Жанрово-стильові особливості повісті Г. Квітки-Основ_яненка (ID:1130723)
Зміст
ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………………3
Розділ 1. Теоретичний аналіз творчості
та стилю Г.Квітки-Основ’яненки
1.1. Становлення особистості письменника
в історичному контексті ………………………………………………...5
1.2.Характеристика творчого доробку
Григорія Квітки-Основ’яненки …………………………………………8
1.3. Новаторство та роль творчості Г.Квітки-Основ’яненки
в українській літературі …………………………………………………13
Розділ 2. Характеристика та жанрово-стильова специфіка твору «Маруся»
2.1. Образ Марусі в однойменній повісті Григорія
Квітку-Основ’яненка — як взірець
сентиментально-реалістичної повісті …………………………………..16
2.2. Зображення життя, побуту та народних
обрядів селян у повісті «Маруся» ………………………………………24
Висновок ………………………………………………………………………...27
Список використаних джерел ………………………………………………….30
Зразок роботи
ВСТУП
...А ти, батьку, Як сам здоров знаєш; Тебе люде поважають, Добрий голос маєш... Утни, батьку, щоб нехотя На весь світ почули, Що діялось в Україні...
Т. Шевченко.
Українська дворянська еліта в час Великої Руїни асимілювалася в імперську російську культуру й державну службу. Пани свідомо втратили свою національну належність: їхньою рідною мовою стала російська, вони активно впроваджували французьку мову, європейські традиції та звичаї у своє життя. Більшість із дворян вважала українську мову «мужицькою», непридатною для створення серйозної літератури, а лише для написання творів бурлескного, гумористичного, жартівливого характеру, усіляко принижуючи українську мову, уважаючи її діалектом великоруської. «Зусилля воскресити малоросійську мову й створити малоросійську літературу майже даремні», «малоросійські музи і в прозі, і в поезії говорять чудернацькою мовою, не схожою на жодну людську», «малоросійську словесність... даремно намагається створити дехто з уродженців Малоросії» — це деякі фрагменти з тогочасної періодики. В 30-х роках XIX сторіччя у новій українській літературі розвивалися поетичні й драматичні жанри.
Вимоги часу, посилення реалістичних завдань літератури мали потребу в зображенні дійсності, у її широкому охопленні, у всіх труднощах, розбіжностях і деталях зображення людини в складних суспільних відносинах, відображення життя у формах самого життя. Для здійснення рішення цих завдань самим придатним був прозаїк – епічний жанр – роман, оповідання. Основоположником української художньої прози став саме Квітка – Основ’яненко, що почуттєво вловлював назрілі потреби часу. Першим його українським добутком у прозаїчному жанрі була знаменита повість «Маруся». Приводом до її написання були тодішні дискусії щодо творчих можливостей українських літературних діячів. Деякі письменники вважали їх здатними лише на жартівливі добутки.
Квітка-Основ’яненко своєю «Марусею» переконливо продемонстрував різнобічні художньо-літературні можливості української мови, його придатність для написання прозаїчних добутків серйозних, навіть трагічного змісту.
Інші роботи з даної категорії: