Зразок роботи
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження управління освітнім процесом у закладах вищої освіти………………………………………………...5
1.1 Управління освітнім процесом у закладах вищої освіти……………………….5
1.2 Різні аспекти освітнього процесу у ЗВО………………………………………12
1.3 Системний аналіз рішень управлінських проблем……………………………15
Висновки до розділу 1………………………………………………………………21
Розділ 2. Практичне дослідження використання Інтернет-технологій в управлінні освітнім процесом на прикладі ЗВО ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна»…………………………………………………………………………...23
2.1. Опис аналізованих закладів освіти……………………………………………23
2.2. Результати дослідження (опитування)………………………………………..30
2.3. Аналіз результатів дослідження……………………………………………….34
Висновки до розділу 2………………………………………………………………38
Розділ 3. Розробка моделей оптимізації управління освітнім процесом закладів вищої освіти за допомогою Інтернет-технологій……………………40
3.1. Формування теоретико-методологічного базису……………………………..40
3.2. Моделі впровадження Інтернет-рішень………………………………………41
3.3. Особливості управління за умов нестабільності……………………………..45
Висновки до розділу 3………………………………………………………………51
Висновки…………………………………………………………………………….54
Список використаних джерел……………………………………………………...57
Додатки……………………………………………………………………………...62
Вступ
Сучасний етап розвитку суспільства характеризується стрімкою цифровізацією, яка охоплює всі сфери життєдіяльності, зокрема й вищу освіту. Заклади вищої освіти (ЗВО) активно модернізують управлінські процеси, впроваджуючи електронні платформи, хмарні сервіси, дистанційні формати навчання, інтелектуальні системи обліку та аналізу даних. Від ефективності організації освітнього процесу, швидкості прийняття управлінських рішень та прозорості взаємодії між учасниками навчального процесу значною мірою залежить конкурентоспроможність закладу, якість освітніх послуг та задоволеність студентів і викладачів.
Особливої актуальності питання оптимізації управління освітнім процесом набуло у зв’язку з викликами воєнного стану та необхідністю переходу до змішаних і гнучких моделей навчання. Інтернет-технології в цій ситуації стають ключовим інструментом, що дозволяє забезпечити стабільність і безперервність освітнього процесу, оперативний доступ до інформації, автоматизацію адміністративних процедур та підвищення ефективності управління. Саме тому дослідження практик їх використання у ЗВО м. Рівне є важливим і своєчасним.
Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та практичний аналіз використання Інтернет-технологій для оптимізації управління освітнім процесом у закладах вищої освіти та розробка моделей їх ефективного впровадження.
Об’єкт дослідження – управління освітнім процесом у закладах вищої освіти.
Предмет дослідження – використання Інтернет-технологій як інструменту оптимізації управлінських процесів у ЗВО.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретико-методологічні підходи до управління освітнім процесом у ЗВО.
2. Розкрити сутність та структуру освітнього процесу, визначивши його ключові аспекти та управлінські особливості.
3. Провести системний аналіз управлінських рішень, що стосуються організації освітнього процесу.
4. Дослідити особливості використання Інтернет-технологій у закладах ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна».
5. Проаналізувати дані опитування учасників освітнього процесу щодо ефективності та доцільності застосування Інтернет-рішень.
6. Розробити моделі оптимізації управління освітнім процесом на основі сучасних Інтернет-технологій.
7. Визначити специфіку управління в умовах нестабільності та окреслити шляхи адаптації ЗВО до цифрових трансформацій.
Методи дослідження: аналіз і синтез наукових джерел, системний аналіз, порівняння, анкетування, статистичне опрацювання даних, моделювання управлінських процесів.
Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні моделей оптимізації управління освітнім процесом ЗВО на основі комплексного застосування Інтернет-технологій, що враховують сучасні умови нестабільності та гібридного формату навчання.
Практичне значення полягає у можливості впровадження запропонованих моделей у діяльність ЗВО м. Рівне та інших закладів освіти, що сприятиме підвищенню ефективності управління, автоматизації процесів, розвитку цифрової інфраструктури та покращенню взаємодії з учасниками освітнього процесу.
Розділ 1.
Теоретико-методологічні засади дослідження управління освітнім процесом у закладах вищої освіти
1.1 Управління освітнім процесом у закладах вищої освіти
Сфера вищої освіти нині перебуває у центрі уваги як науковців, так і практиків освітньої галузі. Такий інтерес зумовлений прагненням України інтегруватися у європейський і світовий освітній простір, посівши гідне місце серед держав, що активно розвивають систему вищої освіти. Нормативно-правову основу управління освітнім процесом становлять Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту» та інші підзаконні акти, які визначають загальні принципи, зміст і форми освітньої діяльності [28; 32; 43].
Закон України «Про освіту» визначає освіту як основу інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, засіб її соціалізації, запоруку економічного добробуту та поступу суспільства [28]. У цьому контексті освітній процес у закладах вищої освіти є не лише періодом інтенсивного засвоєння знань і формування професійних компетентностей, а й важливим етапом розвитку світогляду, моральних і громадянських орієнтирів молоді.
Ще у ХХ столітті український педагог і гуманіст В. О. Сухомлинський наголошував, що освітній процес не можна розглядати лише як передачу знань між поколіннями. Його справжня сутність полягає у всебічному розвитку та саморозвитку людини, її духовному збагаченні та формуванні особистісної зрілості [Сухомлинський, 1969].
Важливим аспектом управління освітнім процесом є нормативне оновлення законодавства. Якщо в Законі України «Про освіту» 1991 року використовувався термін «навчально-виховний процес», то у чинній редакції (з 2018 року) введено поняття «освітній процес», який трактується як система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування її компетентностей.
Закон України «Про освіту» виступає базовим нормативно-правовим актом, що визначає фундаментальні принципи функціонування освітньої системи, а також права й обов’язки всіх учасників освітнього процесу. У цьому документі окреслено основні засади державної освітньої політики, серед яких — пріоритетність освіти як провідного чинника суспільного розвитку, гуманістичне спрямування освітньої діяльності, формування всебічно розвиненої особистості, виховання громадянської свідомості, патріотизму та відповідальності за майбутнє держави.
Крім того, закон підкреслює важливість забезпечення єдиного освітнього простору, дотримання принципу світського характеру освіти у державних і комунальних закладах, а також демократизації управління освітою. Окремо наголошується на праві кожної людини обирати форми, рівень і зміст освіти відповідно до власних інтересів, здібностей і потреб [32].
Аналогічно, Закон України «Про вищу освіту» визначає освітній процес як інтелектуальну та творчу діяльність, що реалізується у ЗВО через сукупність методичних і педагогічних дій, спрямованих на засвоєння, примноження та застосування знань, умінь і навичок для формування гармонійно розвиненої особистості [28; 29; 30].
Згідно з чинним законодавством, учасниками освітнього процесу є здобувачі освіти, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники, а також інші особи, залучені до реалізації освітніх програм. Нововведенням останніх років є активна участь роботодавців у розробці та реалізації освітніх програм, що сприяє підвищенню практичної спрямованості навчання.
Організація освітнього процесу у закладах вищої освіти здійснюється відповідно до Конституції України, законів «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», а також до міжнародних договорів та державних стандартів. Відповідно до цих нормативів, кожен ЗВО затверджує власне Положення про організацію освітнього процесу, де визначаються форми навчальної роботи (лекції, семінари, лабораторні, практичні та індивідуальні заняття, консультації), самостійна робота студентів, практика та контрольні заходи.
Узагальнюючи нормативно-правову базу, що регламентує освітній процес у закладах вищої освіти, можна виділити ключові закони та акти, які визначають організаційні, методичні та правові засади функціонування ЗВО. У таблиці 1 наведено основні нормативно-правові документи та їхній вплив на управління освітнім процесом.
Таблиця 1.- Основні нормативно-правові акти, що регламентують управління освітнім процесом у закладах вищої освіти
Назва закону / нормативного акта Рік прийняття Основні положення щодо освітнього процесу в ЗВО
Конституція України 1996 Визначає право на освіту як фундаментальне право громадян; забезпечує державні гарантії доступності освіти, вільний вибір форми і рівня навчання.
Закон України «Про освіту» 2017 Закріплює освіту як основу всебічного розвитку особистості; визначає освітній процес як систему науково-методичних та педагогічних заходів; встановлює права і обов’язки учасників; наголошує на гуманістичному спрямуванні, компетентнісному підході та демократизації управління.
Закон України «Про вищу освіту» 2014 Визначає освітній процес у ЗВО як інтелектуальну та творчу діяльність; регламентує структуру навчання, участь роботодавців у формуванні програм; встановлює вимоги до компетентностей, кваліфікацій та форм контролю знань.
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» 2015 Регламентує організацію наукової діяльності у ЗВО; визначає інтеграцію науково-дослідної роботи зі здобуттям вищої освіти; підтримує розвиток інноваційного освітнього середовища
Постанова Кабінету Міністрів України № 55 2010 Встановлює правила оформлення документів, зокрема освітніх програм та звітності; регламентує стандарти ведення навчальної документації та уніфікацію бібліографічних посилань.
Державні стандарти вищої освіти Постійно оновлюються Визначають вимоги до освітніх програм, обсяг навчальних дисциплін, форми контролю, очікувані результати навчання та компетентності випускників.
Міжнародні договори і угоди у сфері освіти - Забезпечують інтеграцію ЗВО у міжнародний освітній простір; регламентують визнання кваліфікацій, академічну мобільність, стандарти якості освіти.
Визначальною тенденцією сучасного етапу є перехід від навчально-виховної до освітньої парадигми, у центрі якої — розвиток компетентнісного підходу, самонавчання та самоосвіти. Формування самоосвітньої компетентності стає необхідною умовою конкурентоспроможності майбутнього фахівця. Сучасний ринок праці вимагає спеціалістів, які здатні до критичного мислення, творчого вирішення проблем, комунікації, адаптації до нових умов і безперервного професійного розвитку.
Для розуміння особливостей управління освітнім процесом у закладах вищої освіти України важливо розглянути його основні структурні складові.(Рис.1.1) Вони визначаються нормативно-правовими актами, зокрема Законом України «Про вищу освіту», і формують основу організаційної діяльності керівництва ЗВО.
Освітній процес у вищій школі є цілісною системою взаємопов’язаних дій, спрямованих на підготовку фахівців відповідно до освітніх стандартів. Його ефективне управління передбачає раціональне планування, координацію та контроль усіх його компонентів — навчальної, наукової, виховної та практичної діяльності.
До основних форм організації освітнього процесу у закладах вищої освіти належать:
• навчальні заняття (лекційні, семінарські, практичні, лабораторні, індивідуальні);
• самостійна робота здобувачів освіти, що спрямована на розвиток аналітичного та творчого мислення;
• практична підготовка, яка забезпечує інтеграцію теоретичних знань у професійну діяльність;
• контрольні заходи, що дають змогу оцінити якість засвоєння матеріалу та рівень сформованих компетентностей.
Рис.1.1 - Основні структурні елементи та організаційні складові освітнього процесу у закладах вищої освіти України
Водночас керівництво закладу має право самостійно розробляти та впроваджувати додаткові форми освітньої діяльності, враховуючи специфіку спеціальностей, потреби студентів та вимоги сучасного ринку праці. Таким чином, управління освітнім процесом у ЗВО передбачає не лише дотримання державних стандартів, а й стратегічне планування інноваційних форм навчання, що сприяють підвищенню якості освіти та конкурентоспроможності випускників.
Таким чином, освітній процес у ЗВО можна розглядати як цілісну систему, що об’єднує навчальну, виховну та самоосвітню діяльність. Його основна мета полягає у підготовці компетентних, висококваліфікованих і конкурентоздатних фахівців, здатних ефективно діяти в умовах глобалізації, цифровізації та швидких соціокультурних змін.
Реформування вищої освіти в Україні спрямоване на забезпечення її відкритості, інноваційності, гуманістичної спрямованості та неперервності. Саме тому управління освітнім процесом набуває стратегічного значення: від його ефективності залежить якість підготовки фахівців, розвиток наукового потенціалу та інтеграція України до європейського освітнього простору.
Управління освітнім процесом у закладах вищої освіти (ЗВО) є складним багаторівневим явищем, що включає організацію, координацію та контроль усіх елементів навчальної діяльності з метою забезпечення високої якості освіти та ефективної підготовки фахівців. Воно спрямоване на оптимізацію ресурсів, підвищення результативності освітнього процесу та адаптацію закладів до сучасних соціально-економічних і технологічних вимог.
В теоретичному плані управління освітнім процесом розглядається як системна діяльність, що поєднує стратегічне, тактичне та операційне управління. Стратегічний рівень передбачає визначення місії та цілей закладу, формування освітньої політики та довгострокових планів розвитку. Тактичний рівень включає розробку та впровадження навчальних програм, планування дисциплін і розкладів, а також організацію роботи викладачів і студентів. Операційний рівень спрямований на щоденне управління навчальними процесами, контроль відвідуваності, успішності та забезпечення безперебійного функціонування освітнього середовища.
Сучасні підходи до управління освітнім процесом підкреслюють важливість інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), які забезпечують автоматизацію багатьох адміністративних функцій, створюють умови для електронного документообігу, моніторингу навчальних досягнень та комунікації між студентами і викладачами. Зокрема, ІКТ дозволяють використовувати платформи дистанційного навчання, електронні журнали та системи планування освітніх заходів.
Керівництво діяльністю закладів вищої освіти повинно ґрунтуватися на системі базових принципів управління, серед яких можна виокремити: державність, науковість, демократизм, гуманізацію, цілеспрямованість, плановість, компетентність, оптимальність, ініціативність і активність. Важливим також є дотримання об’єктивності в оцінюванні результатів роботи педагогічних і адміністративних працівників, а також забезпечення балансу між колегіальністю у прийнятті рішень і персональною відповідальністю керівників.
Під методами управління розуміють способи впливу на учасників освітньо-управлінського процесу з метою досягнення запланованих результатів. У науковій літературі виділяють кілька основних груп таких методів: організаційні, педагогічні, соціально-психологічні та економічні [5]. До останніх відносять матеріальне стимулювання (зокрема преміювання, підвищення заробітної плати за результатами атестації), економічне планування та бюджетне управління, які сприяють підвищенню ефективності діяльності персоналу.
Під функціями управління розуміють розподіл управлінської праці та її спеціалізацію в межах діяльності закладу освіти. Залежно від характеру діяльності функції поділяють на спеціальні та загальні.
До спеціальних функцій у сфері управління освітою належать посадові обов’язки конкретних працівників — ректора, проректорів, викладачів, кураторів та інших фахівців. Натомість загальні функції управління притаманні будь-якій управлінській системі й охоплюють такі процеси, як планування, організація, координація, контроль, регулювання, облік та аналіз.
Ключовими функціями управління освітнім процесом є планування, організація, мотивація та контроль. Планування охоплює розробку освітніх програм і навчальних планів, організація – координацію роботи викладацького та адміністративного складу, мотивація – стимулювання навчальної та педагогічної діяльності, а контроль – оцінювання якості навчання та відповідності освітніх результатів стандартам.
Важливим аспектом є забезпечення гнучкості та адаптивності освітнього процесу, що дозволяє закладам вищої освіти реагувати на зміни законодавства, інтеграцію в міжнародний освітній простір та виклики сучасного ринку праці. Ефективне управління освітнім процесом передбачає також увагу до розвитку компетенцій студентів, впровадження інноваційних технологій навчання та інтеграцію соціальної складової в освітню діяльність.
Таким чином, управління освітнім процесом у ЗВО — це системна діяльність, яка поєднує науково обґрунтовані управлінські підходи та практичні методи організації навчання, з метою забезпечення ефективності, якості та інноваційності освітнього середовища.
1.2 Різні аспекти освітнього процесу у ЗВО
Освітній процес у закладах вищої освіти є багатогранним явищем, що охоплює не лише передачу знань, а й формування професійних, соціальних та особистісних компетентностей. Його ефективне функціонування передбачає врахування різних аспектів, які взаємопов’язані та доповнюють один одного.
Різні аспекти цього процесу визначають не лише зміст навчання, а й організацію, методи, технології та оцінювання результатів освітньої діяльності. Узагальнення ключових аспектів освітнього процесу дозволяє систематизувати підходи до управління навчальною діяльністю та підвищення її ефективності (табл.1.2)
Таблиця 1.2.- Характеристика аспектів освітнього процесу у ЗВО
Аспект освітнього процесу Основні складові Приклади / деталі
Організаційний Планування навчального процесу; розклад занять; кадрове забезпечення Визначення навчальних планів, графіків семестрів, розподіл навантаження викладачів
Навчально-методичний Викладання дисциплін; методики навчання; навчальні матеріали Лекції, практичні, семінари; електронні курси; посібники та методичні рекомендації
Контрольно-оцінювальний Форми контролю знань; критерії оцінювання; зворотний зв’язок Тести, письмові роботи, іспити, курсові; рейтингові системи оцінювання
Науково-дослідний Дослідження студентів та викладачів; наукові проекти; конференції Наукові роботи, участь у грантах, студентські наукові гуртки
Інноваційний / технологічний Використання цифрових платформ; онлайн-освіта; інтерактивні технології LMS-системи (Moodle, Google Classroom), дистанційне навчання, VR/AR-технології
Соціально-психологічний Психологічний клімат; студентське самоврядування; підтримка Психологічні консультації, клуби за інтересами, наставництво, адаптаційні програми
Адміністративно-правовий Виконання законодавства; внутрішні регламенти; стандарти якості Законодавчі акти (Закон України «Про освіту»), внутрішні положення, сертифікація освітніх програм
Міжнародний / інтеграційний Міжнародні програми; академічна мобільність; партнерство Erasmus+, подвійні дипломи, міжнародні конференції та стажування
Охарактеризуємо більш детально окремі з означених аспектів освітнього процесу в ЗВО.
Організаційний аспект освітнього процесу визначає структуру навчальної діяльності та форми взаємодії викладачів і студентів. До основних елементів належать лекції, семінари, практичні та лабораторні заняття, індивідуальні консультації. Важливою складовою є планування навчального процесу, організація розкладів, координація роботи педагогічного та адміністративного складу, а також проведення контролю знань за допомогою тестів, заліків, екзаменів, курсових та дипломних робіт.
Методичний аспект зосереджений на підборі та впровадженні педагогічних технологій, спрямованих на розвиток компетентностей здобувачів освіти. Це включає використання інтерактивних методів навчання, дистанційних і змішаних форм, організацію самостійної роботи студентів та інтеграцію теоретичних знань із практичною діяльністю. Завдяки цьому студенти мають можливість не лише засвоювати матеріал, а й розвивати аналітичне та критичне мислення, навички самостійного пошуку рішень і творчого підходу до вирішення професійних завдань.
Психолого-педагогічний аспект передбачає формування ціннісних орієнтацій, світогляду, моральних та громадянських якостей молоді. Важливою складовою є підтримка мотивації до навчання, розвиток комунікативних та соціальних компетентностей, а також забезпечення умов для психологічного комфорту студентів під час навчального процесу.
Технологічний аспект охоплює використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для організації навчання та управління освітнім процесом. До цього належать електронні освітні платформи, дистанційне навчання, електронний документообіг, автоматизація контролю успішності та забезпечення комунікації між студентами та викладачами. Використання ІКТ дозволяє підвищити ефективність навчання, сприяти індивідуалізації освітнього процесу та розвитку цифрових компетентностей студентів.
Практичний аспект пов’язаний із залученням роботодавців до формування освітніх програм та забезпечення практичної підготовки студентів. Практика, стажування та дослідницькі проєкти дозволяють інтегрувати теоретичні знання у професійну діяльність, готуючи здобувачів освіти до реальних умов роботи та розвитку професійної компетентності.
Правовий та нормативний аспект забезпечує дотримання законів та стандартів у сфері освіти, таких як Закон України «Про освіту», «Про вищу освіту» та державні освітні стандарти. Цей аспект визначає права та обов’язки учасників освітнього процесу, гарантує доступність та якість освіти, регламентує форми контролю та підходи до оцінювання результатів навчання.
Таким чином, освітній процес у ЗВО є комплексною системою, що поєднує організаційні, методичні, психолого-педагогічні, технологічні, практичні та правові аспекти. Лише врахування та взаємодія цих складових забезпечують ефективне формування компетентностей, розвиток особистості та підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних відповідати сучасним вимогам суспільства та ринку праці.
1.3 Системний аналіз рішень управлінських проблем
Управління освітою відіграє визначальну роль у формуванні напрямків та результативності діяльності закладів освіти. Воно охоплює координацію різних складових освітньої системи, починаючи від розробки державної освітньої політики, розподілу ресурсів, управління кадрами та впровадження навчальних програм. Оскільки освітня сфера постійно змінюється та адаптується до нових соціальних викликів, важливо виділити основні тенденції та проблеми управління, які формують сучасний вигляд вищої освіти.
Перш за все, необхідно уточнити, що означає управління освітою. Це процес організації та контролю діяльності навчальних закладів з метою створення ефективних умов для навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти. Він включає стратегічне планування, координацію освітніх програм, оцінку політик та управління ресурсами для досягнення оптимальних результатів.
Управлінці освіти – це адміністративні працівники державного рівня, ректори, директори та інші освітні лідери, які відповідають за забезпечення належної якості навчання. Вони створюють сприятливі умови для навчального процесу, стимулюють співпрацю персоналу, впроваджують сучасні освітні стратегії та сприяють загальному успіху закладів.
Сфера відповідальності управлінців включає дотримання законодавчих та фінансових вимог, кадрову політику, організацію безпечного навчального середовища та забезпечення ресурсів для реалізації освітніх програм. Так, для дотримання ліцензійних умов усі освітні компоненти програм повинні супроводжуватися кваліфікованими кадрами, здатними забезпечити ефективне навчання та розвиток здобувачів. Крім того, адміністрація вирішує питання фінансів, охорони інтелектуальної власності та підтримання інфраструктури закладу.
Через управлінські функції заклади освіти мають змогу здійснювати оцінювання прогресу студентів. Використовуючи різноманітні інструменти оцінювання, включно з тестами та аналітичними системами, адміністрація приймає обґрунтовані рішення щодо покращення методик навчання. Аналіз результатів дозволяє виявляти проблемні предметні сфери та впроваджувати цілеспрямовані заходи для підвищення ефективності навчального процесу.
Управління освітою також забезпечує доступ студентів до необхідних ресурсів: підручників, навчальних матеріалів, позаурочних програм, екскурсій та занять за інтересами. Це сприяє розвитку здібностей здобувачів та покращує їх освітній досвід.
Призначення та найм педагогів є важливою складовою управлінської діяльності. Менеджери різних рівнів разом із кадровими службами закладів відповідають за підбір викладачів та відповідність їх посадовим вимогам. Ефективний підбір кадрів сприяє створенню позитивного навчального середовища та підвищенню результативності студентів.
Управління освітою забезпечує зв’язок між реалізацією політики та досягненням результатів учнів. Воно включає ефективну організацію ресурсів, керівництво персоналом і впровадження студентоцентрованих підходів, що сприяє загальному успіху закладів та прогресу здобувачів.
Сучасні тенденції в управлінні освітою включають:
• Інтеграцію технологій. Використання інтерактивних дошок, онлайн-платформ, освітніх додатків і мультимедійних ресурсів для персоналізованого навчання та залучення студентів.
• Онлайн-навчання та цифрові ресурси. Віртуальні середовища, системи управління навчанням, електронні підручники та інтерактивні платформи для забезпечення безперервного навчального процесу.
• Штучний інтелект та машинне навчання. Використання аналізу великих даних для персоналізованої підтримки студентів та оптимізації методик навчання.
• Рівність та інклюзія. Створення інклюзивного навчального середовища, що відповідає потребам всіх студентів, впровадження політик DEI та підвищення культурної компетентності персоналу.
• Прийняття рішень на основі даних. Використання показників успішності, відвідуваності та інших даних для оптимізації управлінських рішень та освітніх практик.
• Оцінювання та формувальне оцінювання. Використання портфоліо, автентичних методів та стратегій формувального оцінювання для покращення навчальних результатів.
• Науково обґрунтовані практики. Використання досліджень та доказів для прийняття ефективних управлінських та освітніх рішень.
Основними проблемами залишаються:
• Обмеження часу на реалізацію комплексних систем оцінювання.
• Забезпечення стандартизації та валідності оцінок.
• Недостатній рівень навичок аналізу та інтерпретації даних у адміністраторів.
• Опір з боку викладачів, студентів та персоналу.
• Фінансові обмеження та нестача ресурсів.
• Висока плинність кадрів та дефіцит кваліфікованих педагогів.
• Складнощі у впровадженні змін освітньої політики.
У сучасних умовах розвитку вищої освіти управлінські рішення потребують системного аналізу, що дозволяє забезпечити комплексне та ефективне функціонування закладу. Системний підхід передбачає послідовне визначення проблем, оцінку ресурсів, прогнозування наслідків альтернативних рішень, їх впровадження та моніторинг результатів. Це дозволяє не лише оптимізувати управлінські процеси, а й підвищити якість освітніх послуг, створити сприятливі умови для навчання та розвитку здобувачів. Блок-схема, наведена нижче, наочно ілюструє логіку системного аналізу управлінських проблем у закладах вищої освіти.
Рис.1.2 – Схема системного аналізу рішень управлінських проблем у ЗВО
Для ефективного управління освітою доцільно впроваджувати такі найкращі практики:
• Спільне керівництво та прийняття рішень, що забезпечує залучення всіх зацікавлених сторін та формує культуру колективної відповідальності.
• Командобудування, яке сприяє продуктивності та позитивній робочій атмосфері.
• Постійний професійний розвиток, що включає семінари, конференції та онлайн-курси для підвищення кваліфікації.
• Програми наставництва та коучингу, що підтримують розвиток педагогів та персоналу.
• Професійні спільноти навчання (PLC) для обміну досвідом та впровадження нових практик.
• Залучення громади та волонтерських ініціатив, що забезпечує взаємодію закладів освіти з суспільством та практичний досвід студентів.
Впровадження цих практик сприяє створенню сприятливого навчального середовища, розвитку студентів та загальному успіху закладів вищої освіти.
Таблиця 1.3 - Системний аналіз рішень управлінських проблем у ЗВО
Етап системного аналізу Опис / Завдання Інструменти / Методи Очікуваний результат
1. Виявлення проблеми Визначення ключових управлінських проблем: низька успішність студентів, нестача ресурсів, кадрові проблеми, фінансові обмеження Опитування, SWOT-аналіз, аналіз показників ефективності Чітке формулювання проблемного поля для подальшого аналізу
2. Збір та аналіз даних Моніторинг академічних результатів, ресурсів, фінансів, кадрового складу Статистичні дані, системи управління навчанням (LMS), фінансові звіти, опитування персоналу Комплексна картина поточного стану закладу та причин проблем
3. Моделювання альтернативних рішень Розробка кількох сценаріїв дій для вирішення проблем SWOT-аналіз, моделювання «що якщо», прогнозування ризиків Виявлення оптимальних варіантів управлінських рішень
4. Оцінка ефективності рішень Вибір найбільш доцільного рішення з урахуванням ресурсів та ризиків Моделі оцінки ефективності, фінансовий аналіз, аналітика результатів студентів Прийняття обґрунтованого, системного управлінського рішення
5. Впровадження та моніторинг Реалізація рішення та контроль його ефективності Плани дій, контрольні точки, регулярні звіти, KPI Коригування рішень, стабільне покращення освітніх результатів
6. Оцінка впливу на систему Аналіз результатів прийнятих рішень на всі компоненти закладу Порівняння показників до та після впровадження, аналіз зворотного зв’язку Підвищення ефективності освітнього процесу та оптимізація ресурсів
Реалізуючи ці практики, адміністратори освіти можуть створити середовище, яке підтримує співпрацю, постійне вдосконалення та всебічний 331 розвиток суб’єктів освітнього процесу. Водночас такий досвід сприяє загальному успіху закладів вищої освіти та позитивним освітнім результатам.
Висновки до розділу 1
Управління освітнім процесом у закладах вищої освіти є складною, багаторівневою та системною діяльністю, що охоплює організаційні, нормативно-правові, методичні, психологічні та технологічні аспекти функціонування освітнього середовища. Аналіз нормативно-правової бази свідчить, що управління освітнім процесом ґрунтується на положеннях Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та державних стандартів, які визначають основні принципи, права, обов’язки та механізми взаємодії учасників освітнього процесу.
Сучасна парадигма управління освітою в Україні переходить від традиційного навчально-виховного підходу до компетентнісно орієнтованого, у центрі якого — особистість здобувача освіти, його саморозвиток, самонавчання та здатність до критичного мислення. Відповідно, ефективність управління освітнім процесом безпосередньо залежить від якості планування, координації та контролю освітньої діяльності, а також від здатності керівництва закладу освіти адаптуватися до нових соціально-економічних і технологічних викликів.
Освітній процес у ЗВО є багатовимірною системою, у межах якої взаємодіють організаційний, методичний, контрольно-оцінювальний, науково-дослідний, соціально-психологічний, технологічний, правовий та міжнародний аспекти. Їх гармонійна взаємодія забезпечує підготовку конкурентоспроможних фахівців, здатних діяти в умовах глобалізації, цифровізації та швидких суспільних трансформацій.
Системний аналіз управлінських рішень у сфері освіти дозволяє визначати ключові проблеми, прогнозувати наслідки, обґрунтовувати вибір оптимальних управлінських стратегій та здійснювати постійний моніторинг ефективності управління. Застосування системного підходу сприяє формуванню цілісної управлінської політики, заснованої на принципах науковості, демократизму, гуманізму та інноваційності.
Отже, управління освітнім процесом у закладах вищої освіти виступає стратегічним чинником підвищення якості освіти, розвитку людського капіталу та інтеграції України у європейський освітній простір. Його результативність визначається рівнем професіоналізму управлінців, ефективністю нормативно-правового забезпечення, використанням сучасних інформаційних технологій та здатністю освітньої системи до інноваційного розвитку.
Розділ 2.
Практичне дослідження використання Інтернет-технологій в управлінні освітнім процесом на прикладі ЗВО ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна»
2.1. Опис аналізованих закладів освіти
Сучасний етап розвитку освіти характеризується активним упровадженням Інтернет-технологій у всі сфери діяльності закладів вищої освіти. Цифровізація освітнього середовища суттєво змінює традиційні підходи до управління навчальним процесом, відкриває нові можливості для комунікації, моніторингу результатів та організації дистанційного навчання. Для ефективного управління освітнім процесом важливо дослідити практичні аспекти використання інформаційно-комунікаційних технологій у конкретних закладах, визначити рівень їх упровадження та проаналізувати результати.
