Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ, ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Навчально- дослідницька діяльність учнів у процесі вивчення математики
Підвищення якості освіти та формування у учнів ключових компетенцій – найважливіше завдання модернізації шкільної освіти яка передбачає формування активної самостійної позиції учнів; розвиток загальнонавчальних умінь та навичок, насамперед, дослідних, рефлексивних, самооцінних [10].
Організація науково-дослідної підготовки в освітніх установах є одним із найважливіших питань, оскільки федеральні державні освітні стандарти вимагають від учнів формування умінь отримувати відповіді на поставлені собі питання. Випускники повинні вміти самостійно мислити, бачити та приймати творчих рішень. Сталася проблема. Ця умова особливо важлива в сучасних інформаційних просторах, що динамічно розвиваються. Однак студенти не завжди можуть орієнтуватися у величезних нових тенденції. інформацію, виберіть з неї потрібну інформацію та ефективно використовуйте її у своїй роботі. Отриманим рішенням може стати активне участь у навчально-дослідному процесі [4].
На основі науково-методичної літератури розглянемо різні підходи до визначення поняття «дослідницька діяльність учнів».
Є. В. Баранова розуміє під дослідною діяльністю учнів – діяльність, пов'язану з пошуком відповіді на творчу дослідне питання, що має раніше невідоме рішення та демонструє наявність основних фазових характеристик дослідження науковій сфері: постановка проблеми, дослідження, присвячене теорії проблеми, вибір методу дослідження, та практична майстерність, збір власного матеріалу, аналіз та узагальнення, наукові огляди, власні висновки.
Для психолога А. С. Обухова дослідницька діяльність учнів – «творчий процес, у якому два суб'єкти (дві особи) працюють разом, щоб знайти рішення невідомого, під час якого між ними передаються культурні цінності, внаслідок чого формується світогляд». Він вказував: «Передусім, вчитель у разі є саме носієм досвіду організаційної діяльності, а не джерелом знань. Також, оскільки обидві сторони є суб'єктами, тобто. активними учасниками, позиція учня не є позицією веденого, а позицією самостійного процесу «слідування за лідером». В данному дослідженні сприйняття інформації є не пасивним, а активна взаємодія, обумовлена конкретними функціональними обов'язками сторін.
Б. А. Вікол визначає дослідницьку діяльність учнів, як діяльність, що здійснюється на основі самоорганізації, а не за суворими правилам (алгоритмам), з метою отримання нових знань, причому остання є розумно спланованою: зміна думок про свою діяльність, здійснення самоконтролю, регулювання, реструктуризація поведінки та об'єкти, які у діяльності.
В. А. Далінгер під дослідною діяльністю учнів розуміє навчальну діяльність з «придбання практичних і теоретичних знань, насамперед, шляхом самостійного застосування методів наукового пізнання». Він вважає, що «дослідницька діяльність – це процес вирішення проблем, заснований на самостійному вивченні теоретичних знань, передбачення та прогнозування є як результатом прийняття рішень, і методом і процесом діяльності. Ціль науково-дослідної діяльності ‒ «як форма діяльності особистості, умови та засоби її психологічного розвитку».
А. В. Леонтович розуміє дослідницьку діяльність учнів так – «навчальна діяльність, яка формує наукове мислення». «Для дослідницької діяльності учнів функціональні зв'язки учасників освітнього процесу конкретні та визначаються як «колеги-колеги» та «Духовні наставники-молодші товариші».
Є. Ю. Фролова у своїй науковій праці «Дослідна діяльність учнів на уроці математики» дає таке визначення дослідницької діяльності: «... дослідницька діяльність учнів є ряд дій дослідницького характеру, що ведуть до відкриття фактів, теоретичних знань та методів дослідження, які не відомі учням».
М. Г. Алексєєв пише, що у суспільній свідомості дослідницької діяльністю учнів зазвичай і те, що учні встановлюють, відкривають і розуміють реальність у вигляді власного спостереження, порівняння, аналізу та експериментального дослідження, та у процесі учні набувають нових знань. Це нове знання є джерелом енергії для дослідницької діяльності. «Джерелом дослідження як виду діяльності є пошук пізнання, закладеного у природі людини». Зіставляючи ці визначення, звернемо увагу на те, що і автори, і викладачі розглядають науково-дослідну діяльність студентів як форму педагогічної діяльності, яка не має навчального характеру, тобто як форму педагогічної та пізнавальної діяльності.
Таким чином, ґрунтуючись на судженні А. В. Леонтовича, дослідницькою діяльністю учнів будемо називати навчально-пізнавальну діяльність учнів, основним засобом якої є
Навчальна дослідницька діяльність. Дослідницька діяльність передбачає виконання учнями навчальних дослідницьких завдань за допомогою раніше невідомих рішень, спрямованих на створення уявлень про об'єкти чи явища світу, під керівництвом викладача – керівника науково-дослідної роботи [4].
Успіх дослідницької діяльності учнів здебільшого забезпечується правильним плануванням видів та форм завдань, використанням ефективних систем завдань, а також умілим керівництвом вчителем цієї діяльності.
Розкриваючи роль вчителя у створенні навчального дослідження, відзначимо таку систему його дій:
• уміння вибрати потрібний рівень проведення навчального дослідження залежно від рівня розвитку мислення учня;
• вміння поєднувати індивідуальні та колективні форми проведення досліджень на уроці;
• уміння формувати проблемні ситуації залежно від рівня навчального дослідження, його місця у структурі уроку та від мети уроку.
Вчитель повинен виступати не так у ролі інтерпретатора науки і носія нової інформації, скільки вмілим організатором систематичної самостійної пошукової діяльності учнів з отримання знань, набуття умінь і навичок та засвоєння способів розумової діяльності [12].
Магістр