Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність проблеми. Автобіографічна література, зародки якої вчені бачать ще в ассирійській епосі, в XX ст. вважається одним з найактуальніших видів художньо-документального письма. Феномен автобіографічного тексту підтверджує і велика кількість наукових досліджень цього виду літератури в різних областях гуманітарних наук, зокрема літературознавстві, лінгвістиці, філософії, культурології, історії, соціології, психології та ін.
Зародження автобіографічних жанрів в літературознавстві бере свій початок в працях Ш. А. де Сент-Бева, Г. Міша, Ж. Гюсдорфа та інших дослідників. Однак ключові концепції, на яких базуються сучасні теорії автобіографіки, сформувалися в 70-80 рр. XX ст. (В їх основі ідеї таких авторів, як М. божур, Ф. Лежен, Дж. Олні, Ж. Пулі, П. де Ман і ін.). Однак, незважаючи на таку увагу до саможіттепісу, в сучасній літературознавчій науці не вироблено єдиного тлумачення актуальних дефініцій, зокрема автобіографічний дискурс, художня автобіографія, автобіографічний роман тощо.
Потребують уточнення генологічної проблеми виду, особливості еволюції автобіографічних форм, зокрема питання неоднозначності, синтетичне, гибридности, дуалістичності автобіографічного жанру, специфіки репрезентації авторського «Я». Хоча ці аспекти автобіографізму стали предметом роздумів таких відомих вчених, як М. Бахтін, М. Бердяєв, Н. Вагнер-Егельхафт, Д. Герман, Л. Гінзбург, С. Дубровський, П. Ікін, Д. Кон, Ф. Лежен, М. Мамардашвілі, Н. Ніколіна, Дж. Олні, Р. Фолкенфлік і ін., Однак поза увагою дослідників залишилися наратологічних стратегії саможіттепісніх текстів і процеси жанрообразования автобіографіки.
Українська літературознавча наука активізує інтерес до світового процесу дослідження феномену автобіографії і его-літературних жанрів з поч. XIX ст. Окремі аспекти еволюційного розвитку і періодизації української саможіттепісноі літератури, благоустрій категорійно-понятійного апарату автобіографічний-мемуарної літератури новітнього часу стали об’єктом наукового вивчення А. Галича, Т. Гажі, В. Пустовіт, А. Скнаріна, М. Федунь (питання української літературної мемуаристики XIX - поч. ХХ ст.), І. Констанкевич, Г. Маслюченко, С. Сіверської, Т. Черкашиної (Український автобіографічний лист ХХ ст.) та ін. Проблеми системного аналізу автобіографізму художньої творчості художників ХХ ст. представлені в наукових дослідженнях А. Цяпи, М. Цехмейструк, В. Родигіна, Л. Якименко, Н. Сопельник. Вивченню жанрових особливостей автобіографічних творів, специфіки репрезентації автобіографічного героя, особливостей нарації, хронотопу т.д. присвячені праці Н. Висоцької, Т. Гавриліва, А. Галича, Т. Черкашиної, А. Цяпи і ін. учених, які, проте, не вичерпують позначеної проблематики, тому тема даного дослідження є актуальною.
Об’єкт дослідження: автобіографічна домінанта в українській поезії.
Предмет дослідження: автобіографічна домінанта в творчості Василя Марсюка.
Мета дослідження полягає у тому, щоб прослідкувати витоки та утвердження автобіографічної домінанти в українській літературі, зокрема її вияв у поезії Василя Марсюка.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
• проаналізувати наукові джерела з досліджуваної проблеми;
• систематизувати теоретичний та дослідницько-практичний матеріал з питання автобіографізму в українській поезії;
• встановити підгрунтя та особливості прояву автобіографічної домінанти у творчості Василя Марсюка.
Методи дослідження:
• структурний;
• порівняльно-історичний, порівняльно-типологічний, культурно-історичний та соціологічний;
• структурно-типологічний;
• біографічний;
• психоаналітичний.
Структура даної курсової роботи: вступ, 2 розділи з підпунктами, висновки, список використаних джерел та літератури.