роман Міжгір'я" Івана Ле, у якому, як і в романі "Недуга" Євгена Плужника, змодельовано образ супергероя в літературі, і заявлено соцреалістичний еротичний модус. Метою співвіднесення модерністського і соцреалістичного аспектів еросу є пошуки не їх разючої несумісності, а точок дотику, спільних джерел, що визначають межу, граничність, за якою ерос, еротичне мислення втрачає свою сутність. Все це і зумовило вибір теми моєї бакалаврської роботи «Концепти єротики в українській літературі 20-30 рр. ХХ ст.. (Є.Плужник, В.Підмогильний)» Обєктом дослідженя виступає літературна спадщина В.Підмогильного та Є.Плужника. Предметом роботи виступає еротичне художнє мислення в романах «Місто» та «Недуга». Метою роботи є дослідження української прози 20-30-х рр. ХХ ст. у контексті еротичної свідомості. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: • філологічно прокоментувати формування еротичних концептів в суспільно-філософській та літературно-критичній думці 20-30-х рр.; • визначити спрямованість еротичної проблематизації української прози; • відстежити поетапність формування понять єротики та сексуальностї революції в українській літературі 20-30 рр. ХХ ст; • осмислити модифікації еротичного героя в окреслених парадигмах; • обґрунтувати особливості функціонування еротичних мотивів, концептів як поетологічну систему, що репрезентує еротичний дискурс. Наукова новизна роботи полягає у тому, що феномен еротичної самосвідомості розглядається як художньо-естетична проблема 20–30-х рр. ХХ ст. як надзвичайно важливий фактор, що формує досить суперечливий художній світ української прози. Практичне значення роботи полягає у тому, що вона є дослідженням особливостей еротичної самосвідомості як ціннісного фактора самосвідомості літературної, здійсненого на матеріалі найбільш значних творів української прози 20-30-х рр. ХХ ст. Аналіз системи еротичних мотивів, концептів, особливостей еротичної свідомості й самосвідомості, модифікацій кохання, представлений у дисертації, відкриває перспективи дослідження специфіки художнього мислення 20-30-х рр. Запропонований варіант інтерпретації художньо-естетичних позицій прози дозволяє зробити уточнення щодо особливостей особистісного світосприйняття крізь призму еротизму. Висновки, запропоновані в роботі, можуть бути корисні літературознавцям, культурологам, соціологам, які досліджують феномен еротичної літератури. Результати дослідження можуть зацікавити викладачів, які читають курси і спецкурси з історії української літератури ХХ ст.