Відповіді до семінарського завдання "Поетика кіноповісті «Україна в огні» Олександра Довженка" (ID:533856)

Ще з першого дня війни О. Довженко попросив в комітеті дозволу поїхати на фронт, адже не міг залишатися осторонь того, що відбувалось. Почувши відмову через стан здоров’я, він виїхав до Уфи, а потім – Ашхабаду. На фронт потрапив у лютому 1942 р., і тоді став співробітником газети «Красная Армия». Перша його стаття як публіциста з’явилась 23 і 24 червня 1941 р. під назвою «До зброї!». Він писав: «…Сьогодні Гітлер своїм злочинним нападом почав проти нас війну. Сьогодні Радянський уряд відповів оголошенням священної війни проти Гітлера і його розбійників…До зброї, Радянська Україно!». Так розпочався перший етап творчості Довженка воєнного періоду (1941–1943). Статті «Душа народу не подолана!», «Нічим нас не візьмеш», «Я бачу перемогу», «Батьківщина наказує» сповнені гніву проти німецьких загарбників. У літку 1942 р. митець розпочав написання кіноповісті «Україна в огні», яку завершив через рік у серпні. У 1943 р. письменник взяв участь у наступі радянських військ, визволенні України, рвався на передові позиції, де продовжував занотовувати у записник свої враження. Свій біль за народ, возвеличення його подвигу, гнів до фашизму Олександр Довженко відтворив у кіноповісті «Україна в огні». Сюжетною основою кіноповісті є доля численної родини Лавріна Запорожця. Типові обставини, характери – і розтерзана фашистами с. Тополівка дає читачеві уявлення про трагедію окупованої України.