Зразок роботи
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ХУДОЖНІХ ДЕТАЛЕЙ У ТВОРАХ «ТАЄМНИЦІ КНЯГИНІ ДЕ КАДИНЬЯН» ТА «ПОЛКОВНИК ШАБЕР»
Художня деталь у творчості Оноре де Бальзака - це перш за все засіб художнього узагальнення дійсності, що супроводжується у різних його творах збагаченням їх ідейно-смислової значущості. Досягалося це шляхом посилення зображально-виражальних якісних властивостей одиничної і наскрізної деталей, а також поєднання їх у комплекси, що свідчило про визначену тенденцію письменника у використанні унікального світу деталей.
Необхідно зазначити, що залежно від ступеня опису зовнішності розрізняють два типи портретів: всебічний опис зовнішності та опис однієї або двох деталей зовнішності [22].
Опис природного середовища, в якому знаходиться людина або предмет, призводить до поняття внутрішнього світу героїв, їх настрою [22].
Згадаймо знамениту статтю Л. Толстого «Що таке мистецтво». Зараження читача почуттями і думками художника є головним завданням художника - така основна думка автора.
Але це завдання «тільки тоді досягається і в тій мірі, в якій художник знаходить ті нескінченно малі моменти, з яких складається твір мистецтва».
«Нескінченно малі моменти» - це і є деталі і подробиці. Звернемо особливу увагу на категоричність твердження Л. Толстого «тільки тоді і в тій мірі»!
Лише за цієї умови, лише за допомогою "нескінченно малих моментів" досягається головна мета мистецтва.
Бальзак, щоб пустити у відповідь стрілу в критиків, які нападали на нього за велику кількість подробиць, користується обхідним шляхом: звеличує гіпотетичного римського письменника, який залишив би потомству "безцінний скарб", якби "знайшов в собі мужність" створити етюди про звичаї першого століття християнської ери, зафіксувавши в них "безліч подробиць" про рядових і великих людей свого часу [22].
Після цих висловлювань читачеві вже не здаються несподіваними міркування A.M. Горького, які він висловив А. Афіногенова: «Главное – найдите деталь... вы можете обнаружить деталь, она осветит вам характеры, от них пойдете, и вырастут и сюжет и мысли...»
Добін Е.С. зазначає, що «деталь та подробиці зазвичай вживаються як синоніми. І та і інша - різновиди толстовських "нескінченно малих моментів". Подібність кидається в очі, висувається на перший план. Проте в наявності і відмінність, істотно важливе для поетики прози.
Як деталі, так і подробиці властива потенційна здатність до образно-смисловому розширенню орбіти, до проникнення в суть художнього цілого. Різниця - в способах досягнення цієї мети.»
Добін Е. С. звертає увагу, що «Чехов всюди пише у множині - "подробиці" - і наголошує на цю множинність: багато подробиць, маса подробиць, гора подробиць.
У цьому, очевидно, суть відмінності.
Подробиця впливає в безлічі.
Деталь тяжіє до одиничності.
Вона замінює ряд подробиць.»
Отже, подробиця впливає в більшості, коли велика кількість приховує головне. Деталь, навпаки, це одиничний випадок. Вона замінює ряд подробиць. Отже, деталь інтенсивна, подробиці – екстенсивні, пов’язані з кількісним збільшенням.
Думку Добіна Е.С. можливо продовжити та зазначити, що в деталях проявляється авторська суб’єктивність, в подробицях є стан об’єктивного свідоцтва в світі. Деталь розрахована на єдиномоментне сприйняття, тоді як подробиці перенасичують, розпорошують увагу читача.
Бальзак розглядає життя в його конкретних проявах, які обумовлені її соціально-історичними факторами. І нині важлива соціально-історична конкретність сюжетів та художніх образів в творах Бальзака. Явища дійсності в їх історично-соціальній конкретності, можливість розкриття діалектики взаємовідносин людини та середовища, загальнолюдські духовні цінності не заважають, а сприяють сучасному сприйняттю творів Бальзака та продовжує їх довге життя.
«Я приділяю стільки ж уваги повсякденним подіям, фактам особистого життя, їх джерелам та характеру, скільки до сих пір історики надавали значення подіям історичним в житті народів».
Величезне значення мають оповідання Бальзака. Він не може обійтись без вкрай детальних описів. Бальзаківська філософія життя складається з опису міста, вулиць, подвір’я, дому, меблів та багато іншого. Перш ніж говорити про людей, він дає нам можливість побачити та відчути відбитки життя людини. І ці відбитки вже позначають характер героїв. Невеликі явища зливаються в загальний устрій життя. Деталі, виявляється, споріднені узагальненню.
