Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Дослідивши особливості інтерпретації образу Юди у драматичному етюді Лесі Українки «На полі крові», ми дійшли таких висновків.
1. У роботі розкрито Біблію як джерело мотивів, сюжетів і образів у літературі. Показано, що Святе Письмо Біблія як сакральний текст служило стимулом морально-етичних та ідейних пошуків для багатьох письменників світової літератури в різні часи. Розвиток європейської літератури розвивався за трьома рецептивними культурологічними моделями: середньовічною, ренесансною та неоміфологічною, які ми докладно проаналізували. Зроблено висновок, що ключову роль у її розвитку відіграла і відіграє саме Біблія.
З’ясовано, що в різні культурно-історичні епохи по-своєму виявлявся зв’язок біблійних текстів з українською літературою, демонструвалися різні форми і способи трансформації біблійних текстів. Українські письменники, беручи участь у літературних і політичних суперечках про віру, посилалися на Біблію як на книгу найбільш авторитетну. Це стосується і давньоукраїнської, і барокової, і нової української літератури. Особливо активно українські митці слова розробляли біблійні сюжети й мотиви у другій половині XIX ст. Для художніх версій євангельського сюжетно-образного матеріалу, домінуючого в українській літературі ХХ ст., властиве звернення до тем і колізій, пов’язаним із трагічним підтекстом біблійних оповідей. Особливо це стосувалося трагічних сторінок в історії України попереднього століття. У незалежній Україні відкрилися необмежені ніякими рамками можливості вільно використовувати біблійні мотиви і сюжети, чим сповна користуються сучасні поети і прозаїки.
2. У дослідженні нами охарактеризовано втілення біблійних образів у драмах Лесі Українки, творчі контакти якої з Біблією є багатогранними й плідними, оскільки письменниця ставилася до Книги книг насамперед як до явища культури, вияву багатовікового духовного досвіду людства. Цей досвід вона черпала із Біблії, втілюючи його в численних яскравих художніх образах і персонажах. Особливо яскраво творчі здобутки Лесі Українки виявилися в останній період її життя у віршованих драмах і драматичній поезії. До цього текст Біблії поетеса сприймала переважно як джерело вічних образів, сюжетів, мотивів, які вона переосмислювала у низці ліричних творів. В останній творчий період звернення письменниці до Книги книг пов’язане з її прагненням знайти відповіді на вічні питання сенсу життя і смерті, сутності свободи, любові й ненависті, людської і божественної жертовності тощо. У таких драмах цього періоду, як «Руфін і Присцілла», «Вавилонський полон», «Оргія», «На руїнах», «На полі крові», «У катакомбах», «В дому роботи в країні неволі» та інших, відтворена ідейна боротьба у формі гарячих дискусій між представниками різних суспільних верств. Багато уваги у цих творах письменниця приділяє образам пророків.
Встановлено, що у драматичній поемі Лесі Українки «Одержима» образ Месії переломлюється крізь бачення головної героїні твору – Міріам, для якої він постає насамперед людиною, а не Богом. Вона сприймає Месію як «сина людського», оскільки не розуміє спокутної місії Христа, його проповіді любові й всепрощення. Отже, провідна ідея твору полягає у визнанні того, що для недосконалої людської свідомості важко осягнути той ідеал любові, який втілено в образі Христа. Головних героїв драми поетеса зображає через самотність і страждання. Найсильнішим та наймогутнішим рушієм сюжету твору стало кохання. Любов між Месією та Міріам тут сповнена не тільки пристрасті, але й тим, що створює раціонально неусвідомлювані життєві погляди, які підкреслюють неповторність людини. Таку любов можна осягнути тільки інтуїтивно, на підсвідомому рівні.
3. У праці досліджено варіативність образу Юди у світовій та українській літературі. Встановлено, що у світовій літературі цей образ функціонує переважно в двох напрямках: як конкретний євангельський персонаж і як образ-символ, що концентрує в собі характеристики наймерзеннішого людського злочину. У творах першого напрямку зберігається канонічний хронотоп, який переважно осучаснюється шляхом включення в художній контекст актуальних для певної епохи написання ідей та уявлень. Прикладом літературних інтерпретацій цього образу може послужити повість Л. Андрєєва «Іуда Іскаріот». З метою порівняння різних підходів до тлумачення цього «вічного» образу ми проаналізували згадану повість і оповідання О. Кобилянської «Юда» та драму С. Черкасенка «Ціна крові». Аналіз цих та інших творів Юдаїади показав, що біблійна історія зрадника має дуже багато версій та інтерпретацій, з-поміж яких – і відверті фальсифікації та безпідставні тлумачення і вигадки.
4. Аналіз образу Юди у драмі «На полі крові» в інтерпретації Лесі Українки дозволив визначити цей твір з практично відсутнім сюжетом як діалог, гостру дискусію між двома персонажами, які виявляють своє ставлення до найважливіших проблем буття. Крім того, драма стала своєрідною літературною відповіддю А. Андрєєву на його повість, в якій автор намагається виправдати зрадника. Водночас поема-драма Лесі Українки є гострим викривальним виступом проти ніцшеанського культу індивідуалізму. З’ясовано, що існує два варіанти цього твору. У другому варіанті поетеса усуває сцену, суголосну євангельській оповіді кінцівки, у неї Юда не кається, не вкорочує собі життя, а продовжує жити на отримані криваві 30 срібняків. Навіть камінь прочанина, кинутий услід зрадникові, не долітає до цілі. Цим підкреслюється живучість підлоти, яку в реальному житті не завжди можливо покарати. Леся Українка зосередила свою увагу на художньому дослідженні психології зради Юди та подальшої його поведінки після морального злочину. Український літературознавець в екзилі Д. Козій відводить щирому і безпосередньому у своїй наївності прочанинові Своєрідну роль викривальника і психоаналітика відіграє у творі колоритна постать прочанина. Повним антиподом Юди з його духовною ницістю у поемі-діалозі постає образ Ісуса Христа з його розумінням соціальної справедливості, добра і зла, правди і кривди, який певною мірою втілює морально-етичний та естетичний ідеал поетеси.
Магістр