Образ людини доби Відродження у трагедіях В. Шекспіра (ID:161636)

Персонажі п'єс Шекспіра – люди могутнього духу, мислячі, пристрасні. Персонажі Шекспіра вийшли за межі літературних творів, увійшли до галереї «вічних образів», що символізують вірне кохання (Ромео і Джульєтта), ревнивість (Отелло), прагнення справедливості (Гамлет). Творчість Шекспіра глибоко пов'язана з усім суспільним життям країни. Драматург зображував дійсність з найпередовіших, демократичних позицій того часу, засвоївши найкращі елементи духовної культури великої доби Відродження. Через усю творчість Шекспіра проходить ствердження гуманності. Він карає чи звеличує людину, виходячи лише з одного критерію, ─ відповідності її поведінки ідеалам людяності. Тому творчість Шекспіра співзвучна всім часам, вона завжди є і буде тим джерелом, яке живить прагнення людини до справедливості, краси, ідеалу. Актуальність даної роботи полягає у тому, що, попри достатню вивченість творчості Вільяма Шекспіра, питання дослідження образів героїв, які є типовими представниками доби Відродження, залишається недостатньо розкритим у літературі. Об’єктом дослідження є творчість Вільяма Шекспіра, а предметом – образи героїв доби Відродження у трагедіях письменника. Мета курсової роботи – проаналізувати проблему зображення людини доби Відродження у трагедіях Вільяма Шекспіра.