Зв’язок прози митця з реальним життям Франції епохи Реставрації складний і багаточисельний. Він уміло переплітав згадки про історичні деталі та реальні події з прізвищами героїв «Людської комедії» і описаними в ній подіями. Але Бальзак не мав на меті відтворити точну копію дійсності. Він не приховував, що на тому, якою постала в «Людській комедії» Франція, лежав відбиток його уявлень про сенс і зміст людського життя та історії цивілізації в цілому. Але варто зауважити, що він послідовно реалізував у своїй творчості гуманістичний погляд на історію цивілізації. Історія моралі, яку написав Бальзак, - це історія, побачена через людей з усіма їхніми мріями, пристрастями, горем і радощами.
Бомер писав, що у Бальзака «одухотворяється навіть кожний мертвий череп».
Збудження – скарбниця розуму.
Бальзак переважно письменник зовнішньої образності, художник видимих сторін буття, явищ в її чистому вираженні. Поєднання слів – розуміння сутності матеріального побутового життя. Письменник починає характеристику з зовнішності героїв (фізіологія, манера мови, манери триматися).
За Бальзаком, природна людина — це егоїстична людина, яка живе своїми інстинктами й бажаннями, і суспільство, при всіх його вадах, чинить на неї цивілізуючий вплив. Однак це зовсім не означає, що письменник песимістично дивиться на людську природу і вважає її джерелом всілякого зла. В передмові до «Людської комедії» він пише: «Людина не добра і не зла; вона народжується з певними інстинктами та нахилами. Суспільство зовсім не псує її, як вважав Руссо, робить її кращою, але прагнення до вигоди розвиває її погані нахили». Загалом же, як слушно формулює Б. Г. Реїзов, «думка про принципову протилежність природи й суспільства стає логічним центром, навколо якого розвивається його соціальна філософія» [50].
Оноре де Бальзак прозрів суть епохи: грандіозний перерозподіл багатств. Визначальні зміни відбувались (або, принаймні, готувались) ні у тронних залах, ні на конгресах дипломатів, а в сфері побуту - в готелях, в нотаріальних конторах, посеред сімейних драм. Приватне життя набувало першорядне значення як складова, навіть як специфічна форма суспільного життя.
«Слухати розповідь про попередні події» - авторське втручання – вельми характерно для манери Бальзака, воно прослідковується у всій «Людській комедії».
Його функція – по можливості виявити для всіх наслідків всі причини.
Художнє новаторство Бальзака проявляється в незвичайній історичній конкретності під час відтворення картин суспільного життя будь-якого періоду, соціально-побутова конкретності біографій та ситуацій. Цьому відповідає і композиція творів; ґрунтовна підготовка ситуацій; зміна великих статичних описів стрімким, бурхливим розвитком дій; фінали, які можуть призвести до нової дії.
Бальзаку характерне пластичне сприйняття оточуючого буття, втіленосте у всій своїй реальній плоті, точність та речовинність світу.
Опис персонажа – зовнішність видає особистість; одяг – дзеркало майна; соціальне положення – інтер’єр, обстановка відображають характер; вулиці, будівлі, архітектура – відображають нрави; загострює зовнішність – вчинки та провокуючи вчинки ситуації. Ледве примітні жести, деталі переплітаються одна з одною та надають граничну поетичну конкретність.
Розглянемо використання письменником художніх деталей для художнього узагальнення дійсності у двох творах «Людської комедії» частини «Етюди про звичаї»:
а) Сцени приватного життя - «Полковник Шабер», 1832 р. (переклад І Сидоренко)
б) Сцени паризького життя - «Таємниці княгині де Кадиньян», 1839 р. (переклав І. Ковтунов)
Бальзак - «секретар суспільства». Його цикл романів «Людська комедія» - панорама суспільного французького життя. В ній Бальзак описав життя суспільства: процес становлення і збагачення французької буржуазії, продажність політиків і журналістів, моральна загибель людини, звичаї та філософію людей, що сповідують віру лише в одного бога - гроші... «Людська комедія» - це грандіозна соціальна епопея, яку знає весь світ. Він дав драматичну картину людських пристрастей, породжених багатством і бідністю, жаданням влади й повним безправ’ям і приниженням. «Людська комедія» - художня енциклопедія, яка розповідає читачу про суспільство в усіх його проявах.
Магістр