Зразок роботи
Вступ
В умовах соціально-економічного розвитку України у наш час неефективне використання людських ресурсів призводить до зниження продуктивності праці, відсутності відповідного прибутку, скорочення бюджету й ВВП. Однак при правильному співвідношенні цього показника ми зможемо розвивати вітчизняну економіку, ми матимемо значний потенціал до підвищення добробуту населення та якості життя громадян тощо.
Твердження про те, що мотивація людського персоналу є важливою тільки на рівні певного підприємства є хибне, оскільки це спричинює ланку подій, умов, чинників та різноманітних варіацій, які починаючи з малого мають вплив на державу в цілому.
У зв’язку із цим важливим завданням є створення належних умов для спокійної, ритмічної, продуктивної роботи індивідів і колективів для розкриття та розвитку здібностей, творчого потенціалу. Актуальними залишаються проблеми визначення найбільш дієвих у цей період важелів впливу на персонал, розробки й упровадження стимулюючих систем, які встановлюють тісний зв’язок між оплатою праці робітника й ефективністю його діяльності, кваліфікацією, діловими якостями, особистою ініціативою, дають змогу модифікувати поведінку в необхідному для підприємства напрямі, що забезпечить досягнення високих виробничих результатів. А також вміти інтерпретувати відповідні ресурси до сучасних умов життя та сучасного світу. А це все можливо тільки за умови розуміння того, що час не стоїть на місці, світ іде вперед і зупинятись на старих основах не варто. Тільки той, хто шукає нові шляхи, а не залишається ідеологом старих, має великі можливості. Саме тому вивчення сучасних тенденцій розвитку персоналу, як в зарубіжних країнах, так і в нашій державі та визначення головних чинників мотивації людини сьогодення є актуальним та важливим.
Метою даної роботи є розкриття принципових положень мотивації праці, виявлення тенденцій її розвитку та її ролі в ефективній діяльності підприємств.
Розв’язання питання як саме потрібно мотивувати працівників та які сучасні тенденції в мотивації трудової діяльності має як теоретичне, так і пряме практичне значення. Від самого розуміння працівником значення своє праці і мотивуючих чинників якими він керується, залежить його ставлення до роботи та ефективність його діяльності, яка в свою чергу є головним фактором продуктивності, відповідності та досягнення мети.
Завдання мотивації полягає в тому, щоб не тільки розвинути працівника, а й в тому, щоб включити його приховані можливості, вивести на той рівень, який дозволяє працівнику не тільки просто відповідати певній посаді і певним завданням, а вміти аналізувати, шукати нові шляхи вирішення, вміти в критичних ситуаціях не впадати у паніку, а шукати позитивні моменти, які допоможуть знайти і вирішення. Мотивація виступає тим чинником, який дає поштовх, який на підсвідомості говорить, що ти можеш значно більше і т оді працівник справді прагне більше.
Побудова ефективної системи мотивації на підприємстві є важливим стратегічним завданням. Вона безпосередньо впливає на продуктивність виконання праці, а отже, і на конкурентоспроможність підприємства в умовах ринку. Крім того мотивація – найважливіший фактор залучення робочої сили вищої якості, збереження найцінніших кадрів, розвитку персоналу організацій в умовах оновлення виробництва та швидких змін зовнішнього середовища.
Сутність мотивації полягає в тому, щоб розробити таку систему стимулювання, яка є в змозі забезпечити на підприємстві реалізацію мети, цілей та досягнення прибутковості, а також розвинути підприємство, зробити його більш конкурентоспроможним. А для цього, перш за все, необхідно зацікавити кожного окремого працівника в результативні, висопродуктивній праці. Дана система включає в себе оплату праці, створення нормальних умов для відтворення трудової енергії, робочої сили, тобто забезпечення працівника житлом, послугами охорони здоров’я, освіти та іншого.
Основна мета процесу мотивації – це отримання максимальної віддачі від використання трудових ресурсів, що дає змогу підвищити загальну результативність і прибутковість діяльності підприємства. Жодна система управління не може добре функціонувати, якщо не буде розроблено ефективної моделі мотивації, яка спонукає конкретного робітника та колектив до досягнення особистих та загальних цілей.
Сьогодні добре мотивований персонал є одним з найважливіших факторів, що впливають на розвиток компанії. Не дивно, що слабка мотивація персоналу посідає третє місце в переліку причин, що перешкоджають росту бізнесу. Відповідно, високий ступінь вмотивованості підлеглих, нинішні керівники ставлять на перше місце в ряді внутрішніх факторів підвищення конкурентоспроможності свого бізнесу.
Об’єктом даної роботи виступає мотивація, стимулювання людського чинника в розвитку та підвищенні ефективності як підприємства, так і країни в цілому.
Відповідно до об’єкта, предметом дослідження є саме з’ясування тих чинників, які підвищують мотивацію персоналу, тенденція їх розвитку та сучасне інтерпретування.
Для дослідження сучасних тенденцій мотивації персоналу найбільш доцільним є використання методів емпіричного дослідження (спостереження та порівняння), методів, використовуваних для емпіричного та теоретичного дослідження (індукція) та методів теоретичного дослідження ( історичний метод).
За допомогою історичного методу було досліджено теоретичну основу мотивації персоналу, вивчення її розвитку та виявлення її впливу на діяльність працівника і підприємства в цілому.
За допомого індуктивного методу було виявлено основні чинники мотивації персоналу та їх загальний вплив як один на одного, так і в сукупності на працюючого.
За допомого спостереження та порівняння було досліджено основні аспекти сучасної мотивації персоналу за кордоном та їх відмінність в порівняні з Україною.
На основі даних досліджень сформовано власне бачення мотивації персоналу для ефективного та цілеспрямованого розвитку персоналу та підприємства.
Проблемам мотивації праці присвятили свої наукові роботи такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: А. Афонін, К. Альдефер, В. Врум, О. Віханський, Ф. Герцберґ, Г.Дмитриєнко, О. Кузьмін, Н. Любомудрова, Д. Мак-Ґреґор, Д. Мак-Клелланд, А. Маслоу, Е. Мейо, М.Мескон, Р.Оуена, В. Сладкевич та ін.
Також варто відзначити таких українських практиків як: Н. Тарнавська, Р. Пушкар, В. Данилюк, Ю. Лукашевич, З. Кобель, Р. Білик, О. Тімашкова, Л. Пельтек, К. Капустян, А. Азарова, А. Бердник та інші.
У роботах вітчизняних і зарубіжних авторів досліджено теоретичні й практичні аспекти мотивації праці, однак, деякі питання щодо основних мотиваторів персоналу українських підприємств потребують подальшого вивчення.
Магістр