У цьому розділі розглянуто практичний досвід застосування Інтернет-технологій у системі управління освітнім процесом на прикладі двох закладів вищої освіти – Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» (ПВНЗ «МЕГУ») та Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (ВМУР «Україна»).
Для здійснення практичного дослідження було обрано два заклади вищої освіти, які активно впроваджують Інтернет-технології в управління навчальним процесом.
ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука (МЕГУ) — це недержавний вищий навчальний заклад, який функціонує в місті Рівне та має розгалужену систему філій у різних регіонах України. Організаційну структуру університету наведено в додатку А.
Університет спрямований на якісну підготовку компетентного конкурентоспроможного фахівця, здатного до дослідницько-інноваційного типу мислення з потребою та навичками безперервного професійного розвитку у природничій, юридичній, гуманітарній, освітянській, економічній, комп’ютерно-технологічній, інформаційно-комунікаційній сферах.
Рис.2.1 – Герб Університету «МЕГУ»
Структура: університет налічує 8 факультетів (педагогічний, факультет географії, історії та туризму, економічний, історико-філологічний, журналістики, юридичний, кібернетики, здоров’я, фізичної культури і спорту), що здійснюють підготовку здобувачів: першого рівня вищої освіти (бакалавр) за 19 освітніми програмами, другого рівня вищої освіти (магістр) за 18 освітніми програмами та третього рівня вищої освіти (освітньо-науковий) за 5 освітньо-наукових програмами.
Університет має розвинуту інфраструктуру: п’ять навчальних корпусів; закритий спортивний комплекс з басейном, тренажерними та гімнастичними залами; стадіон зі штучним покриттям; спортивні зали; 2 гуртожитки на 680 місць; сучасну бібліотеку; Wi-Fi зони; телестудію; радіостудію; студентське інформаційне агентство; лабораторії; методичні кабінети; унікальний музей Миру; ресурсний центр підтримки студентів.
Університет відомий впровадженням інноваційних освітніх програм, дистанційних форм навчання, використанням електронних платформ (зокрема Moodle) для організації навчального процесу, контролю знань та комунікації між студентами і викладачами. Особливу увагу заклад приділяє розвитку цифрових компетентностей викладачів і студентів, а також інтеграції сучасних сервісів Google Workspace for Education у повсякденну діяльність.
Рис.2.2 – Цінності університету
Візія досягається шляхом реалізації проєктів і програм розвитку відповідно до цінностей МЕГУ імені академіка Степана Дем’янчука.
Таким чином, ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» є престижним, визнаним європейською академічною спільнотою, університетом, який формує високоосвічену, національно-свідому особистість, забезпечує її професійне становлення, створює умови для творчої самореалізації, наукового пошуку, міжнародного співробітництва і мобільності.
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (ВМУР «Україна») — один із перших українських університетів, який системно впровадив елементи дистанційного та змішаного навчання. Його діяльність спрямована на забезпечення доступності освіти для всіх категорій населення, зокрема для осіб з інвалідністю, що вимагає широкого використання Інтернет-технологій для створення інклюзивного освітнього середовища.
Рис.2.3 – Логотип Університету «Україна»
Організаційну структуру Університету наведено в додатку Б.
Університет «Україна» — недержавний вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку за різними освітніми рівнями та має широкий спектр навчальних підрозділів (інститути, філії) по Україні. У своїй стратегії університет зазначає прагнення бути «науково-освітнім центром гарантовано високої якості», «динамічною організацією, що відповідає на виклики часу» та виховувати патріотів України. На сайті вступу зазначено, що університет має ліцензійний обсяг — наприклад, на певні спеціальності та місця.
Ось приклади спеціальностей, які пропонує університет «Україна». Це не повний перелік, але достатній, щоб мати уявлення про спектр.
Ступінь бакалавра
• Спеціальність 071 «Облік і оподаткування» — термін навчання ~3 роки 10 місяців.
• Спеціальність 051 «Економіка»
• Спеціальність 073 «Менеджмент»
• Спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування».
• Спеціальність 053 «Психологія»
• Спеціальність 231 «Соціальна робота»
• Також, згідно з ліцензованими спеціальностями: 014 «Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)», 016 «Спеціальна освіта», 017 «Фізична культура і спорт», 022 «Дизайн», 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», 035 «Філологія (Переклад)».
• Ступінь магістра
• Наприклад, магістерські програми: «Психологія», «Соціальна робота», «Економіка». Термін навчання — 1 рік 6 місяців.
Університет «Україна» пропонує денну і заочну форми навчання, що може бути зручно для студентів-працюючих. Перелік предметів для вступу на певні спеціальності зазначено, наприклад, для бакалавра: українська мова і література + математика + на вибір інші предмети (географія, іноземна мова, історія України, хімія, фізика, біологія).
Університет активно використовує власну електронну освітню платформу, системи відеоконференцій (Zoom, Google Meet), корпоративну електронну пошту та онлайн-бібліотеки, що сприяє оптимізації управління навчальним процесом.
Порівняльний аналіз цих двох закладів дозволяє виявити спільні та відмінні підходи до використання Інтернет-технологій, оцінити ефективність їх застосування та визначити напрями подальшого вдосконалення цифрової освітньої інфраструктури.
Для наочного представлення результатів аналізу особливостей використання Інтернет-технологій в управлінні освітнім процесом у ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна» наведемо порівняльну характеристику за основними показниками.
Таблиця 2.1- Порівняльна характеристика використання Інтернет-технологій у ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна»
Показники ПВНЗ «МЕГУ» ім. акад. С. Дем’янчука ВМУР «Україна»
Тип закладу Приватний вищий навчальний заклад Недержавний, громадський університет
Основна мета впровадження Інтернет-технологій Оптимізація управління навчальним процесом, створення електронного освітнього середовища Забезпечення доступності освіти, розвиток інклюзивного навчання, дистанційна підтримка студентів
Електронні освітні платформи Moodle, Google Classroom, Google Workspace for Education Власна LMS-платформа, Zoom, Google Meet, Microsoft Teams
Організація дистанційного навчання Змішана форма навчання, регулярні онлайн-заняття Дистанційна та змішана форми, повна підтримка навчання онлайн
Комунікація між учасниками освітнього процесу Використання корпоративної пошти, месенджерів, форумів Moodle Онлайн-конференції, електронна пошта, інтерактивні навчальні групи
Електронні ресурси Електронна бібліотека, хмарні сховища, відеолекції Електронна бібліотека, відеокурси, база навчальних матеріалів
Підготовка викладачів до цифрової роботи Курси підвищення кваліфікації з ІКТ, семінари Програми професійного розвитку, інструктивні тренінги
Інклюзивне освітнє середовище Реалізуються окремі програми підтримки студентів з ООП Повноцінна система підтримки студентів з інвалідністю (адаптивні матеріали, технічні засоби доступу)
Моніторинг якості навчання Електронні журнали, тести, онлайн-оцінювання Автоматизовані системи контролю знань, онлайн-опитування
Рівень цифровізації управління Високий: більшість адміністративних процесів здійснюється через онлайн-сервіси Високий: застосовується комплексна система електронного документообігу
Отже, обидва заклади демонструють високий рівень використання Інтернет-технологій в управлінні освітнім процесом. Проте, якщо ПВНЗ «МЕГУ» робить акцент на оптимізації управлінських та навчальних процесів, то ВМУР «Україна» зосереджує увагу на соціальній складовій — забезпеченні інклюзивності та рівного доступу до освіти через цифрові інструменти. Це дозволяє стверджувати, що Інтернет-технології стають ключовим чинником ефективності, відкритості та гуманізації сучасної освіти.
