РЕЦЕНЗІЯ на монографічне дослідження Тельнюка С. Молодий я, молодий… : Поетичний світ Павла Тичини (1906-1925) / С.Тельнюк. – К. : Дніпро, 1990. – 418 с. (ID:216382)

РЕЦЕНЗІЯ на монографічне дослідження Тельнюка С. Молодий я, молодий… : Поетичний світ Павла Тичини (1906-1925) / С.Тельнюк. – К. : Дніпро, 1990. – 418 с. Значний інтерес в літературно-історичному контексті ХХ ст. становить діяльність академіка Павла Григоровича Тичини (1891−1967 рр.) − українського письменника, перекладача, державного та громадсько-політичного діяча, автора праць з історії та теорії літератури і культури. Він мав значний вплив на формування національної свідомості українців, на вирішення державних, культурних завдань і суспільно-політичних проблем України ХХ ст. Неоднозначний за змістом творчий доробок, деякі аспекти громадсько-політичної та державної діяльності П.Тичини зумовлюють поляризацію думок щодо його ролі в державотворчих, культурних та суспільних процесах радянської України. Існує потреба у визначенні місця і ролі митця в національному визвольному русі України початку ХХ ст., у незаідеологізованому аналізі його творчого надбання. Наукове вивчення вказаних питань має важливе значення не лише для всебічної об’єктивної оцінки діяльності П.Тичини, але й для відтворення динаміки історичного процесу в Україні у ХХ ст. загалом та розвитку наукової історичної думки зокрема. Важливе значення в українському літературознавстві посідає монографічне дослідження Тельнюка С.В. Молодий я, молодий…(Поетичний світ Павла Тичини (1906-1925), в якому окреслено спостереження над поетичним світом видатного майстра української літератури, розкрито біографію Тичини та особливості його літературного і мистецького оточення. Окремі сторінки присвячені стосункам П.Тичини з О.Олесем, М. Вороним, В.Винниченком, М.Семенком. С.Тельнюк зазначає, що на початку ХХ століття П.Тичина зумів піднести українську поезію на рівень світової, першим відступив від канонів критичного реалізму, який домінував тоді у літературі, і за яким покликання митця полягало виключно в служінні покривдженим, знедоленим, у тому, щоб гірко плакати над народними бідами і переживаннями «Тичина інтуїтивно відчув і усвідомив, що не це є обов’язком поета. Письменник має в оригінальних мистецьких формах виражати те, що народжується в його душі і в його настроях. Він жив і творив вільно в збірках «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «Золотий гомін», «В космічному оркестрі». Творчий шлях Павла Григоровича тривав шість десятиліть. Він не був простим і однозначним. Доля великого поета, на думку В.Стуса трагічна, бо «поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину – нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням». Така ситуація, за переконанням багатьох сучасних дослідників літератури, зумовлена грубим втручанням тоталітарного радянського режиму в індивідуальну творчість поета. Уперше нове переосмислення творчості, суспільно-політичної та державної діяльності П.Тичини викладено в ґрунтовній праці В.Стуса, «Феномен доби (сходження на Голгофу слави)». Вказана праця, написана В.Стусом у 1970–1971 рр., була конфіскована й пролежала в архівах КДБ упродовж двох десятиліть. Наголосимо, що понад три десятиліття досліджував творчий доробок, громадсько-політичну та державницьку діяльність П.Тичини науковець С.Тельнюк. Монографічне дослідження «Молодий я, молодий (Поетичний світ П.Тичини (1906–1925 рр.))» є одним із найвагоміших літературознавчих студій життя і творчості Тичини, визначення місця та ролі П.Тичини в суспільно-політичному житті України. Автор відтворив цілісну картину дитячих та юнацьких років П.Тичини, дослідив середовище зростання митця, а також з’ясував чинники, що вплинули на формування його світоглядної позиції. У праці подано деякі аспекти творчої полеміки щодо сприйняття сучасним читачем особистості П.Тичини. Важливим аспектом є те, що автор монографії робить спробу віднайти глибинно-змістові перегуки поезії Павла Тичини з філософією та з поезією В.Соловйова, А.Блока, В.Брюсова, в галузі