Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1. Сутність та цілі соціальної політики в контексті реформування економіки
Категорія «соціальна політика» в останні десятиліття стала одним із найчастіше вживаних понять, як в офіційних документах, так і в дискусіях між вченими. Соціальна політика служить одним з найважливіших напрямів державного регулювання економікою, бо кінцевою метою діяльності держави є досягнення високого рівня благо стану суспільства і створення умов для її подальшого розвитку, а соціальна політика має безпосереднє відношення до вирішення цієї задачі [1].
На сучасному етапі розвитку жодна економічна система не в змозі забезпечити економічне зростання без використання інноваційного потенціалу людини, що зумовлює необхідність людського фактора в соціально-економічному розвитку суспільства. Необхідність формування соціальної політики держави обумовлена тим, що функціонування ринкового механізму самостійно не гарантує необхідний мінімальний рівень добробуту всіх громадян.
У дослідженні Бондаренко С.М. та Бугас Н.В. висвітлюється, що соціальна політика є важливою складовою внутрішньої політики держави, орієнтованою на забезпечення добробуту громадян [3]. Автори наголошують на гуманістичному спрямуванні соціальної політики, яка включає розвиток особистості. Вони стверджують, що соціальна політика виступає як метод державного регулювання ринкової економіки, пропонуючи розподіл і перерозподіл суспільних благ. Також, автори підкреслюють, що соціальна політика повинна охоплювати не тільки соціальне забезпечення та соціальну допомогу, але й підтримку соціально орієнтованих сфер діяльності.
Чернега І.І. та Вдовиченко Д.Ю. у своєму дослідженні акцентують на необхідності України інтегруватися в Європейську співдружність та Європейський союз, що неможливе без створення ефективної системи соціального захисту [47]. Автори визначають соціальний захист як діяльність держави, спрямовану на формування особистості та створення умов для її самовизначення. Вони підкреслюють, що соціальний захист має компенсаційний характер і виступає захисним бар’єром від втрати прибутків особистості та суспільства в цілому. Важливість соціального захисту вони пов'язують із забезпеченням стабільності соціального та економічного розвитку.
У дослідженні Кравченко А. О. розкривається сутність та цілі соціальної політики в контексті переходу України від планової до ринкової економіки [16]. Він акцентує на невідворотності соціальних реформ у відповідь на виклики, що виникли через економічні зміни, зокрема на зниження добробуту та зростання диференціації доходів. Автор наголошує на необхідності державної політики перерозподілу доходів та створенні системи соціального страхування та інфраструктури для підтримки бідних верств населення. Підкреслюється важливість формування соціальної держави, яка б забезпечувала соціальний розвиток та гарантії соціальної справедливості. Кравченко також вказує на роль різних суб'єктів соціальної економіки в цьому процесі, підкреслюючи значення їх взаємодії на основі нормативно-правового регулювання.
В дослідженні Терещук С.В. та Литвин Н.А. розглядається трансформація поняття соціальної політики у контексті сучасних соціально-економічних процесів [41]. Автори стверджують, що сучасна соціальна політика перестає бути лише доповненням до економічної політики та набуває більш вагомого значення через зростання ролі людського фактора в економіці. Основна увага приділяється розвитку людського потенціалу, зокрема через освіту, культуру та здоров'я. Соціальна політика трактується як комплекс заходів, спрямованих на захист населення, підтримку доходів, забезпечення гідного рівня життя та уникнення соціальних конфліктів. Автори також звертають увагу на необхідність переосмислення місця та концепції соціальної політики в державних пріоритетах, особливо в контексті розвитку людського потенціалу.
Соціальна політика є важливою складовою діяльності держави, спрямованою на забезпечення соціального захисту та підтримки громадян. Вона охоплює широкий спектр заходів, спрямованих на поліпшення якості життя населення та зменшення соціальних нерівностей. Одним із ключових аспектів соціальної політики є створення ефективної системи соціального захисту, яка забезпечує громадянам необхідний рівень соціальних послуг та фінансову підтримку у важких ситуаціях [2].
Цільовою установою соціальної політики є покращення якості життя всіх верств населення, зокрема тих, хто опинився в уразливому становищі. Держава виконує роль організатора та регулятора соціальних процесів, сприяючи створенню сприятливого соціального середовища. Зокрема, це може включати розробку програм і проектів для підтримки безробітних, низькозабезпечених сімей, інвалідів та інших категорій громадян.
Важливим аспектом соціальної політики є також розвиток системи освіти та охорони здоров'я, щоб забезпечити населенню доступ до якісних освітніх та медичних послуг. Здоров'я та освіта визначають загальний рівень розвитку суспільства і є ключовими чинниками підвищення людського капіталу.
Повноваження соціальної політики також включають регулювання працевлаштування, забезпечення справедливої оплати праці та створення умов для розвитку підприємництва. Це сприяє стабільності економіки та збалансованому розподілу соціальних благ у суспільстві. Виділяють вузьке та широке розуміння цього поняття.
У вузькому розумінні соціальна політика - це система заходів, спрямованих на реалізацію конкретних соціальних програм та послуг. Вона орієнтована на розв'язання конкретних проблем та задач, таких як безробіття, бідність, медична допомога тощо.
У широкому розумінні соціальна політика - це комплексний підхід до формування соціальної сфери суспільства. Вона включає в себе не лише конкретні програми, а й структурні та інституційні зміни, спрямовані на підтримку загального соціального добробуту [6] .
Треба зазначити, що розуміння соціальної політики як у вузькому, так і в широкому аспекті є умовним, оскільки вони взаємодіють та впливають одне на одного. В умовах сучасного суспільства необхідно поєднувати різноманітні підходи для досягнення комплексних соціальних цілей.
Сутність та цілі соціальної політики полягають в створенні справедливих умов для життя кожного громадянина, забезпеченні рівних можливостей, соціальній солідарності та підтримці тих, хто потребує допомоги. Головною метою є забезпечення гідності людини та покращення якості її життя через ефективні соціальні заходи та програми.
Важливою складовою також є інклюзивний характер соціальної політики, який передбачає забезпечення доступу до соціальних послуг та пільг для різних груп населення, незалежно від їхнього економічного статусу.
Соціальна політика - це сукупність норм, методів і принципів, що впроваджуються та використовуються державними органами для регулювання умов життя суспільства та відносин між соціальними групами [9]. Визначень соціальної політики багато і кожне несе у собі свою значущість. Наприклад, соціальна політика - це діяльність інститутів держави, спрямована на управління соціальним розвитком, розподілом духовних та матеріальних благ, що забезпечують гідний рівень життя та якості всіх верств суспільства [10].
Різні дослідники та науковці мають різні підходи до тлумачення поняття соціальної політики держави, і їхні погляди можуть відрізнятися залежно від теоретичного підґрунтя, історичного контексту та особистих переконань. У таблиці 1.1. представлено деякі із різноманітних тлумачень цього поняття.
Магістр