УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ВИХОВАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ (ID:216370)

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ АПНУ − Академія педагогічних наук України ЗНЗ − Загальноосвітній навчальний заклад МОН − Міністерство освіти і науки України ЩНВК „Ліцей – ЗОШ школа І- ІІІ ст.” − Щасливський навчально-виховний комплекс „Ліцей -загальноосвітня школа І- ІІІ ступенів” НВК − навчально-виховний комплекс ВСТУП Проблема управління виховним процесом є однією з найактуальніших у педагогічній теорії та практичній діяльності загальноосвітнього навчального закладу. Її успішне вирішення потребує ґрунтовного осмислення сутності управління виховним процесом, його структури, функцій. Управління, як важливий компонент в системі виховної діяльності школи, покликане створити умови для успішного формування всебічного розвитку особистості школяра, забезпечити її позитивну спрямованість на основі власної активності. Впродовж першої половини ХХІ століття теорія управління лише обґрунтовувала існуючу практику управлінської діяльності, але не розкривала суті даного явища. Не бралися до уваги сучасні концепції управління, окремі дослідження, присвячені питанням управління. Вони, як правило базувалися на моделях управління початку століття, що мали обмежені можливості. Тому з’являється потреба у необхідності розробки теоретичних основ управління виховним процесом у закладах освіти. Зокрема, необхідно теоретично обґрунтувати і ввести в практику нову систему управління вихованням, яка б відповідала сучасним соціальним вимогам. Адміністрація сучасного загальноосвітнього навчального закладу розуміє, що на сучасному етапі розвитку освіти в Україні змінилося соціальне замовлення суспільства щодо школи: сьогодні воно визначається як формування життєтворчої конкурентоспроможної особистості. Виконання такого замовлення вимагає від педагогічного колективу школи переходу до особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу. Вимагають пильної уваги питання перегляду й переосмислення мети й змісту процесів виховання й управління вихованням у закладах освіти, ролі адміністрації й педагогічного колективу в управлінському процесі. Проблема управління виховною роботою в закладах освіти привертає увагу багатьох дослідників. Загальні аспекти управлінської діяльності шкіл розглядали А.М. Алексюк, І.Д.Бех, Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, Є.С.Березняк, Л.І.Даниленко, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльнікова, А.Й.Капська, Ю.А.Конаржевський, О.І.Мармаза, М.М.Поташник, В.І.Маслов, Л.М.Карамушка, В.В.Олійник, Т.М.Сорочан, Г.М.Тимошко, К.М.Ушаков, Є.Р.Чернишова, Т.І.Шамова. Сучасний процес управління вихованням у загальноосвітньому навчальному закладі в Україні й за кордоном розглядали Т.О.Демьянчук, Р.В.Кнушевицькая, О.П.Селивестрова. Загальні дослідження системи виховання як компоненту навчально-виховного процесу здійснювали В.Сухомлинський, К.Ушинський, І.Бех, А.Бойко, В.Галузинський, Т.Демянюк та інші. Питання національного виховання, виховання національної свідомості досліджували І.Зязюн, О.Журецький, Л.Ржепецький, О.Сухомлинська, В.Ткаченко, І.Кресіна, В.Постовий; методики оцінювання її рівня: М.Фасоля, Р.Осипець; національного виховання учнів як засобу збереження української культури − О.Шрамко, П.Щербань, В.Федоренко, А.Іванова, П.Дроб’язко, І.Лебідь; загальної невизначеності процесу національного виховання − О.Грищенко, Н.Палій, Л.Мисів. Психологічну структуру педагогічного впливу на виховний процес вивчали В.Семиченко, І.Заслуженюк, М.Красовицький, О.Кульчицька, С.Сисоєва, Я.Цехмістер. Окремі аспекти, що забезпечують якісне управління виховною системою аналізували Л.Кацинська, І.Погоріла; методики організації виховної системи в школі та ефективного управління нею: О.Коберник, В.Кукушин, В.Мірочник. Теорія управління освітньо-виховними системами різних рівнів досліджувалася В.Бондарем, Є.Березняком, Л.Даниленко, М.Дарманським, Г.Єльніковою, Л.Калініною, В.Луговим, Н.Островерховою, Т.Шамовою, В.Лазарєвим, М.Поташником. Та не зважаючи на значну кількість та широке коло досліджень, присвячених різним аспектам управління виховним процесом, багато питань у цій сфері залишаються недопрацьованими. Єдиної концепції управління системою виховання немає. Не дивлячись на те, що наявна велика кількість якісної літератури з цієї проблематики, – в багатьох питаннях автори суперечать один одному, а це призводить до плутанини, що недопустимо при підготовці управлінських кадрів. Наслідком цього є проблеми комплексного підходу до управління системною виховання в загальноосвітньому навчальному закладі у нових економічних, політичних, соціальних та правових реаліях сучасності. Мета дослідження – визначити основні напрями та задачі управління системою виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. Об’єкт дослідження – є процес управління загальноосвітнім навчальним закладом. Предмет дослідження – управління системою виховання у загальноосвітньому навчальному закладі. Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що комплексний підхід до управління системою виховання буде ефективним за умов здійснення моніторингу виховної роботи, визначення системи управлінських завдань, які реалізуються під час здійснення управлінських функцій планування, організації, контролю та регулювання виховної роботи загальноосвітньому навчальному закладі. Завдання дослідження: - уточнити основні поняття з проблеми управління системою виховання в загальноосвітньому навчальному закладі; - розкрити сутність управління системою виховання в загальноосвітньому навчальному закладі; - проаналізувати сучасний стан управління виховним процесом на прикладі Щасливського навчально-виховного комплексу „Ліцей -загальноосвітня школа І- ІІІ ступенів”; - розробити рекомендації щодо вдосконалення управління системою виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. Методи дослідження: Аналіз наукової літератури та нормативно-правових актів. Використання методу аналізу літератури дозволило скласти уявлення про досліджувану проблему, визначити основні підходи до її вирішення, окреслити коло питань, які необхідно розглянути. Вивчення наукової літератури також доповнювалося вивченням нормативних документів. Метод понятійно-термінологічного аналізу. Використання методу понятійно-термінологічного аналізу дозволило уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження проблеми управління системою виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. Метод системного підходу. Метод системного підходу дав можливість розкрити сутнісний зміст проблеми процесу управління системою виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. Метод діагностики використовувався підчас аналізу стану управління системою виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. Метод опитування застосовувався для аналізу вихованості учнів. Метод узагальнення обґрунтовано напрями вдосконалення розробки управлінських рішень в соціальному закладі. Наукова новизна полягає в застосуванні комплексного підходу до процесу управління системою виховання та розширенні теоретичних засад щодо управління системою виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі у нових економічних, політичних, соціальних та правових реаліях сучасності. Практична значимість Робота відбиває конкретні проблеми процесу управління системою виховання і визначає пріоритети для його вдосконалення. Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані у практиці управління системою виховання у загальноосвітньому навчальному закладі, рекомендації, зазначені у роботі передбачають соціальну ефективність. Апробація результатів дослідження. Апробація основних положень та результатів дослідження відбулась шляхом їх оприлюднення та обговорення на науково-практичній конференції „Теорія та практика управлінської діяльності в умовах соціокультурних трансформацій” (ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, 26 квітня 2017р.), а за результатами конференції був виданий збірник статей. Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (105 найменувань). Проілюстрована 5 таблицями, 3 рисунками, 10 додатками. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ВИХОВАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ 1.1. Система виховання в загальноосвітньому навчальному закладі Підвищений інтерес до процесу управління виховною системою пояснюється багатьма причинами, але здебільшого – реформуванням системи освіти в Україні, що відбувається протягом останніх років під впливом соціально-політичних, економічних та геополітичних процесів, зміцненням авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені, запровадженням національної системи моніторингу якості освіти на основі критеріїв держав – членів Європейського Союзу та забезпечення участі загальноосвітніх навчальних закладів у Міжнародних обстеженнях якості освіти, нових управлінських механізмів розвитку освіти та моніторингу якості освіти, заснованого на науковому підході до аналізу проблем та оперуванні достовірністю статистичною інформацією [75]. Виховання – це головний компонент педагогічного процесу, надзвичайно складне соціальне явище, спрямоване на формування у вихованців наукового світогляду, особистісних рис громадянина України на основі відродження традицій національної свідомості й самосвідомості, інтелектуального, професійного, морального, правового, фізичного, екологічного розвитку. За словами французького філософа К. Гельвеція, виховання, головним чином, повинно засіяти наші серця корисними для індивіда й суспільства звичками. На думку французьких письменників Е. Ренана й А. Сент-Екзюпері, питання виховання для сучасних суспільств – це питання життя і смерті, від якого залежить майбутнє, виховання має пріоритет над освітою, створює людину [103]. В педагогічній науці немає чіткого однозначного визначення категорії „процес виховання” чи „виховний процес”. Вихідними поняттями є „процес” і „виховання”. „Процес” – це зміна стану системи виховання як цілісного педагогічного явища, послідовне й поступове просування вперед для досягнення цілей виховання, розвитку і навчання, гармонійного формування і розвитку особистості українського громадянина [103]. Поняття „виховання” в українській мові є похідним від слова ховати, вирощувати. В українській народній педагогіці його вживали у значенні „оберігати” дитину від небезпеки, а пізніше воно набуло значення „вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки” (В. Ортинський) [67, 292 ].