Імунологічна реактивність (ID:234797)

Проблема реактивності займає чільне місце у багатогранній науковій діяльності в медицині. Дилема реактивності у тісному зв'язку з резистентністю. Під реактивністю організму звичайно розуміють його властивість реагувати певним чином на дію довкілля. Резистентність організму – це стійкість до дії патогенних факторів. Обидва терміни відображають основні властивості живого організму і взаємопов'язан. На сучасному єтапі розглядаючи реактивність як форму зміни життєдіяльності цілого організму в оточуючому його середовищі у відповідь на дію факторів. Сучасна наука виділяє види реактивності, описує пасивну і активну резистентність, первинну і вторинну її форми. Великого значення надавається дослідженню індивідуальній реактивності. Визначити реактивність, вміти інтегрувати її, щоб успішно боротися з хворобами – ось одне з основних завдань теоретичної і практичної медицини, пізнати індивідуальну імунологчну реактивність. Саме стан індивідуальної реактивності значною мірою обумовлює можливість виникнення хвороби, особливості її перебігу і завершення. Вірне розуміння проблеми реактивності і резистентності відіграє велику роль у формуванні клінічного мислення будь якого спеціаліста. Реактивність є визначним після оволодіння таким поняттям, як хвороба і причини, що її викликають. Відомо, що хвороба виникає тоді, коли під впливом патогенних факторів порушується гомеостаз в організмі, порушується взаємодія між організмом і середовищем, що його оточує. Ця взаємодія може порушуватись у процесі життя будь кого, коли фактори довкілля викликали мутації, зміни генетичного коду, певні дефекти. Актуальним дане питання стає в перш за все у площині визначенні ролі, який відіграє сам організм, його властивості у виникненні і розвитку хвороби. Отже, слід з’ясувати роль, види, наслідки імунологічної реактивності організму, його властивості у розвитку хвороби.