Зразок роботи
ВСТУП
Формування ринкових відносин в економіці України, створення конкурентного середовища зумовлюють необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичного інструментарію забезпечення стабільного, сталого розвитку промислових підприємств. Розв'язання цієї проблеми значною мірою залежить від того, наскільки повно в системі виробничого менеджменту вирішені завдання підвищення ефективності управління персоналом, розвитку його трудового та інтелектуального потенціалу, створення ефективно діючої корпоративної системи мотивації праці.
Рівень мотивації співробітників у сучасних умовах стає одним з важливих факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства, а наявність та дієвість мотиваційного механізму, адекватного завданням інноваційного розвитку національної економіки та гуманізації виробничого менеджменту, є одними з найвагоміших його конкурентних переваг.
Отже, сьогодні актуальним є питання подальшого розвитку теоретичних засад і науково-практичних рекомендацій з формування та використання сучасного механізму мотивації в системі менеджменту підприємств.
Методологічні засади дослідження розвитку мотивації та оплати праці персоналу як функції менеджменту було закладено в наукових працях таких видатних учених як Арістотель, Ф. Герцберг, П. Друкер, К. Маркс, А. Маслоу, Е. Мейо, М. Мескон, Дж. О’Шонессі, Д. Рікардо, А. Сміт, Ф. Тейлор та ін. Вагомий внесок у розроблення теоретичних і практичних засад трудової мотивації зробили такі вітчизняні учені та учені країн СНД: В. Глущенко, В. Дятлов, О. Єськов, Т. Заславська, А. Здравомислов, О. Козлова, А. Колот, А. Леонтьєв, О. Пушкар, В. Травін, Е. Уткін, В. Шинкаренко. Серед відомих фахівців, які в комплексних дослідженнях вирішували проблеми розвитку мотиваційного менеджменту, можна назвати В. Гриньову, В. Пономаренка, Г. Григоряна, Д. Горєлова, Р. Ривкіну, І. Сороку, С. Ядова. У працях цих авторів проаналізовано та обґрунтовано підходи до розв’язання проблем трудової мотивації, але характерні особливості мотивації персоналу, орієнтованої на узгодження потреб, цілей підприємства та працівника з урахуванням мінливості зовнішнього середовища господарювання, в них недостатньо досліджені. Незавершеність та актуальність саме цього аспекту трудової мотивації, а також постійна трансформація соціально-економічних умов господарювання сучасних підприємств, яка вимагає перманентного удосконалення функції мотивації та її подальшого розвитку зумовили вибір теми дипломної роботи, мету і задачі дослідження.
Об’єктом дослідження є процес мотивації праці в умовах підприємства.
Предметом дослідження є мотивація праці працівників у ТОВ «Олеандр».
Мета дослідження курсової роботи полягає у визначенні основних напрямів підвищення ефективності системи мотивації і оплати праці в умовах ТОВ «Олеандр»
Виходячи із мети основними завданнями курсової роботи є:
визначити економічну сутність мотивації праці;
охарактеризувати основні теорії мотивації і оплати праці;
визначити форми і методи стимулювання праці;
провести загальну оцінку діяльності досліджуваного підприємства;
провести аналіз ефективності діючого мотиваційного механізму підприємства;
визначити основні шляхи удосконалення мотиваційного механізму та оплати праці на досліджуваному підприємстві.
Під час написання курсової роботи були використані: спеціальна література, періодичні видання та нормативні акти, що діють в Україні на різних рівнях. В курсовій роботі були використані Закони України „Про оплату праці” та інші відповідні нормативно-законодавчі акти України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблеми дослідження.
Методами дослідження в курсовій роботі є: аналіз економічних, правових, статистичних джерел літератури; емпіричний, економіко-математичний метод, а також вертикальний, горизонтальний аналіз, порівняльний аналіз.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ І ОПЛАТИ ПРАЦІ
1.1. Сутність, класифікація мотивації праці працівників підприємства
Одне з основних завдань переходу до ринкової економіки та її функціонування – посилення господарської мотивації та стимулів ефективної, високопродуктивної праці. Від успішного рішення цього завдання величезною мірою буде залежати формування необхідного суспільству відношення до праці, використання всіх резервів і можливостей підвищення її продуктивності. Дослідження методів і напрямків трансформації механізму мотивації праці в ринковому середовищі, що формується, представляє собою одне з найбільш важливих і складних завдань економічної науки. Це пояснюється тим, що в перехідний період колишня структура виробництва не може бути швидко перебудована на основі ринкових механізмів.
