Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Дослідивши алюзії та ремінісценції як ознаки інтертекстуальності в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита», ми дійшли таких висновків.
1. Аналіз наукової літератури показав, що в художньому тексті явище інтертекстуальності актуалізується за допомогою атрибутованих, неатрибутованих і немаркованих цитат, алюзій, ремінісценцій, міфем, міфологем, парафраз, вкраплення іншого стилю та ін. Усі форми інтертекстуальності є знаками певної культури, епохи чи ідеостилю будь-якого письменника (зазвичай класика), які в процесі свого використання набули декількох оказіональних підтекстів, завдяки цьому уможливлюючи діалог текстів, письменників та культур. Саме тому енергія «чужого слова» у інтертексті посилюється, що сприяє породженню нових імпліцитних смислів.
2. З огляду на це, можна виділити ряд функцій, які виконують аналізовані форми інтертекстуальності у творі. Перш за все – це структуротвірна (або текстотвірна), смислопороджувальна та мотивна функції. Апеляційна функція розрахована на ерудованого реципієнта, а сигнально-мнемонічна – на функцію впізнавання та здивування. Функція генералізації передбачає посилення закладеного в інтекстах смислу. Культурно-семіотична функція полягає в тому, що за допомогою форм інтертекстуальності автор повідомляє про свої культурно-семіотичні уподобання.
3. На нашу думку, алюзію слід розуміти одночасно і як стилістичний прийом, і як його результат. Стилістичний прийом алюзії (натяк, непряма вказівка) широко розповсюджений і відіграє велику роль у створенні збагачених образами текстів різних жанрів, сприяючи підвищенню їх емоційно-оціночного змісту. Мета вживання алюзії зводиться до збагачення простого висловлювання і всього твору фоновими знаннями і досвідом. При цьому алюзія виступає як економний засіб актуалізації історії, літературної традиції.
4. У тексті роману «Майстер і Маргарита» можна легко впізнати вплив таких письменників, як А. Данте, Е. Т. Гофман, М. де Сервантес, І. В. Гете, А. Конан-Дойль та ін. Припускаючи, що читач обізнаний з оповіданням Конан-Дойла «Палець інженера», М. Булгаков відмовляється від варіативної назви роману «Копыто инженера», хоч у булгаковському творі ми спостерігаємо чимало алюзій з оповідання англійського письменника. Значне місце в романі посідають так звані музичні алюзії. Насамперед, це стосується «композиторських» прізвищ (Берліоз, Римський, Стравинський), мотивів творчості Ш. Гуно, Й. Штрауса, А. В’єтана та ін.
5. У межах тексту роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» інтертекстуальний ефект досягається за допомогою лексичних засобів, зокрема греко-латинських запозичених мовних елементів, що вже давно втратили свій активний функціональний статус у романських і германських мовах, а в межах слов’янських мов навіть не мали його, адже були не лише архаїзованими мовними елементами, але й абсолютно чужорідними, екзотичними (з історичних причин). Ці лексичні елементи архаїзують і стилізують текст роману М. Булгакова, наближаючи його до старозаповітної, розміреної, часом ритмізованої оповіді, створюючи тим самим інтертекстуальний ефект «тексту в тексті» і цілу низку алюзій, що базуються на асоціаціях філософського, теологічного і культурологічного характеру.
6. Ремінісценції як елемент художньої системи в романі «Майстер і Маргарита» відсилають нас до М. Гоголя, Е. Міндліна, А. Данте, Й. В. Гете, Е. Т. Гофмана та інших митців слова. Спираючись на «Божественну комедію» Данте, Булгаков використовує прийом подорожі, яку у нього здійснює Воланд і його почет з викривальною місією. Пекельні кола в романі «Майстер і Маргарита» – це різні боки суспільної системи та людських вад. Як і Гофман у «Золотому горщику», Булгаков змальовує фантастичне перетворення простору і часу (на прикладі квартири № 50), проголошує: кожному дано по вірі його. На образ Бегемота вплинув також гофманівський роман про кота Мурра. Використовуючи мотиви «Фауста» Гете, Булгаков показує зіткнення людини і диявола. Як і Достоєвський, автор роману «Майстер і Маргарита» розглядає мотив «вседозволеності» – якщо немає Бога, значить немає і диявола, тобто немає ні пекла, ні раю, отже, все дозволено: писати доноси, брехати, красти, арештовувати безвинних людей. Булгаков розвиває тему суспільного божевілля. Фантастика Булгакова (пригоди Воланда, політ Маргарити та інше) перегукується із фантастичною стихією гоголівських «Вечорів на хуторі біля Диканьки», петербурзьких повістей. Це один із способів показати справжню сутність людей і суспільства, геніальні передбачення письменником жахливих перетворень у суспільстві. Думка Гоголя про призначення мистецтва і місії творця в повісті «Портрет» знаходить продовження в романі «Майстер і Маргарита».
7. Ремінісценції як елемент художньої системи в романі «Майстер і Маргарита» ми розглянули також на прикладі власне біблійних ремінісценцій. Аналіз схожості, навіть тотожності деяких сцен роману та Євангелій, дозволив з’ясувати, з якою метою М. Булгаков вводить в художню тканину роману біблійні тексти та переосмислює їх, як загострює та підкреслює деякі канонічні епізоди з метою найбільш адекватного втілення грандіозного авторського задуму – показати одвічні проблеми людського існування: проблему вибору, кохання і свободи. Наскрізними ідеями роману є ідея свободи та ідея милосердя. Ідея милосердя знаходить своє втілення в сюжетній лінії Маргарити, а саме в епізоді з Фрідою. Маргарита ладна пожертвувати власним щастям заради спокою іншої людини.
7. У нашому дослідженні проілюстровані далеко не всі алюзії та ремінісценції в романі «Майстер і Маргарита», але і їх, з нашої точки зору, достатньо, аби стверджувати, що роман можна розглядати як постмодерністський універсальний інтертекст, завдяки чому твір, створений у 1930-х роках, є таким актуальним з точки зору естетичних та філософських домінант ХХІ ст.
Магістр