Проведений опис та порівняльний аналіз двох закладів вищої освіти засвідчив, що використання Інтернет-технологій є невід’ємною складовою ефективного управління освітнім процесом. І ПВНЗ «МЕГУ», і ВМУР «Україна» активно впроваджують цифрові інструменти для організації навчання, комунікації та моніторингу результатів. Водночас підходи цих установ мають певну специфіку: МЕГУ орієнтується на підвищення ефективності управління та якості освіти, тоді як ВМУР «Україна» — на забезпечення інклюзивності та доступності освітніх послуг. Таким чином, досвід цих закладів може бути використаний як приклад успішної інтеграції Інтернет-технологій у систему управління сучасним ЗВО.
2.2. Результати дослідження (опитування)
Для вивчення практичного стану використання Інтернет-технологій в управлінні освітнім процесом у закладах вищої освіти було проведено емпіричне дослідження із застосуванням соціологічного методу анкетного опитування.
Мета та завдання дослідження. Основною метою дослідження було з’ясувати:
• як викладачі та студенти оцінюють ефективність використання Інтернет-технологій у навчальному процесі;
• які саме цифрові платформи та сервіси найчастіше застосовуються у ЗВО;
• які переваги й труднощі супроводжують цифровізацію освітнього середовища;
• як Інтернет-технології впливають на управління навчальним процесом і які резерви його вдосконалення бачать респонденти.
Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано кількісно-якісний підхід, що передбачав поєднання закритих і відкритих питань в анкеті. Анкетування відноситься до опитувальних методів збору первинної соціальної інформації, які дозволяють виявити суб’єктивні думки, ставлення та оцінки учасників освітнього процесу.
Методика базувалася на загальноприйнятих принципах соціально-психологічних досліджень, зокрема:
• добровільності участі,
• анонімності респондентів,
• об’єктивності формулювання питань,
• репрезентативності вибірки.
Вибір саме анкетного опитування пояснюється його доступністю, можливістю швидкого збору великого масиву даних та зручністю аналізу результатів за допомогою статистичних методів. Крім того, використання онлайн-анкетування (через сервіс Google Forms) дозволило забезпечити економічність і оперативність дослідження, а також мінімізувати вплив зовнішніх факторів.
Організація дослідження. Опитування проводилося протягом квітня–травня 2025 року серед викладачів і студентів двох закладів — ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. С. Дем’янчука» та ВМУР «Україна».
Загальна вибірка — 40 осіб, із них:
• 20 викладачів (по 10 із кожного закладу),
• 20 студентів (по 10 із кожного закладу).
Для підвищення достовірності результатів анкета містила 15 запитань, структурованих за чотирма тематичними блоками:
1. Загальні відомості про респондента (посада, спеціальність, досвід користування ІКТ).
2. Частота та форми використання Інтернет-технологій (платформи, сервіси, види діяльності).
3. Оцінка ефективності цифрових технологій (управлінський, навчальний, комунікативний аспекти).
4. Проблеми, бар’єри та перспективи розвитку цифровізації освіти.
Запитання мали різну форму:
• дихотомічні (так/ні);
• множинного вибору;
• шкальні (рейтингові) — для оцінки ефективності ІКТ за 5-бальною шкалою;
• відкриті питання — для виявлення індивідуальних суджень і пропозицій.
Наукове обґрунтування методики.Метод анкетного опитування є ефективним інструментом дослідження у сфері педагогіки, соціальної роботи та управління освітою, адже дозволяє виявити суб’єктивне сприйняття процесів цифровізації освітнього середовища.
Згідно з підходами, викладеними у працях Б. Г. Ананьєва, В. П. Беха, І. Д. Беха, анкетування дає змогу дослідити мотиваційно-ціннісні орієнтації учасників освітнього процесу, що є важливим для аналізу впровадження нових технологій.
Крім того, ця методика узгоджується з принципами педагогічної діагностики (за Н. В. Кузьміною, Л. М. Мітіною), оскільки передбачає збір інформації, яка може бути використана для вдосконалення управлінських рішень у ЗВО. Бланк опитувальника для дослідження використання Інтернет-технологій в управлінні освітнім процесом наведено в додатку В.
Таким чином, обраний метод анкетного опитування є науково обґрунтованим, валідним і доцільним для поставлених завдань дослідження.
Таблиця 2.2 - Використання Інтернет-технологій у навчальному процесі (за результатами опитування, % від загальної кількості респондентів)
Питання опитування ПВНЗ «МЕГУ» ВМУР «Україна» У середньому
Використовують платформи Moodle / Google Classroom 90 % 95 % 92,5 %
Брали участь у дистанційних курсах / онлайн-заняттях 85 % 88 % 86,5 %
Задоволені рівнем цифровізації освітнього процесу 80 % 84 % 82 %
Вважають, що ІКТ покращують комунікацію між викладачем і студентом 90 % 92 % 91 %
Відзначають труднощі технічного характеру (інтернет, обладнання) 25 % 20 %
22,5 %
Отримані результати свідчать про високий рівень цифрової активності обох закладів, проте певні труднощі ще залишаються — передусім пов’язані з нестабільним інтернет-з’єднанням або недостатньою технічною базою окремих підрозділів.
Серед переваг використання Інтернет-технологій респонденти відзначили:
• зручність доступу до навчальних матеріалів (92 %);
• можливість навчатися у власному темпі (78 %);
• оперативність отримання інформації (85 %);
• підвищення ефективності управлінських процесів (73 %).
Основні труднощі:
• технічні проблеми (інтернет, обладнання);
• недостатня цифрова компетентність окремих викладачів;
• перевантаженість навчальних платформ.
Отримані результати, представимо графічно, на рисунку 2.4.:
Рис. 2.4 - Використання Інтернет-технологій у навчальному процесі (за результатами опитування, % від загальної кількості респондентів)
На рисунку представлено узагальнені дані щодо частоти та способів застосування Інтернет-технологій у закладах вищої освіти ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна». Як видно з діаграми, переважна більшість опитаних (понад 80%) активно використовують цифрові ресурси у своїй навчальній чи професійній діяльності. Найпоширенішими платформами є Zoom, Moodle та Google Classroom, які забезпечують комунікацію, дистанційне навчання та управління навчальним процесом. Отримані результати підтверджують тенденцію до зростання цифрової активності та підвищення ролі Інтернет-технологій у системі управління освітою.
Отже, результати опитування підтверджують, що використання Інтернет-технологій є важливим чинником удосконалення управління освітнім процесом у ЗВО. І викладачі, і студенти висловлюють готовність до подальшого розвитку цифрової освіти, що свідчить про позитивну динаміку інтеграції сучасних технологій у вищу школу.
2.3. Аналіз результатів дослідження
Сучасні заклади вищої освіти активно інтегрують цифрові технології у всі сфери своєї діяльності — від організації навчального процесу до управління персоналом і забезпечення зворотного зв’язку зі студентами. З метою визначення реального рівня використання Інтернет-технологій у закладах освіти ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна» було проведено соціологічне опитування серед студентів, викладачів і адміністративних працівників.
Метою опитування було виявлення рівня цифрової компетентності, частоти використання Інтернет-технологій, їхньої ефективності, основних труднощів, а також перспективних напрямів розвитку цифрової інфраструктури у ЗВО.
З метою з’ясування рівня використання Інтернет-технологій у процесі управління освітньою діяльністю було проведено соціологічне опитування серед представників двох закладів вищої освіти — ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна». У дослідженні взяли участь 40 респондентів — по 20 від кожного закладу, серед яких були студенти, викладачі та адміністративні працівники.
Опитування проводилося за стандартизованим бланком, який передбачав питання про рівень володіння комп’ютерними технологіями, частоту та мету використання Інтернет-ресурсів, оцінку ефективності, а також труднощі та потреби у розвитку цифрового середовища (табл. 2.3).
