Зразок роботи
1.Особливості естетики магічного реалізму та постмодернізму.
Постмодернізм — філософсько-мистецький напрям, який виник на зміну модернізму у 60-70 роках 20 ст. Вперше поняття "постмодернізм" використав Рудольф Панвіц у праці "Криза європейської культури" (1917).
Постмодернізм виник як відображення такого світу, що після двох світових воєн й стрімкого розвитку технологій бачився хаотичним, позбавленим загальних моральних, етичних і естетичних, світоглядних координат. Постмодернізм відображає загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв’язків, втрату моральних орієнтирів у світі. Дисгармонія і деструкція – такі основні ознаки постмодерного художнього світу. Тут немає нічого певного, сталого. Цей світ жахливий і химерний. Він відлякує своєю заплутаністю й невизначеністю, глибиною кризи й безвиході. Тому не випадково у постмодерних творах стали знаковими такі просторові координати, як лабіринт, яма, прірва, глухий кут, стіна тощо. Художній світ у постмодернізмі не має завтрашнього, розвитку, замкнений лише сам собі. Неначе розбитий на друзки, розколотий, не цілісний, не органічний.
Основною рисою естетики постмодернізму є по-перше інтертекстуальність, є основним способом побудови тексту і полягає в тому, що текст будується з цитат з інших текстів. Вона виявляла себе у формі діалогічного цитування, пародіювання, ремінісценцій, алюзій, культурних кодів, інтерпретації відомих літературних сюжетів.
Широко вживаними естетичними прийомами постмодернізму постають іронія, пародія, принцип гри. Іронія полягає в грі з дефініціями, категоріями, фактами, жанрами, стилями, допускає дифузію великих стилів, змішування художніх мов, знищення меж між традиційними видами і жанрами мистецтва, та ін. та породжує необмежену кількість іронічних значень твору.
Також для постмодернізму є характерним так званий образ-модель лабіринту, як компонент цікавого символічного трикутника («Лабіринт» — «Всесвіт» — «Бібліотека»).
За законами гри в постмодерних творах можуть відбуватися різноманітні події на грані реального та ірреального. Гра дає можливість вільного переходу з одного часу в інший, з дійсності – у світ підсвідомості тощо.Світ у творах постмодернізму зображується з позиції «ідеологічного поліфонізму» (термін М.Бахтіна), який реалізується в поєднанні різноманітних елементів, стилів, цитат, ремінісценцій тощо. Неоднозначність і суперечливість світобудови призводить до того, що правом на остаточну істину про світ не володіє ніхто.
Сюжет постмодерністських творів як правило, розпадається на велику кількість мікросюжетів, відступів, коментарів. Мета такого сюжету - Показати хаотичність дійсності
Найхарактерніші ознаки постмодернізму - органічне злиття трагедії і фарсу у трагікомічному, іронія і самоіронія, пародія і самопародія. Поширені образи - метафори - карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля.
Художній світ у постмодернізмі позбавлений майбутнього, він не має розвитку, замкнений лише сам на собі. Світ неначе розбитий на друзки, розколотий, не цілісний, не органічний. Тому фрагментарність, хаотичність, колаж у побудові сюжету стають характерною ознакою постмодерних творів.
Також творам постмодерністської літератури властиві повсякденна мова, іронічний настрій та пародійність, фрагментарність оповіді, подання подій з різних точок зору, посилання на інші твори.
— яскраво виражена схильність до рецепції будь-яких фактів із культурно-історичного дискурсу всього людства; передовсім і найактивніше — із творів світової літератури, різних елементів їхньої форми та змісту: сюжетів, мотивів, образів, концепцій, жанрів, сцен, цитат, міфів, тощо.
Магістр