Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИМИ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1. Сутність, особливості соціально-трудових конфліктів
На сьогодні в Україні немає єдиного визначення поняття трудового спору, яке б могло бути офіційно визнаним. У широкому розумінні розбіжності (конф¬лікти) між працівником і роботодавцем із приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці, прийнято вважати трудовими спорами.
Конфлікти як частина життя виникають у суспільстві між індивідами, організованими групами, інтереси яких протилежні. Уява про те, що конфліктів потрібно уникати, не повинна бути властива менеджменту. Такий погляд на проблему конфліктів тільки заважає менеджменту займати правильну позицію при управлінні підприємством. Леонардо да Вінчі відзначав роль конфлікту, що супротивник, шукаючий ваші помилки, корисніший, ніж друг, який бажає їх приховати. Часто конфлікти позитивно впливають на реорганізацію застарілих структур, ліквідують неполадки. Менеджер повинен вміти управляти конфліктами, змінами, організаційним розвитком, стресами.
Слово «конфлікт» має латинський корінь і розуміється як сутичка, зіткнення.
Психологи під конфліктом розуміють такий «вид спілкування», в основі якого лежить різного роду реальні, або ілюзійні, об’єктивні чи суб’єктивні, але осмислені протиріччя між особистостями, що спілкуються, а також внутрішній дискомфорт однієї особи.
Шершов В.Д. графічно показує універсальну схему понятійного опису конфлікту (рис. 1.1.).
Орієнтуючись на цей рисунок, в процесі написання дипломної роботи, ми проаналізуємо усі складові, що використовуються при описі конфлікту.
Рис. 1.1. Універсальна схема понятійного опису конфлікту [65, с. 6]
Отже, у сучасному трудовому праві й чинному законодавстві використовується термін «трудові конфлікти», а саме у Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Постає закономірне запитання про адекватність понять «трудовий спір» і «трудовий конфлікт», а також про правову природу названих категорій.
У науковій літературі на сьогодні існують діаметрально-протилежні точки зору щодо співвідношення трудового конфлікту та трудового спору.
Навіть Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» [33] містить одночасно два різні терміни. На думку вітчизняного вченого В. В. Лазора, у чинному законодавстві України дефініції трудових спорів і трудо¬вих конфліктів відсутні, що можна розглядати як правову прогалину [50, с. 66].
В етимологічному розумінні між словами «спір» і «конфлікт» – істотна різниця. Конфлікт має безліч визначень і тлумачень. «Конфлікт» – походить від латинського «conflictus» (зіткнення) і позначає зіткнення протилежних інтере¬сів, поглядів, прагнень, серйозних розбіжностей [37, c. 15].
Слово «спір» тлумачиться як словесна змагальність, обговорення чого-небудь, у якому кожний відстоює свою думку, правоту; взаємне домагання на володіння чим-небудь, що вирішується судом [40, c. 12].
Конфлікт передбачає розбіжності у інтересах, прагненнях, що стосовно трудових відносин полягає у різних поглядах роботодавця і працівника щодо встановлення і застосування умов праці. Герасіна Л. М. у своїй роботі «Конфліктологія» зазначив, що конфлікт – це суперечність, що виникає між людьми у зв’язку з вирішенням певних питань соціального й особистого життя. У конфлікті одна із сторін вимагає, чекає зміни поведінки, думок або почуттів партнера. Однак не будь-яке протиріччя можна назвати конфліктом: люди можуть мати різні погляди, судження щодо певної проблеми і це не заважає їхній злагодженій роботі. Проте суперечності, що зачіпають інтереси, статус, моральну гідність особи¬стості чи групи, призводять до виникнення конфлікту [25, c. 10].
Такі вчені як А. Я. Кібанов, І. Є. Ворожейкін, Д. К. Захаров., В. Г. Коновалова вважають, що конфлікт – явище соціальне, породжене самою сутністю соціального життя. Конфлікт безпосереднім чином відображає ті чи інші сторони буття, місце та роль людини у ньому. Також вони зазначають, що конфлікти явище широко розповсюджене, повсюдне, всюдесущне. Вони неминучі як невід’ємний компонент розвитку суспільства й самої людини [46, c. 10].
Спір полягає, насамперед, в обговорені чого-небудь. Тобто, предмет обговорен¬ня повинен вже існувати. Щодо трудового права, то під ним логічно розглядати неоднакове тлумачення сторонами існуючих правових норм або порядок їх реа¬лізації та виконання.
М. І. Іншин вважає, що конфлікти, які виникають у про¬ цесі взаємодії, спілкування індивідів між собою, існують у всіх сферах соціального життя. Тому, щоб зрозуміти природу юридичних конфліктів, їх причини, сутність та пошук шляхів їх попередження і конструктивного вирішення, не¬ обхідно розглянути питання про сутність соціального конфлікту в цілому [36-37].
