Література Стародавньої Японії (ID:602196)

1. Особливості літератури Стародавньої Японії Японська література, сукупність письмових творів японських авторів японською мовою або, на перших порах, у часи, коли в Японії не було писемності, китайською класичною мовою. Перше написання літератури японською мовою було викликано впливом Китаю. Японці були ще порівняно примітивними і не писали, коли в перші чотири століття нашої ери знання про китайську цивілізацію поступово досягли їх. Вони швидко засвоїли більшу частину цієї цивілізації, і японські книжники прийняли китайські ієрогліфи як систему письма, хоча алфавіт (якби він був їм доступний) нескінченно краще підходив би до японської мови. Ієрогліфи, вперше розроблені для позначення китайських односкладових, можна було використовувати лише з великою винахідливістю для позначення аглютинативних форм японської мови. Кінцеві результати були хаотичними, що породило одну з найскладніших систем письма, коли-небудь винайдених. Використання китайських ієрогліфів надзвичайно вплинуло на способи висловлювання і призвело до асоціації між літературною композицією та каліграфією, яка тривала багато століть. ........... 2. Літературні доробки Стародавньої Японії Найдавніші твори були створені в період Нара. Серед них: • Кодзікі (712), твір, що записує японську міфологію та легендарну історію; • Ніхон Шокі (720 р.), хроніка з дещо більш міцною основою в історичних записах, ніж Кодзікі; • Man’yōshū (759), поетична антологія. Однією з історій, які вони описують, є історія про Урашіму Таро, яка була визначена як найраніший приклад історії про подорожі в часі. Вака, японська поезія, зокрема придворна поезія 6-14 ст., включаючи такі форми, як чока і седока, на відміну від таких пізніших форм, як ренга, хайкай і хайку. Однак термін «вака» також використовується як синонім до «танка» («короткий вірш»), що є основною формою японської поезії. Танка, в літературі, п’ятирядковий вірш із 31 складом, який історично був основною формою японської поезії. Термін танка є синонімом терміну вака, який ширше позначає всю традиційну японську поезію в класичних формах. Чока, «довгий вірш», має невизначену довжину, складається з рядків із п’яти і семи складів, що чергуються, і закінчуються додатковим семискладовим рядком. Багато чок було втрачено; найкоротші з тих, що збереглися, мають 7 рядків, найдовші мають 150 рядків. За ними може йти один або кілька посланців (ханка). Амплітуда чоки дозволяла поетам розглядати теми, неможливі в межах компаса танка. Седока, або «поема, що повторюється головою», складається з двох терцетів по п’ять, сім і сім складів у кожному. Незвичайна форма, іноді використовувалася для діалогів. Заслуговують на увагу седока Якіномото Хітомаро. Чока і седока рідко писалися після VIII століття. ......... Висновок ...... Звичайно, на початковому етапі становлення японської національної літератури певний вплив з боку більш розвиненої на той час літератури Китаю та Кореї був беззаперечно. Проте, з появою кандзі японські ієрогліфи, похідні від китайських ієрогліфів, породили систему письма в японській культурі, оскільки раніше не було офіційної системи письма. Ці китайські ієрогліфи були адаптовані для використання в японській мові, створивши Man’yōgana, яка вважається першою формою кана, японського складеного письма. До появи традиційної літератури в Стародавній період Нара була написана велика кількість балад, ритуальних молитов, міфів і легенд, які пізніше були зібрані в письмовій формі і включені в різні твори, зокрема «Кодікі», «Ніхонджокі» 720 р., хроніку більш історичного глибина та Man’yōshū 759, поетична антологія, складена Отомо в Якамочі, найважливішим поетом є Якімото Хітомаро.