Зразок роботи
Епіграф до поеми «Гамалія» — це цитата «Вогонь запеклих не пече». Вона взята з народної пісні і є одним із символів непохитності українського народу перед лицем небезпеки та труднощів.
• Епіграф: «Вогонь запеклих не пече».
• Значення: Ця фраза означає, що сильні, загартовані духом люди не зламаються під тиском обставин, не злякаються ворожих перешкод. Вона підкреслює стійкість, мужність та незламність характеру, які є визначальними рисами українського народу.
• Джерело: Хоча цей вислів часто використовується як цитата Шевченка, він походить з народної пісні, але Шевченко використав його як епіграф до «Гамалії».
• Символізм: Небоязнь труднощів: Показує, що люди, які пройшли через багато випробувань, стають сильнішими і вже не бояться загроз.
• Стійкість і витримка: Він є символом духовної сили та незламності, особливо в контексті боротьби за свободу та незалежність, що особливо актуально для українців.
• Використання: Ця цитата часто використовується як гасло, зокрема Збройними Силами України. Вона є символом української незламності, сили духу й перемоги.
Нас допекла неправда, нам потрібно було відчути в собі Шевченкове слово боротьби й гідності, опору й поваги до себе та відкритого до нас світу.
Тарас Шевченко не може мати одного тлумачення. Найбільший злочин радянської доби щодо Шевченка полягав у тому, що партійні літературознавці прагнули звузити інтерпретацію Шевченкової творчості, обмежити її ідеологією й іншими приписами, які не мали жодного стосунку до слова. Шевченко став бунтівним борцем за соціальні права…
Але об’єктом його боротьби був простір зла імперії несвободи, викривлений світ, у якому потрібно, щоб були люде на землі. І мертві, й живі, і ненарожденні – усі мали об’єднатися в українському космосі, який створив Тарас Шевченко[22].
Всі культурні народи, шануючи своїх визначних письменників, мають крім повних збірок їх творів, крім докладних життєписів їх і оцінок їх творчости, також ріжні збірки їх висловів (афоризмів), котрі навіч виявляють їх світогляд, їх погляд на всякі справи й прояви життя.
Незважаючи на чималі зміни у житті українців, проблеми нашого суспільства є циклічними. Україна, як постколоніальна держава, стикається з проблемами розмитості власної ідентичності. Через це вона не завжди здатна дбати про власні інтереси та легко піддається на чужі переконання.
Сьогодні, після історичної зими 2013-2014 років, маємо відчуття Шевченка як сучасника, як джерело понадчасових смислів.
Якщо ми усвідомимо, що Тарас Шевченко існує понад часом, то дійдемо висновку, що його творчість не може мати обмежень, бо торкається царини моралі й етики, боротьби зі злом і з неправдою[22].
Чи не в тому сила Шевченка, що його переклади розуміють у світі, що закладені у текстах смисли про боротьбу Добра і Зла зрозумілі людям у Сполучених Штатах і Великій Британії, Канаді й Австралії, Індії та Японії? «Масовість» Шевченка іде не від смислової спрощеності, а від того, що на базових рівнях ми всі потребуємо жити у правді, усі потребуємо «на сторожі Слова», усі хочемо, аби були син і мати на планеті, аби не цуратися свого й навчатися чужого… Саме в цих рядках із поезій Тараса Шевченка ми довідуємося про ті формули гідного цивілізаційного життя, які забезпечили нездоланність української нації.
Слово Шевченка зруйнувало імперію, стало одним із чинників геополітичного переділу карти світу в ХІХ столітті. Шевченко міг зробити прекрасну кар’єру в Петербурзі й стати одним із основоположників літератури сусідньої держави. Проте він, як згодом і Марія Заньковецька, свідомо не прийняв імперських подачок, щоб залишитися людиною у силовому полі української правди[22].
Масова культура виводить Шевченка у простір значень і смислів, які прочитують усі: айтішник, який працює в Силіконовій долині, японський інженер, британський політик… Нам важливо навчитися говорити зі світом однією адекватною мовою смислів і понять.
Сьогодні в епоху стрімких інформаційних потоків, в епоху прагматизму й глобалізму важливо переконати світ у тому, що Шевченко, як Данте й Шекспір, Ґете й Міцкевич, належить до творців смислів, яких потребують усі мешканці планети. Шевченко – поет міжнаціонального порозуміння, але непримиренного неприйняття неправди та жорстокості.
Кілька років тому на врученні Шевченківської премії Іван Малкович у своєму виступі наголосив на унікальності Шевченкового слова, яке й досі ми часом не знаємо. Тоді він навів приклади з віршів, які видаються рядками з віршів світових поетів. Проте ті рядки було взято з Шевченкової творчості[22].
У 2019 році маємо Томос від Вселенського патріарха, і в 2019 році відзначаємо 205-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Час розкидати каміння й час збирати їх. П’ять років тому ми зустріли 200-річчя Тараса в апокаліптичний час, а сьогодні, об’єднавшись навколо тих смислів, які заклав Шевченко, змогли довести світові, що й серце Європи б’ється в Україні. Наша культура може бути експортером смислів і ідей, потрібних світові. Свідченням цього є заплановані на 2019 рік такі знакові події, як Венеціанське бієнале, День Європи в Україні, приєднання України до Розширеної часткової Угоди про культурні маршрути, Молоде бієнале в Харкові, ІІІ Міжнародний форум «Креативна Україна».
