Зразок роботи
Вступ
Протягом багатьох років творчість Бальзака було предметом суперечок, що мали не тільки історичний, але і теоретичний характер. Ці суперечки оберталися переважно навколо проблеми, що дотепер стоїть в центрі естетических міркувань наших критиків та теоретиків. Труднощі, скоріш удавані, чим реальні, полягають в тому, що по своїх політичних поглядах Бальзак був представником украй реакційної партії, тим часом як його творчість має величезну художню і пізнавальну цінність. Він стоїть на стороні феодальної аристократії, рекомендує абсолютну монархію і католицизм, більше всього боїться демократії, що, на його думку, може призвести до народовладдя, і цим самим знищить всяке громадське життя. Начебто у повному протиріччі з цими поглядами є творчість Бальзака, яка критикує те саме суспільство, що він так завзято захищає, розкриває всі його виразки і зображує панівні класи в досить непривабливому виді.
Як це могло трапитися? Чи не є це протиріччя між світоглядом і творчістю законом? До такого висновку приходили багато критиків. Дійсно, адже це не лише індивідуальна особливість Бальзака. Дуже багато хто з великих письменників минулого, що критикували свою сучасність та оголювали всі її пороки і тим самим сприяли глибокому пізнанню суспільних закономірностей, по своїх філософських і політичних поглядах були далеко «не на висоті».
Метою даної курсової роботи є дослідження на прикладі роману Бальзака “Батько Горіо” (1834) краху суспільних підвалин Франції початку 20-х років ХІХ століття: падіння французького дворянства, зростаючий авантюризм буржуазії та розпад сімейних зв’язків в суспільстві, в якому панують гроші. Також проведемо аналіз основних прийомів і засобів характеристики персонажів роману, і розкриємо руйнівну силу “влади золота” на людей, на міжособистісні та суспільні стосунки, з’ясуємо суть філософії персонажів роману Горіо, Растіньяка та інших.
Розділ перший. Оноре де Бальзак – яскравий представник критичного реалізму в західноєвропейській літературі.
1.1. Критичний реалізм у французькій літературі першої половини ХІХ століття.
Критичний реалізм виник у Франції в другій чверті XIX століття, коли затвердилося економічне панування буржуазії і на історичну арену став виходити пролетаріат, загострилася боротьба між прихильниками і супротивниками монархічної влади, коли битви та війни погіршили і без того тяжке положення народу і коли «перед людьми виникла невідворотна необхідність осмислити сутність і напрямок руху суспільства, ... люди стали усвідомлювати, що людські вчинки і почуття... визначаються реальними, чи, точніше, матеріальними причинами» .
Викликаний до життя самим ходом історичного розвитку, критичний реалізм був тісно пов'язаний з романтичним рухом століття. Ця наступність складалася насамперед у критичному відношенні до дійсності та в інтересі до внутрішнього світу людини, його духовного життя. Але романтиків цікавив лише духовний бунт виняткової особистості, яка живе найчастіше у виняткових обставинах, представників же критичного реалізму — людське життя у всіх її різноманітних проявах: матеріальному, духовному, суспільно-діловому, сімейному, службовому та ін. У реалістичній літературі людина зображується в конкретних історичних обставинах. Вона живе інтересами свого середовища, свого стану, подіями свого часу, із усіма його протиріччями.
Такий підхід до зображення життя складає найважливіший принцип мистецтва критичного реалізму - принцип соціальності, що тісно зв'язаний із другим важливим положенням реалістичної естетики - принципом історизму.
Магістр