Західна економічна наука завжди цікавилася мотивами діяльності людини. Вивченню мотивів (у тому числі господарських) присвячені дослідження Ф.Герцберга, Д. Мак-Клеланда, А. Маслоу, Л. Ерхарда, П. Друкера й інш. Можна сказати, що всі роботи в області мікроекономіки або менеджменту, в тому або іншому ступені були присвячені мотивам діяльності суспільства, людей і підприємств [26, c. 147].
Підвищення ефективності виробництва й праці на рівні підприємств і економіки в цілому багато в чому залежить від дієвості системи мотивації й стимулів, властивій ринковій економіці. Для того, щоб виробити найбільш правильні рішення в цьому напрямку, необхідно більш чітко сформулювати деякі теоретичні й методологічні позиції відносно мотивації праці.
Для виявлення сутності мотиваційного механізму необхідно, насамперед , розрізняти поняття «мотивація» і «стимули».
Поняття мотивації трактується як стан схильності або готовності, схильності діяти певним чином. В основі поводження людини значне місце займають ціннісні орієнтації особистості, під якими в соціології розуміють стійкі установки на ті або інші соціальні цінності.
Крушельницька О. В. та Мельничук Д. П. визначають мотивацію як процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації [20, c. 107].
Колот А. М. стверджує, що мотивація працівників є сукупність причин, що спонукають людину діяти тим або іншим цілеспрямованим чином. Це внутрішній стан, що спонукає, направляє та зберігає у людини прагнення досягти певної мети [44, с. 30].
На думку Лященко А. Х, мотивацією є задане в певній ситуації прагнення зробити ту або іншу дію, або ж є фактичне підтвердження того, що одному предмету віддається перевага перед іншим.
Греськів Т. С. трактує мотивацію як визначення того, як домогтися максимальної віддачі від підлеглих через розуміння їхніх способів дій, мотивів, причин їх гарної або поганої роботи і використання цієї інформації й цілого набору способів спонукання підлеглих домагатися найвищого рівня продуктивності.
Фаніна О. Л. вважає, що мотивація – це спонукальна причина, привід до якої-небудь дії, активний стан людини (його мозкових структур), що спонукає його робити спадково закріплені або придбані досвідом дії, спрямовані на задоволення індивідуальних (наприклад, спрага, голод та ін.) або групових (турбота про дітей та ін.) потреб [23, с. 263].
Іванов Ю. визначає мотивацію праці як прагнення працівника задовольнити свої потреби (одержати певні блага) за допомогою трудової діяльності [34, с. 97]. Це корелює із соціологічним підходом до мотивації. У соціології мотивація розглядається як усвідомлювання потреби суб'єкта в досягненні певних благ, бажаних умов діяльності. Мотив відображає певний процес переходу від потреби до задовольняючого її блага шляхом власної діяльності індивіда. Мотив спонукає людину до трудової діяльності, являє собою образ бажаного людиною блага, що прийде на зміну потреби за умови, якщо будуть виконані певні трудові дії.
Сташків Т. трактує мотивацію персоналу як спонукання до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей фірми/
Мотивація – це спонукання до активності й діяльності суб'єкта (особистості, соціальної групи, спільності людей), зв'язане із прагненням задовольнити певні потреби.
Осовська Г. В. формулює мотивацію праці як прагнення працівника задовольнити свої потреби (одержати певні блага) за допомогою трудової діяльності [25, с. 231].
Організації розглядають мотивацію як набір прийомів і інструментів, які керівник використовує для напрямку внутрішніх рушійних сил (мотивів) персоналу на досягнення встановлених цілей [18, с. 145].
Таким чином, дослідивши поняття мотивації, ми бачимо, що серед фахівців з управління немає єдиного підходу до визначення мотивації. Це говорить насамперед про широкомасштабність проблеми і про різні підходи до її вирішення.
Ґрунтуючись на проведенні власних досліджень, беручи до уваги все вищесказане, вважаємо, що мотивація персоналу – це спонукання працівників до цілеспрямованої діяльності через вплив зовнішніх рушійних сил (стимулів) на внутрішні рушійні сили (мотиви), які задають межі та форми діяльності та придають цієї діяльності направленість, орієнтовану на досягнення певних цілей. Вплив мотивації на поведінку людини залежить від багатьох чинників, багато в чому індивідуально і може змінюватися під впливом зворотного зв'язку з боку діяльності людини.
Мотивація має багато аспектів, а тому має свою типологію, представлену класифікацією на рис. 1.1.
