УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ОПЕРАЦІЙ З ЕКСПОРТУ (ID:268046)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ОПЕРАЦІЙ З ЕКСПОРТУ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Сутність операцій з експорту підприємства та їх роль у міжнародному бізнесі За умов поширення глобалізацій них процесів та інтеграції багатьох національних економік до спільного економічного простору, одним з головних напрямків господарської діяльності підприємства є його експортна діяльність, що є складовою частиною формування, становлення та розвитку підприємства. Експортна діяльність здійснюється згідно з певним набором підходів, які можна охарактеризувати в рамках стратегії розвитку підприємства. Серед різноманітних форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами й послугами. За напрямком товарного потоку операції у міжнародній торгівлі поділяються на експорт і імпорт. Розглянемо сутність експорту. Експорт товарів – продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України [1]. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продаж і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець – пустить в переробку, реалізує на внутрішньому ринку чи перепродасть у треті країни. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція [2, с.198]. Її основними ознаками є укладення контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром кордону країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави. Термін «експорт» походить від латинського «exportare», що означає «вивозити» [3]. Але дослідження економічної літератури, нормативно-правових актів і наукових праць свідчить про наявність дискусійного питання – яку господарську операцію вважати експортом. Аналіз вивчення поняття «експорт» в економічних словниках і спеціалізованій літературі [4, 5, 6, 7] дає можливість встановити головний критерій експорту товарів – перетин кордону економічної території країни товаром та дати наступне визначення: експорт - це продаж продукції (робіт, послуг) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів за митну територію України, включаючи реекспорт. Розглянемо визначення експорту регулюючими зовнішньоекономічну діяльність нормативно-правовими актами. Так, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [8] визначає експорт як продаж товарів українськими суб’єктами господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів за митну територію України. У цьому законі також визначено момент здійснення експорту – момент перетину митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується, від продавця до покупця. У ст. 194 Митного кодексу України експорт визначається як митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов’язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України. Отже, основні нормативно-правові акти, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, у питанні обов’язковості вивозу товарів по операціях з експорту не узгоджені між собою. Звернімося до вітчизняних науковців, які досліджували питання визначення експорту. О.О. Бєляков при дослідженні визначення експорту, орієнтується на Цивільний Кодекс України, у відповідності з яким право власності може перейти при передачі товару покупцю, при здачі товару транспортній компанії, або при передачі коносаменту, і вважає, що «право власності може перейти до моменту перетину митного кордону України, як це і передбачено у визначенні експорту у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» і відповідає економічній сутності продажу [9, с.24]. Н.В. Федькевич, звертаючись до визначень терміну «експорт», наведених в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Положенні про держаний експортний контроль в Україні», робить висновок, що «господарська операція з передачі українським суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності товарів іноземному суб’єкту господарювання на території України з вивезенням чи без вивезення підпадає під визначення «експорту [10, с.53]». О.В. Рура, вважає, що «правомірним є віднесення до зовнішньоекономічної діяльності операції з продажу товарів іноземним покупцям в Україні без їх вивезення за межі її митного кордону», однак, «називати такі операції експортом необґрунтовано» [11, с.17]. Але головне питання в тому, за якими базисними умовами поставки продавець виконує свої обов’язки за договором з експорту і ким вивозиться експортна продукція за межі митного кордону – продавцем чи покупцем. За умовами франко склад (EXW) договору, продавець виконує своє зобов’язання по поставці в момент надання товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, складі і т.п.). На цьому етапі зобов’язання продавця по виконанню умов договору з експорту закінчуються. Виходячи з вище наведеного загального поняття «експорт», необхідно уточнити це поняття наступним чином: експорт – продаж товару іноземному покупцеві з вивезенням або без вивезення товару продавцем за межі митних кордонів. При цьому експорт необхідно розділяти на зовнішній і внутрішній. Під зовнішнім експортом розуміється продаж товару іноземному покупцю з вивезенням товару продавцем за межі митних кордонів України, а під внутрішнім експортом - продаж товару іноземному покупцю без вивезення товару продавцем за межі митних кордонів України. Існують такі основні види експортних операцій: поставки експортного товару за готівку; експорт товару на умовах комерційного кредиту; експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця; експорт товару при компенсаційній угоді; експорт товару при бартерній угоді; експорт товару в рахунок надання допомоги. Крім товарів, можливий експорт робіт (наприклад, будівництво об'єктів за кордоном) і експорт послуг (технічні послуги, навчання спеціалістів та ін.). Роль експортних операцій для підприємств визначається тим, що за допомогою експорту є можливість збільшити збут продукції і підвищити доходність підприємства. Проте експорт не слід розглядати як єдину альтернативу тим складнощам, що виникають у підприємства на внутрішньому ринку. Експорт — це тільки один із можливих варіантів його діяльності. І лише порівняно з іншими варіантами можна зробити висновок про економічну доцільність чи недоцільність здійснення цього виду ЗЕД. Загальна тенденція світового розвитку — це інтернаціоналізація підприємств, яка характеризується вжиттям комплексу заходів по входженню їх до міжнародного бізнесу. Серед цих заходів для аграрних підприємств на сучасному етапі важливе значення має експорт продукції. Які ж причини спонукають підприємства, і не лише аграрні, звертатися до експорту? Таких причин може бути багато, хоча для конкретного підприємства істотне значення можуть мати лише декотрі з них. Тому в наведеному переліку причин вони подані довільно без оцінки значущості: • експорт відповідного продукту потенційно забезпечує вищу прибутковість порівняно з його реалізацією на внутрішньому ринку; • підприємству потрібна валюта для придбання за кордоном необхідної техніки, обладнання, які або відсутні на внутрішньому ринку, або мають незадовільну якість; • експорт на основі бартеру є єдиним способом одержати за кордоном необхідні ресурси, включаючи сировину; • за допомогою експорту підприємство намагається задіяти вільні виробничі потужності або розширити поле своєї діяльності (збільшити посівні площі, наростити поголів’я тварин) за рахунок тих галузей, продукція яких має попит за кордоном; • складнощі збуту своєї продукції на внутрішньому ринку; • підприємство виробляє високоякісні товари, що відповідають світовим стандартам завдяки високій кваліфікації кадрів і запровадженню прогресивної технології, і водночас володіє загальними маркетинговими перевагами; • підприємство намагається організувати і підтримувати своє виробництво на рівні світових вимог, користуючись міжнародними зв’язками, встановленими через експорт; • завдяки експорту підприємство намагається зменшити сезонні коливання попиту на певні види своєї продукції; • гарантія збуту продукції за кордоном партнеру, з яким встановились надійні ділові зв’язки. Можливі випадки, коли одержаний запит на здійснення експорту або зроблена за власною ініціативою пропозиція закінчились укладенням першої угоди, успіх якої викликав бажання продовжити експортну діяльність з цим партнером;