ВІРШОВАНА ПОЕЗІЯ В РОМАНІ ЦАО СЮЕ-ЦІНЯ «СОН У ЧЕРВОНОМУ ТЕРЕМІ» (ID:144170)

3.1. «Життя - сон» - лейтмотивний образ роману «Сон…» Метафора сну є світоглядним принципом у даоській і буддійській філософії. Якщо в християнстві сон - метафора смерті ( «заснути навіки», «спи спокійно»), то для східних вчень сон перш за все є метафорою життя, його пустоти і ілюзорності. Даоси мали особливий інтерес до сну, надавали великого значення здатності керувати сновидіннями. В епоху Мін один з китайських мудреців запропонував створити товариство любителів снів (Малявін В.В. «Китай XVI-XVII ст.» М., 1995. С.35-40). Ілюзорність, нікчемність життя, послідовна відмова від нього - одні з найважливіших положень класичного буддизму. Шлях Баоюя повторює легенду про Шакьямуні, царевича, який дізнавшись про хворобу, старість, смерть, відмовився від багатства, влади, родини, прозрів, і став проповідувати вчення про бренність життя і ілюзорність почуттів. Метафора сну - поширений художній прийом в китайській літературі, що в значній мірі пов'язаний з роллю концепції даоса Чжуанцзи про сон-перевертень ( «Сон метелика»: одного разу Чжуан-цзи бачив сон, ніби він перетворився на метелика, а коли прокинувся, не міг зрозуміти , чи то він людина, якому сниться, що він - метелик, чи метелик, якому сниться ,що він - людина). Колишні коментатори часом безпосередньо пов'язували роман з притчею про метелика. Літератори неодноразово використовували метафору сну у своїх сюжетах. Так, філолог XIX століття Ван Сілянь, коментатор роману, виділяв різні види літературних снів: «тривожний сон» (у драмі «Західний флігель»), «злі сни» (в романі «Річкові заводі») та інші. У деяких сюжетах даосько - буддійська концепція сну як життя-химери втілювалась в яскравій художній формі. Наприклад, таку тонку інтерпретацію цієї ідеї можна знайти у повісті літератора Лін Менчу (XVII ст.) про молодого пастуха, якому волхв-даос розкриває чарівну формулу земного щастя. Герой щасливий уві сні, але скоро він усвідомлює, що сон - це спокуслива химера, яка стала для нього пасткою. Через цей сон лише примножуються земні невдачі і біди героя. Радості сну (а у сні герой стає важливим сановником і царевим зятем), химерно переплітаються з бідами в реальній дійсності, заважають йому жити. Протиріччя між сном і реальністю стають його прокляттям. Концепція життя як сну висловлена вже в назві роману. У заголовку роману «Сон у червоному теремі» два ключові слова: «сон» (Мен) і «червоний» (Хун). Один із змістів заголовку - «прекрасний час життя», що промайнув ніби недовгий сон в житті героїв. В одному з віршів поет Ду Му (803-852), згадуючи молоді роки, проведені в Янчжоу, писав: «Ті три роки минули точно сон, сон, побачений в Янчжоу». Але назву роману можна прочитати й інакше, тому що ключові слова «сон» та «червоний» мають і інше значення. «Сон» - буддійський образ, що означає швидкоплинність життя і буття взагалі, а слово «червоний» - епітет до слова «червоний пил» (хун Чень), мирське і взагалі плотське життя людини. На думку Л.П. Сичова, дослідивши символіку кольору, тема червоного кольору лейтмотивом проходить через весь роман. Червоний колір - символ людських пристрастей. Також червоний колір означає жіноче начало. Так, назва обителі Баоюя - «Двір насолоди червоним» (І хун юань), назва кабінету автора - «Павільйон туги по червоному» (Дао Хун Сянь). Заголовок роману «Сон в червоному теремі» підкреслює тему швидкоплинності життя, яка є основним мотивом у романі Цао Сюе-ціня. Вже перші коментатори розуміли роль у ньому метафори сну, що «створює сенс і встановлює норму». Ван Сілянь казав: «Книга « Хунлоумен » є цілком і повністю царством сну». І далі: «Коли я коментував її, сам знаходився уві сні, що підкреслює нереальність, надуманість сказаного в книзі». Сон - це своєрідне зображення буття, про який не можна говорити прямо. За буддійської термінології життя людське називається «плином буття» (образ, популярний в японській середньовічної літератури) – воно невизначене як хмара чи як вода. Зіткнення людини зі світом мрій породжує в неї відчуття ірреальності буття. Образ світу-химери пронизує безліч творів китайського середньовіччя. У романі Цао Сюе-ціня згадується безліч різних снів: «сон весняний», «сон потаємний», «сон безглуздий», «сон порожній» та інші. В сон занурюються не тільки люди, але й рослини. Так, Фея річки Сяосян (поетичний псевдонім Дайюй) написала вірш «Сон хризантеми», де душа квітки відчуває холод осені: У двора осенним днем проснулась ясно. С облаками, с луной – не различить. Стала феей отнюдь не подражая Чжуанцзы-бабочке. Тоскую о прошлом, желая союза с Тао Линь. Засыпая, одно за другим уходят за птицами. Проснувшись, досадую на жуков и птиц. Просыпаясь, кому поведать тоску? В одному місці роману йдеться про сон «ілюзорно-порожній», який асоціюється зі «слідами інею». Багатогранна поетика сну, зрозуміло, не випадкова. Вона відтворює атмосферу невизначеності, туги, поганого передчуття. Коментатор Чжияньчжай писав на полях роману: «Скорбота й радощі, як химера, мають тисячі форм». І ще: «Химера наповнена почуттями, а почуття повні химер». Життя - це сон, тому життя абсурдне. Скептик Чжияньчжай так і пише: «Було в давнину і існує зараз одне - сон, і він сповнений абсурду». Уві сні герої не тільки живуть, але і прозрівають. Уві сні вони здатні іноді побачити і дізнатися те, що в реальному житті вони не помічають; можуть задуматися про теперішнє і майбутнє, як той пастух із повісті Лін Менчу. В одному із віршів романа говориться: «Ущербна луна, чистый иней вокруг и Сон, который все знает». У країні Мрій герой передчуває майбутні незгоди і біди, отримує попередження від ілюзорних принад дійсності. Так, сон віщий, в якому відкривається вища ясність духу, являється засобом звільнення від сна-морока реального життя.