Зразок роботи
Перший етап розвитку менеджменту почався на початку двадцятого століття і пов'язаний з вченням Ф. Тейлора після публікації його книги «Принципи наукового управління», в якій він вперше розглянув наукові підходи до підвищення ефективності управління. Використовуючи систему управління, розроблену Ф. Тейлором, американські фірми і Америка в цілому наочно продемонстрували її практичну значимість і вплив на розвиток економіки. Проте системний аналіз запропонованої Ф. Тейлором моделі управління показав, що ця система поки знайшла обмежене застосування внаслідок нерозуміння її суті ринковими структурами, фірмами і їх керівниками.
Другий етап розвитку менеджменту пов'язаний з новими підходами в розвитку вчення про менеджмент на основі вчення Ф. Тейлора, але з принципово новими поглядами. З'являється і апробується на практиці так звана класична (адміністративна) школа управління, родоначальниками якої стали А. Файоль, П. Урвік, Д. Муні, П. Слоун. Зокрема, А. Файоль вперше запропонував нову теорію менеджменту, розкриває його функції, принципи та необхідність теоретичного вивчення.
Третій етап розвитку менеджменту став називатися «неокласичним». Народжується і починає розвиватися школа «людських відносин», розвиток якої пов'язано з іменами вчених Д. Муні, П. Слоуна, Е. Мейо. На цьому етапі апробується соціологічна концепція групових рішень.
Четвертий етап розвитку менеджменту відноситься до періоду 1940 - 1960 рр.. У ці роки відбувається еволюція управлінської думки, яка спрямована на розвиток теорії менеджменту на основі досягнень психологічної та соціологічної наук, що надають вирішальний вплив на людину в системі управління. Так, Д. Мак Грегор вперше обгрунтував свою теорію і довів, що ставлення менеджера до своїх підлеглих істотно впливає на їх поведінку і на робочий клімат в організації.
П'ятий етап розвитку управлінської думки відрізняється від усіх попередніх тим, що відбувається становлення сучасних кількісних методів обгрунтування управлінських рішень під впливом широкого використання в практиці економіко-математичних методів і електронно-обчислювальної техніки. Цей процес успішно розвивається і по теперішній час.
Шостий етап розвитку менеджменту можна віднести до періоду 1970 - 1980 рр.. Вченими - управлінцями розробляються нові підходи в розвитку теорії управління, зміст яких зводиться до того, що організація - це відкрита система, пристосування якої до внутрішнього середовища (організації) потрібно шукати у зовнішньому середовищі. Виходячи з такого посилу відбувається встановлення взаємозв'язків між типами середовищ і різними моделями управління.
Сьомий етап відноситься до 80-х рр.. ХХ століття, які ознаменувалися появою нових підходів в управлінні, несподіваним для багатьох відкриттям "організаційної структури" як потужного механізму управління, особливо успішно використаного Японією та іншими країнами, з найважливішими за силою впливу управлінськими методами.
Восьмий етап розвитку менеджменту відноситься до 90-х рр.. ХХ століття. На цьому етапі проглядаються три основні тенденції:
• повернення до минулого - усвідомлення значення матеріальної, технічної бази сучасного виробництва;
• створення соціальних поведінкових елементів - це посилення уваги не тільки до організаційної культури, а й до різних форм демократизації управління, участь рядових працівників у прибутках, у здійсненні управлінських функцій в інших сферах діяльності;
• посилення міжнародного характеру управління. Це перехід багатьох країн до відкритої економіки, участь у конкурентній боротьбі, організації сучасної діяльності[3].
Таким чином, можна зробити наступний висновок по першому розділу:
Практика управління так само стара, як організації, а це
означає, що вона дійсно дуже давня. На глиняних табличках, датованих третім тисячоліттям до нашої ери, записані відомості про комерційні угоди та закони давньої Шумерії. Це явище є чіткий доказ існування там практики управління. За археологічними розкопками можна простежити і давніші докази існування організацій: навіть доісторичні люди часто жили організованими групами.
Колискою менеджменту був бізнес.
Розвиток менеджменту обумовлювався соціально – економічними
запитами суспільного життя та розвитком інших наукових дисциплін: психологія, соціологія, економіка, математика, кібернетика та ін.
Виконання управлінських функцій обов'язкове, якщо організація
збирається домогтися успіху.
Магістр