Зразок роботи
ВСТУП
Творчість Марка Вовчка – унікальне явище української культури. Усі сучасники письменниці, незважаючи на дискусію навколо її авторства, підкреслювали талант цієї неординарної жінки, своєрідність авторської манери. Вона писала про страшну долю українців-кріпаків, передусім жіноцтва [8, с. 78]. Говорячи про зображення жінки у творчості Марка Вовчка, насамперед треба спиратися на її “Народні оповідання”, які в літературних та суспільних колах українського суспільства XIX століття викликали великий резонанс [9, с. 158]. Ця книга в усій повноті і правдивості розкрила важку долю тогочасної жінки, зокрема жінки-кріпачки. Кожна сторінка цих оповідань пронизана великим болем і невимовним сумом. Письменниця надзвичайно майстерно розкрила кожен душевний порух героїнь своїх творів: щасливих і нещасних, молодих і старших, простих і складних, чесних і нещирих [18, с. 38].
Актуальність роботи. Глибокої чарівності, не підвладної часу краси й сили сповнена творчість Марка Вовчка, яка становить велику цінність у скарбниці української культурної спадщини [20, с. 11]. “Сміливий антикріпосницький протест, органічне почуття інтернаціоналізму пронизують її твори, надаючи їм внутрішньої міцності, рис глибокого гуманізму і справжнього благородства” [20, с. 12].
Росіянка за походженням, Марко Вовчок, дебютувала як українська авторка, швидко завоювала значну славу, зайняла своє місце між таких титанів, як Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш, і донині належить до найвідоміших класиків української прози [7, с. 11].
Для особистості письменниці характерними є цілісність суспільно-політичних і літературно-естетичних переконань, послідовність демократичних позицій [1, с. 11].
Становлення творчих принципів, індивідуального стилю Марка Вовчка відбувалося значною мірою під впливом розповідних традицій Г.Квітки-Основ'яненка, М.Гоголя, І.Тургенєва. Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів письменниці відіграла творчість Шевченка [21, с. 223]. Вона була для неї високим зразком реалістичного зображення трагічної долі кріпаків (зокрема жінки-кріпачки), романтичного уславлення визвольної боротьби народу, Тарас Шевченко називав Марка Вовчка своєю духовною дочкою, “молодою силою” і , “зорею” української літератури [11, с. 5], а у вірші “Марку Вовчку” великий Кобзар підкреслив яскравий викривальний характер її творів (“обличитель жестоких людей неситих”), вказав на своєрідність творчого почерку, називаючи Марка Вовчка “кротким пророком” [11, с. 6] за м’якість і задушевність, з якими вона розповідає про трагічну долю своїх героїнь-селянок.
Марко Вовчок стала на захист прав жінок. І однією з основних ознак її таланту, як слушно відзначав Іван Франко, була, її ніжна любов до всіх нещасних і страждаючих, а особливо до найбідніших між бідними, до жінок [1, с. 390]. Вона вміє не лише сама відчути їх горе, але також віднайти його основу і дати їй простий і ясний вислів, що сильно хапає за серце читача” [17, с.391]. Іван Франко також писав про оповідання Марка Вовчка як такі, що, найясніше і найпростіше зазначають емансипаційну тенденцію – не абстрактними мудруваннями, не зворушливими покликами, а простим, скромним сердечним змалюванням щоденних фактів життя, від якого тільки по довшім вчитуванні морозиться кров у жилах” [17, с. 392].
Більшу частину свого життя Марія Олександрівна прожила поза межами України, за кордоном, але палко вболівала за жінок і за свою батьківщину, за рівність і за правду, хоча й ззовні залишалася неприступною та холодною, мов скеля. І попри все, навіть побіжний аналіз її прози та громадської діяльності засвідчує, що, феміністичні тенденції, так виразно явлені в українському модернізмі, у творчості багатьох авторок кінця XIX – початку XX століття, пов’язані з традицією, закладеною Марком Вовчком [14, с. 13].
У “Народних оповіданнях”, створених у часи кріпачинни, Марко Вовчок змальовує тяжку жіночу долю, нищівно викриває все те, що в’яже, деморалізує жінку. Зображуючи події, які є сумним наслідком гострих соціально-побутових зіткнень, письменниця створює цілісні жіночі характери” [15, с. 84].
Найдорожчою, найважливішою рисою вдачі Марка Вовчка, що пройняла всю її творчість та громадську діяльність, як зазначав І. Франко, була її надзвичайна любов до жінок, особливо пригноблених соціальними умовами [17, с. 389].
Тема жіночої долі в прозі Марка Вовчка неодноразово була піддана дослідженню різних літературознавців, критиків, але меншою мірою розглядалася і акцентувалася з феміністичної точки зору. Усе, що пов’язане з особистістю Марка Вовчка, й досі вабить незвіданими глибинами життєдіяльності, різноманітними подробицями. Тому зараз дослідники намагаються об’єктивно, не ідеологізовано розглядати різноманітні подробиці біографії та творчості письменниці, у яких простежуються феміністичні тенденції.
Однією з найповніших монографій про життя і творчий шлях Марка Вовчка є праця Н. Є. Крутікової “Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці) ” [11, с.390 ], в якій постає світлий образ письменниці, а також умови, в яких вона виростала, її оточення, спілкування з передовими людьми того часу.
Варто відзначити і доробок Б. М. Лобача-Жученка “Літопис життя і творчості Марка Вовчка” [12, с. 464], який зібрав та упорядкував за роками чималу кількість листів Марка Вовчка, на основі всіх знайдених і друкованих архівних джерел. Хронологічний виклад установлених фактів дозволяє розкрити з найбільшою повнотою історію не лише літературної, а й громадської діяльності письменниці, пояснити піднесення і спади в її творчій роботі, обставини, які призвели до написання, обумовили задум того чи іншого твору.
Важливими для вивчення життя і творчості Марка Вовчка є літературно-критичні статті І. Франка [20], Н. Крутікової [10], [11], І. Михайлина [13], В. Погребної [16], Я. Чопика [21].
Мета і завдання роботи. Спираючись на здобутки українського літературознавства, ставимо за мету виявити нові аспекти прочитання творчості Марка Вовчка крізь призму фемінізму, дослідити тему долі жінки-кріпачки в прозі письменниці.
Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:
1.Окреслити місце та роль Марка Вовчка в українській літературі ХІХ ст.;
2.розкрити авторську інтерпретацію образу жінки-кріпачки на матеріалі українських прозових творів Марка Вовчка (“ Інститутка”, “Одарка”,”Ледащиця”) ;
3.охарактеризувати образи жінок-кріпачок Одарки, Устини та Насті;
4.зробити висновки та узагальнення за результатами дослідження.
Обєктом дослідження є особистість Марка Вовчка, прозові твори письменниці.
Предмет курсової роботи полягає в дослідженні феномену “жінки-кріпачки” в прозі Марка Вовчка.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Магістр