Опитування дало змогу виявити:
• рівень цифрової компетентності учасників освітнього процесу;
• частоту та способи використання Інтернет-технологій;
• рівень задоволеності їх ефективністю;
• основні проблеми, що виникають у процесі впровадження;
• очікування респондентів щодо подальшого розвитку цифрової інфраструктури ЗВО.
Для аналізу отриманих даних результати відповідей 40 респондентів були узагальнені у відсотковому співвідношенні. Нижче наведено таблицю із систематизованими підсумками опитування.
Таблиця 2.3 - Узагальнені результати опитування щодо використання Інтернет-технологій у ЗВО
Показник Варіанти відповідей Кількість респондентів Частка, %
Рівень володіння ПК Високий 18 45%
Середній 16 40%
Початковий 6 15%
Частота використання Інтернет-технологій Щодня 22 55%
Кілька разів на тиждень 12 30%
Рідко 6 15%
Найчастіше використовувані платформи Moodle 16 40%
Google Classroom 14 35%
Zoom / Meet 20 50%
Соціальні мережі 8 20%
Ефективність використання (1–5) 5 балів 14 35%
4 бали 16 40%
3 бали 10 25%
Основні труднощі Нестабільний Інтернет 12 30%
Недостатня технічна база 10 25%
Брак методичних матеріалів 8 20%
Недостатні навички користувачів 10 25%
Покращення управління завдяки ІТ Так 28 70%
Частково 10 25%
Ні 2 5%
Бажані форми підтримки Онлайн-консультації 20 50%
Тренінги / воркшопи 12 30%
Інформаційні матеріали 8 20%
Пріоритетні напрями розвитку Електронне навчання (e-learning) 18 45%
Автоматизація управління 10 25%
Хмарні сервіси 6 15%
Підвищення цифрової компетентності 6 15%
Отримані результати опитування 40 респондентів показали, що більшість учасників (85%) мають середній або високий рівень цифрової компетентності. Половина опитаних використовують Інтернет-технології щодня, що вказує на високий рівень їх інтеграції у навчально-адміністративну діяльність.
Отримані результати свідчать, що більшість опитаних (85%) володіють середнім або високим рівнем цифрової компетентності, що є позитивним показником готовності освітян до впровадження сучасних Інтернет-технологій у навчальний процес. Більше половини респондентів (55%) зазначили, що використовують цифрові інструменти щодня, що вказує на їхню інтегрованість у навчальну та управлінську діяльність.
Серед найпопулярніших платформ переважають Zoom, Moodle та Google Classroom, що підтверджує активне використання систем дистанційного навчання та комунікаційних сервісів. Ефективність застосування технологій більшість респондентів оцінили на рівні 4–5 балів, що свідчить про загальне задоволення якістю цифрових рішень у закладах.
Разом з тим, виявлено певні труднощі: 30% респондентів відзначили проблеми з нестабільним інтернет-з’єднанням, 25% — нестачу технічних ресурсів, а ще 25% — недостатню підготовку користувачів. Це вказує на потребу у вдосконаленні матеріально-технічної бази та підвищенні цифрової грамотності викладачів і студентів.
Більшість опитаних (70%) вважають, що Інтернет-технології суттєво покращують управління освітнім процесом, спрощуючи комунікацію, контроль успішності та організацію навчання. Найбільш бажаними формами підтримки респонденти назвали онлайн-консультації (50%) і тренінги (30%), що свідчить про потребу в постійному підвищенні кваліфікації в цифровій сфері.
Серед пріоритетних напрямів подальшого розвитку респонденти виділили електронне навчання (45%) та автоматизацію управлінських процесів (25%). Це демонструє готовність освітніх закладів до розбудови сучасного цифрового освітнього середовища, орієнтованого на гнучкість, інтерактивність і доступність.
Висновки до розділу 2
Проведене практичне дослідження дозволило комплексно оцінити особливості використання Інтернет-технологій в управлінні освітнім процесом у сучасних закладах вищої освіти на прикладі ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем’янчука» та ВМУР «Україна».
Порівняльний аналіз показав, що обидва університети мають високий рівень цифровізації управлінських і навчальних процесів, однак пріоритети їх використання дещо різняться. Якщо ПВНЗ «МЕГУ» орієнтується на оптимізацію управління освітнім процесом, автоматизацію документообігу, розвиток електронних освітніх платформ (Moodle, Google Classroom), то ВМУР «Україна» робить акцент на інклюзивності, забезпеченні доступності освіти для всіх категорій населення та створенні умов для дистанційного навчання студентів із особливими освітніми потребами.
Результати анкетного опитування, проведеного серед 40 респондентів (викладачів і студентів), підтвердили високу цифрову активність і готовність до подальшого використання сучасних технологій у навчанні та управлінні. Понад 85% опитаних продемонстрували середній або високий рівень цифрової компетентності, а 55% зазначили, що застосовують Інтернет-технології щоденно. Найпопулярнішими платформами виявилися Zoom, Moodle та Google Classroom, які забезпечують інтерактивність навчального процесу, зручність комунікації та ефективний контроль навчальних результатів.
Позитивним результатом є високий рівень задоволеності користувачів цифровими сервісами — більшість респондентів оцінили ефективність використання Інтернет-технологій на 4–5 балів за п’ятибальною шкалою. Це свідчить про те, що цифровізація сприяє підвищенню якості освіти, розвитку гнучких форм навчання та покращенню управлінських процесів у ЗВО.
Разом із тим, було виявлено низку проблем, які гальмують подальшу цифрову трансформацію. Серед основних труднощів респонденти назвали нестабільне інтернет-з’єднання (30%), недостатню технічну базу (25%) та потребу в підвищенні рівня цифрової компетентності окремих викладачів (25%). Це свідчить про необхідність удосконалення матеріально-технічного забезпечення та системної підтримки персоналу.
Більшість учасників опитування (70%) відзначили, що впровадження Інтернет-технологій суттєво підвищує ефективність управління освітнім процесом, покращує комунікацію між студентами та викладачами, а також сприяє оперативності прийняття управлінських рішень. Серед бажаних напрямів подальшого розвитку респонденти назвали розширення можливостей електронного навчання (45%), автоматизацію управлінських процесів (25%) та підвищення цифрової грамотності учасників освітнього процесу (15%).
Узагальнюючи результати, можна зробити висновок, що використання Інтернет-технологій у діяльності ЗВО не лише підвищує ефективність управління освітнім процесом, а й сприяє його гуманізації, відкритості та доступності. Досвід ПВНЗ «МЕГУ» та ВМУР «Україна» демонструє, що цифровізація є ключовим чинником модернізації освітнього середовища, розвитку інноваційної культури та формування конкурентоспроможного освітнього простору України.
Розділ 3. Розробка моделей оптимізації управління освітнім процесом закладів вищої освіти за допомогою Інтернет-технологій
3.1. Формування теоретико-методологічного базису
Сучасний етап розвитку системи вищої освіти в Україні характеризується активним упровадженням Інтернет-технологій в усі сфери діяльності закладів освіти — від організації навчального процесу до управління структурними підрозділами. Це вимагає теоретичного обґрунтування та створення цілісної моделі управління, заснованої на принципах цифровізації, інтерактивності, відкритості та гнучкості освітнього середовища.
Методологічну основу розроблення такої моделі становлять загальнонаукові принципи системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів, а також положення теорії управління, педагогічної кібернетики й концепції цифрової трансформації освіти.
Системний підхід дає змогу розглядати управління освітнім процесом як цілісну динамічну систему, де кожен елемент (адміністрація, викладач, студент, інформаційні ресурси, технічні засоби) взаємопов’язаний і взаємодіє з іншими компонентами. Це дозволяє визначити оптимальні інформаційні потоки, структуру комунікацій та механізми прийняття управлінських рішень.