При розгляді конфлікту як об’єктивного явища ми виходимо з того, що одним з фундаментальних законів філософської науки є закон єдності та боротьби протилежностей. Згідно з цим законом, складові частини будь-чого знаходяться в постійній взаємодії між собою. Така взаємодія передбачає як постійну єдність, так і постійну боротьбу (чи конфлікт), що й забезпечує послідовність розвитку матерії та суспільства [30, c. 198].
Прикладом такої взаємодії можна вважати й соціально-тру¬дові спори. Отже, будь-яка конфліктна ситуація за своєю сутністю є динамічним явищем, вона впливає на стан соціальних систем, породжує в них зміни [22, c. 59].
Вивченням конфліктів займається наука конфліктологія, предметом якої є дослідження природи, причин різних конфліктів та розробка ефективних способів їх вирішення в разі виникнення.
Конфліктологія, будучи комплексною наукою, тісно пов’язана з соціологією, соціальною психологією, історією, полі¬тологією, філософією. Безліч соціальних конфліктів відбувається в сфері правових відносин, породжується функціонуванням різноманітних юридичних засобів. Це дало підстави для виділення окремого розділу конфліктології – юридичної конфліктології, котра вивчає конфліктні проблеми з позиції права.
Предметом її дослідження є причини, форми й динаміка конфліктів, у яких беруть участь носії суб’єктивних прав та обов’язків – фізичні і юридичні особи, а також розроблення правових методів регулювання конфліктів. Особливість юридичного конфлікту, на думку М. І. Іншина, полягає в тому, що він пов’язаний з реалізацією або порушенням тих чи інших норм права, а, відповідно, й з припиненням, зміною, чи виникненням правових відносин між різними суб’єктами. Юридичний конфлікт є вищою, найбільш цивілізованою формою соціального конфлікту.
Юридичний конфлікт – це такий різновид соціального конфлікту, для якого завжди необхідні дві сторони, які, стикаючись, починають взаємодіяти. До сутнісних властивостей конфлікту слід віднести: наявність суперечностей між інтересами, цінностями, цілями, мотивами, ролями суб’єктів – протиборство суб’єктів конфлікту;негативні протидії,емоції та почуття стосовно один одного. Як наслідок, юридичний конфлікт – це суперечність як між суб’єктами права з приводу застосування, порушення чи тлумачення норм права, так і суперечність між самими правовими нормами й нормативними актами.
Учасниками юридичного конфлікту є фізичні або юридичні особи, тому суб’єкти конфлікту можуть стати суб’єктами правовідносин. Конфлікт набуває правового аспекту, якщо об’єкт конфлікту зачіпає статус особи, її інтереси або соціальні цінності, які можуть бути чи врегульовані правом. Наприклад, у тру¬довому спорі про звільнення мають місце трудові правовідносини і тому всі основні розбіжності вирішуються юридичним шляхом [15, c. 198]. Наведене розуміння соціального та юридичного конфліктів дозволяє нам зробити висновок, що конфлікти можливі в усіх галузях права. Особливу групу конфліктів правового характеру складають конфлікти, що виникають з трудового права [1, c. 98].
Особливістю соціально-трудових конфліктів та спорів, яка об’єднує ці обидва поняття, на нашу думку, є те, що вони виникають у процесі застосування найманої праці. Вважаємо, що для повного розуміння визначених понять необхідно з’яс¬увати значення поняття найманої праці, так як це у повній мірі надасть можли¬вість глибоко досліди специфіку виникнення трудових спорів та конфліктів. З правової точки зору, трудовими конфліктами, або спорами, називаються спори між адміністрацією і працівниками внаслідок застосування законодавства про працю або встановлення умов праці [12, c. 187].
Торкаючись історії питання співвідношення понять «трудовий конфлікт» і «трудовий спір», відмітимо, що на початку 20-х років минулого століття всі роз¬біжності у галузі трудових відносин і вітчизняній літературі та законодавстві називались трудовими конфліктами [24, c. 125]. Пізніше почав застосовуватися термін «трудові спори». Обидва поняття на перших порах застосовувалися як рівнозначні. Проте вихідною передумовою трудового законодавства тих років було те, що в СРСР немає і не може бути трудових конфліктів, це лише результат порушення законодавства про працю.
Вже з 1936–1938 року частіше почав вживатися новий термін «трудові спори». З 1940 р. панів¬ ним стає поняття «трудові спори». Разом з тим до 1957 р. як рівнозначний тер¬ мін використовувався й «трудові конфлікти». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 січня 1957 р. затверджено і введено у дію Положення про порядок розгляду трудових спорів. З цього часу поняття «трудові конфлікти» офіційно замінене на «трудові спори». Російський вчений Л. М. Анісімов [2, c. 178] вважає заміну терміну «трудовий конфлікт» на термін «трудовий спір» дуже правильною, так як конфлікт з точки зору філософії – це невирішені протиріччя, що погрожують вибухом (у трудових відносинах – страйком), а сучасне трудове законодавство передбачає головним чином примирливі процедури для вирішення трудових спорів. У радянській юридичній літературі під трудовим спором розуміли розбіж¬ності, які виникають між адміністрацією, робітниками і службовцями щодо застосування чинних нормативних актів або встановлення нових умов праці [8, c. 128]. На наш погляд, у сучасній юридичній літературі поняття «трудо¬вого спору» не зазнало значних змін. У сучасному зарубіжному праві трудові спори розглядаються як конфлікти інтересів (або економічні спори) й конфлікти права (інакше юридичні спори) [21, c. 59]. Конфлікти інтересів можуть бути врегульовані в узгоджувальному - порядку на підставі компромісів. Конфлікти права з’являються при порушенні прав суб’єктів трудових відносин, встановлених юридичними актами. Як випливає, у зарубіжному законодавстві пріоритет має поняття «трудовий конфлікт».
В. В. Лазор вважає, що трудові розбіжності, залежно від їх предмета, можуть бути двох видів – або трудовими конфліктами, або трудовими спорами. Він вважає, що термін «розбіжність» є синонімом як для слова «спір», так і для слова «конфлікт», з чого випливає, що термін «трудова розбіжність» є загаль¬ним, об’єднуючим поняттям, що вказує на наявність різних позицій трудових правовідносин або щодо встановлення умов праці, або що до застосування норм трудового законодавства [50, c. 67].
На нашу думку, яка заснована на аналізі понять конфлікту та спору взагалі, трудовий конфлікт та трудовий спір тісно пов’язані, а точніше трудовий спір випливає з трудового конфлікту. Розглянемо цю позицію детальніше.
По-пер¬ше, конфлікт, як вже зазначалося вище, – це протилежність інтересів, поглядів, а протилежність, в свою чергу, – це неоднаковість, несхожість поглядів та інтересів.
По-друге, розбіжність – це поняття, яке охоплює різного роду протиріччя та неузгодженості. Якщо між роботодавцем та робітником у процесі виконання виробничої діяльності виникають будь -які розбіжності – це означає, що у цих суб’єктів маються неоднакові погляди, наприклад, щодо тривалості робо¬ чого часу, коли роботодавець вважає, що встановлена тривалість робочого часу є необхідною мірою, яка сприяє збільшенню виробництва, а робітник, в свою чергу, вважає, що коли збільшується робочий час, то повинна збільшуватися, як наслідок, і винагорода за працю, розмір якої за даних умов роботодавець змінювати не має бажання. У даному випадку виникає конфлікт, який може бути закінченим, якщо сторони за допомогою переговорів прийдуть до рішення, яке буде цілком задовольняти обидві сторони конфлікту.
Тобто, якщо сторони дійшли до компромісу, спір не виникає. Коли ж сторони не досягнуть згоди щодо предмету конфлікту, останній перетворюється у спір, так як конфлікт інтересів буде розглядатися органом, що був уповноважений на це, наприклад, судом. Як ми знаємо, у судовому порядку усім громадянам надається право здійснювати захист своїх інтересів, який будується на доказуванні своєї право¬ ти та принципі змагальності, тобто сторони будуть словесно відстоювати свої інтереси з приводу вже існуючого предмету розбіжностей – спору.
Поняття «трудового спору» повинно використовуватися, коли мова йде про урегулювання розбіжностей суб’єктів трудових правовідносин юрисдикційним органом, а поняття «трудового конфлікту» повинно використовуватися лише до передачі розбіжностей до вказаного органу. Тобто конфлікт породжує спір.
Головними суб'єктами соціально-трудового конфлікту виступають працівники, роботодавці, органи державного управління і місцевого самоврядування. Інститутами, що захищають і представляють інтереси працівників і роботодавців, є відповідно профспілки й об'єднання роботодавців, підприємців. Соціально-трудовий конфлікт тісно переплітається з політичним, підтвердженням цьому служить участь у ньому владних структур і висування учасниками конфлікту політичних вимог поряд з економічними [38, c. 53].
Вплив соціально-трудового конфлікту на громадське життя простежується в усіх сферах життєдіяльності суспільства. У цьому змісті результати впливу конфлікту на суспільство можна поділити на дві великі групи, що відповідають двом головним сферам — соціально-економічній і політичній. Соціально-економічні наслідки тісно пов'язані з виробництвом, матеріальною стороною і можуть бути оцінені не тільки як руйнівні, а й як творчі. Конфлікт нерідко сприяє перегрупуванню соціальних сил, загальному прогресу соціально-економічної сфери, формуванню нових соціально- трудових відносин.
Політична сторона конфлікту виявляється в політичних вимогах; в участі конфліктуючих сторін у владних відносинах, а також у діяльності владних структур; у сприянні кадровим змінам в органах державної влади і місцевого самоврядування.
Наука не дає точної відповіді на запитання, де закінчується конфлікт звичайний і починається конфлікт трудовий. Вивчення природи трудового конфлікту вимагає комплексного підходу, урахування суспільної думки, вивчення спрямованості дій учасників соціально-трудових відносин, мотивів поведінки сторін, ціннісних орієнтацій конкретних індивідів тощо. Проте, достеменно відомо, що конфлікт виконує не лише негативні функції, але й несе в собі позитивні зрушення (табл.. 1.1.).
Магістр