Діяльнісний підхід підкреслює роль активної участі всіх суб’єктів освітнього процесу в управлінні, орієнтуючи на залучення викладачів і студентів до процесів планування, моніторингу й оцінювання результатів діяльності ЗВО через цифрові платформи.
Особистісно орієнтований підхід акцентує увагу на потребах і можливостях кожного учасника освітнього процесу, забезпечуючи індивідуалізацію навчання завдяки використанню електронних освітніх ресурсів, систем дистанційного навчання, адаптивних платформ.
Компетентнісний підхід передбачає формування у студентів та викладачів цифрової компетентності як ключової умови ефективного використання Інтернет-технологій у навчанні та управлінні.
З огляду на результати, отримані у другому розділі, де було проаналізовано рівень цифрової готовності учасників освітнього процесу, можна стверджувати, що впровадження моделі оптимізації управління має спиратися на такі принципи:
• інформаційна відкритість — забезпечення вільного доступу до освітніх ресурсів і управлінської інформації;
• гнучкість і адаптивність — здатність системи швидко реагувати на зміни в освітньому середовищі;
• інтерактивність і зворотний зв’язок — активна комунікація між усіма суб’єктами освітнього процесу;
• інноваційність — постійне вдосконалення освітніх і управлінських практик через упровадження новітніх цифрових технологій;
• орієнтація на результат — підвищення якості освітніх послуг та ефективності управління.
Методологічно доцільно поєднувати кількісні та якісні методи дослідження: анкетування, порівняльний аналіз, контент-аналіз інформаційних систем, експертні оцінки. Такий підхід дозволяє об’єктивно оцінити ступінь цифровізації управління у ЗВО й визначити напрями його оптимізації.
Отже, формування теоретико-методологічного базису дає змогу створити науково обґрунтовану модель управління освітнім процесом, що враховує особливості інформаційно-комунікаційного середовища закладу, рівень цифрової готовності персоналу, а також стратегічні цілі розвитку вищої освіти України в умовах цифрової трансформації.
3.2. Моделі впровадження Інтернет-рішень в управління освітнім процесом
Розроблення моделей оптимізації управління освітнім процесом у закладах вищої освіти спирається на сучасні підходи цифрової трансформації освіти, зокрема на концепцію SMART-освіти (Smart Learning Environment), що передбачає використання інтелектуальних систем для забезпечення інтерактивності, персоналізації та ефективності управління.
В основі побудови моделі впровадження Інтернет-рішень лежать положення, викладені у науковій праці «Інтеграція SMART-систем в освітнє середовище закладів вищої освіти», де наголошено на необхідності поєднання технічних, організаційних і педагогічних компонентів у єдину інформаційно-освітню систему. Автори визначають такі ключові критерії ефективності впровадження SMART-систем: структурованість даних, доступність контенту, можливість інтерактивної взаємодії, безпека інформаційного середовища та адаптивність навчання.
У межах нашого дослідження ці підходи були адаптовані до умов ПВНЗ «МЕГУ імені академіка С. Дем’янчука» та ВМУР «Україна», що стали експериментальною базою для апробації запропонованої моделі.
Для ПВНЗ «МЕГУ» модель впровадження Інтернет-рішень зорієнтована на оптимізацію управлінських процесів — створення електронних реєстрів, автоматизованих систем документообігу, використання LMS-платформ (Moodle, Google Classroom) для координації навчальної діяльності, моніторингу успішності та аналітики освітніх результатів.
Для ВМУР «Україна» модель має інклюзивно-орієнтований характер, оскільки головним завданням університету є забезпечення рівного доступу до освіти студентів із різними потребами. Тут Інтернет-технології застосовуються для дистанційного навчання, віртуальних консультацій, створення адаптованих електронних курсів і SMART-сервісів, які враховують індивідуальні траєкторії навчання.
Таким чином, запропонована модель поєднує дві взаємодоповнювальні складові — управлінську (організаційно-інформаційну) та освітньо-інклюзивну, які разом формують цілісну систему SMART-управління освітнім процесом. Її практична реалізація в обох університетах забезпечує підвищення якості управлінських рішень, прозорість комунікацій і ефективну взаємодію всіх учасників освітнього середовища.
Для більш детальної реалізації моделі впровадження Інтернет-рішень у ПВНЗ «МЕГУ» було застосовано такі практичні інструменти:
1. Автоматизація управлінських процесів — створення електронного документообігу дозволило скоротити час опрацювання заяв, підготовки розкладів і звітності, а також підвищити прозорість управлінських рішень.
2. LMS-платформи (Moodle, Google Classroom) — використовуються для інтерактивного навчання, планування курсів, відстеження прогресу студентів та надання зворотного зв’язку. Особливу увагу приділено інтеграції аналітичних модулів, які дозволяють керівництву оперативно отримувати дані про успішність студентів і ефективність викладання.
3. Інтеграція цифрових реєстрів і баз даних — забезпечує централізований доступ до навчальної документації, обліку викладачів і студентів, що створює єдине інформаційне середовище для всіх структурних підрозділів.
У ВМУР «Україна» акцент робився на інклюзивності та персоналізації навчання:
1. Дистанційне навчання та віртуальні консультації — дозволяють студентам з особливими освітніми потребами брати участь у навчальному процесі без фізичних обмежень, забезпечуючи гнучкість графіку та індивідуальний темп засвоєння матеріалу.
2. Адаптовані електронні курси та SMART-сервіси — реалізують персоналізовані навчальні траєкторії, що відповідають рівню підготовки та потребам кожного студента, включаючи інтерактивні тести, відео-уроки та модулі з миттєвим зворотним зв’язком.
3. Модулі аналітики та моніторингу прогресу — дають змогу викладачам та адміністрації відслідковувати ефективність навчання, коригувати методики викладання та приймати управлінські рішення на основі об’єктивних даних.
Таким чином, впровадження SMART-рішень у цих закладах підтверджує ефективність поєднання технічного, організаційного та педагогічного компонентів, що створює інтерактивне, прозоре та адаптивне освітнє середовище. Конкретні приклади реалізації включають:
• Синхронізацію розкладів і навчальних планів через інтегровані платформи, що дозволяє мінімізувати конфлікти в плануванні та забезпечити рівномірне навантаження на студентів і викладачів;
• Інтерактивні опитування та форуми для зворотного зв’язку, які підвищують участь студентів у процесі прийняття рішень щодо навчання та організації освітнього середовища;
• Автоматизовані аналітичні звіти для керівництва ЗВО, що дозволяють оцінювати ефективність використання цифрових ресурсів та своєчасно коригувати управлінські стратегії.
Для наочності реалізації SMART-моделей у закладах вищої освіти запропоновано систематизувати ключові компоненти інтегрованої системи за трьома основними аспектами: технічний, організаційний, педагогічний. Це дозволяє забезпечити комплексний підхід до оптимізації управління та навчального процесу.
Таблиця 3.1 – Компоненти моделі впровадження Інтернет-рішень в управління освітнім процесом
Компонент моделі ПВНЗ «МЕГУ» ВМУР «Україна» Приклади застосування
Технічний LMS-платформи (Moodle, Google Classroom), електронні реєстри, автоматизовані системи документообігу Дистанційні платформи, адаптивні електронні курси, SMART-сервіси Інтеграція даних про студентів та викладачів, планування розкладів, централізований доступ до ресурсів
Організаційний Оптимізація управлінських процесів, аналітика успішності, автоматизовані звіти Координація інклюзивних програм, моніторинг прогресу студентів, управління навчальними траєкторіями Прозорість управління, планування навчальних навантажень, аналітика для прийняття рішень
Педагогічний Персоналізація навчання, інтерактивне планування
