Аналіз стану менеджменту в паливно-енергетичній діяльності україни (ID:26880)

Вступ розділ 1. Аналіз стану менеджменту в паливно-енергетичній діяльності україни 1.1 Кризові ситуації паливного ринку України і способи ефективного їх подолання 1.2 Загальні проблеми і загрози енергетичної безпеки України 1.3 Ситуативна модель функціонування ринків нафти і нафтопродуктів України. Аналіз структури поставок 1.4 Проблеми співпраці і конкуренції на Сході і Заході 1.5 Український ринок зрідженого газу 1.6 Українські перспективи на польському ринку зрідженого газу Розділ 2. Аналіз стану менеджменту і показники господарсько-економічної діяльності тов «пек-нафто» (структура управління, показники діяльності) 2.1 Загальна характеристика напрямів виробничо - фінансової діяльності підприємства і його економічного потенціалу 2.2 Аналіз і оцінка платоспроможності, фінансової стійкості,рентабельності і ділової активності підприємства 2.3 Економічний аналіз фінансового результату підприємства та показників рентабельності 2.4 Планування витрат і прибутку. Фінансове планування і планування витрат Розділ 3. Перспективи розвитку підприємства. Заходи і пропозиції по вдосконаленню менеджменту на підприємстві Висновок Список літератури При виконанні дипломної роботи про паливно-енергетичний комплекс довелося багато вивчити літератури. Після чого мною був проведений аналіз і визначено стан паливно-енергетичної діяльності в Україні; аналіз структури поставок; українські перспективи на ринку зрідженого газу; розглянутий фінансовий стан підприємства паливно-енергетичної діяльності - ТОВ «ПЕК-Нафто» з використанням різних прийомов і методик аналізу. А також я провів дослідження рентабельності і фінансової стійкості підприємства, об'єктивної оцінки динаміки і стану ліквідності, платоспроможності. В третьому розділі мною були визначені перспективи розвитку ТОВ «ПЕК-Нафто». Підводячи підсумки проходження практики я зрозумів, що в нафтопереробній діяльності головне місце займає конкурентоспроможність. Чим краще твоє підприємство працює, тим довше ти протримаєшся на нафтовому ринку. А головною умовою конкуренції є забезпечення щонайвищої якості нафти і нафтопродуктів. Конкуренція - боротьба між учасниками ринку (конкурентами) за більш вигідні умови виробництва і збуту товарів (або покупки ресурсів), здійснювана в різних формах і різними способами, переважно економічними, в цілях отримання найбільшого прибутку. Конкурентна боротьба, при умілому її використовування, є важливим інструментом стратегічного планування фірми. Захистити себе від конкуренції інших організацій, підприємство може, розробивши свою унікальну технологію планування матеріальних ресурсів, виробництва і збуту. Пошук технології полягає у виборі більш доступної, дешевої і якісної сировини, ніж сировина використовується іншими фірмами. Технологію взагалі можна потрактувати як метод рішення задач підприємства, спосіб ведення підприємницької діяльності. Як знайти технологію, яка найбільшою мірою відповідатиме цілям підприємства, сфері його діяльності, накопиченому досвіду, та ще при цьому і відрізнятиме дане підприємство від всіх інших підприємств? У такому разі допомагають власні розробки (НІОКР) або самостійні удосконалення. Якщо ж фірма сама не здатна розробити унікальну технологію вживання сировини і його закупівлі, можна звернутися до ринку технологій. Придбаваючи технологію, фірма її патентує. Власник патенту має монопольне право на використовування технологічного процесу. Аналогічна ситуація і з сировинними ресурсами. На конкурентному ринку ресурсів основною метою фірми є вживання рідкісних технологій, що дозволяють успішно використовувати сировину, що не користується попитом у інших фірм. Якщо такий підхід неможливий, підприємство на конкурентному ринку ресурсів повинно намагатися досягти переваги перед постачальниками, шляхом забезпечення такої репутації підприємства як стабільність, довготривалість і надійність. Якщо підприємство не затримує виплати за сировину, то вона забезпечить себе достатньою кількістю надійних постачальників. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово – господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій осягнення максимально можливого економічного результату (а саме — прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного (в тому числі і з точки зору ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів. В процесі фінансово-економічного аналізу в умовах ринкової економіки вирішуються такі завдання. По-перше, це об'єктивна і всебічна оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства з точки зору їх сумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарської діяльності. Виконання сформульованого як перше завдання фінансово-економічного аналізу здійснюється паралельно з визначенням рівня дотримання вимог ліквідності як необхідної умови функціонування підприємств у ринковій економіці, яка через об'єктивність законів свого існування не забезпечує жодному суб'єкту господарювання гарантії від банкрутства. Суть, зміст і необхідність дотримання принципу системності і комплексності фінансово-економічного аналізу потребують чіткої організації аналітичного процесу на підприємстві, яка передбачає певну етапність і раціональний підбір інформаційних джерел, що залучаються для розв'язання аналітичних задач. Необхідними етапами проведення аналітичної роботи є: - розробка програми проведення аналізу (визначення об’єктів і послідовності аналізу, постановка цілі, терміни виконання); - визначення кола інформаційних (обліково-статистичних, звітних, оперативно-планових) матеріалів, включаючи (якщо це диктується необхідністю виконання програми аналізу) широке залучення даних спеціальних спостережень, опитувань, контрольних документів, документів позасистемного обліку; при вирішенні питань на цьому етапі аналітичної роботи виходять з того, що вихідна інформація — це основний фактор якісного проведення аналізу; - розв'язання поставлених аналітичних задач, спираючись на використання арсеналу прийомів і методів аналізу та наявну обчислювальну техніку; підготовка і передача аналітичної інформації, висновків, пропозицій, які випливають з неї, за призначенням. Питання організації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпечення тісно пов'язані з класифікацією аналізу на зовнішній фінансово-економічний аналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз. Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Висока роль прибутку в розвитку підприємства та забезпеченні інтересів його власників і персоналу визначає необхідність ефективного і безупинного управління ним. Управління прибутком являє собою процес вироблення і прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування, розподілу та використання на підприємстві. Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначає ряд вимог до цього процесу, основними з який є: 1. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. 2. Комплексний характер формування управлінських рішень. 3. Високий динамізм управління. 4. Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. 5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Система управління прибутком покликана вирішувати наступні основні задачі: 1. Забезпечення максимізації розміру формованого прибутку, який відповідає ресурсному потенціалу підприємства і ринковій кон'юнктурі. 2. Забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем формованого прибутку і припустимим рівнем ризику. 3. Забезпечення високої якості формованого прибутку. 4. Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства. 5. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді. 6. Забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства. 7. Забезпечення ефективності програм участі персоналу в прибутку. Управління формуванням прибутку включає етапи його аналізу в передплановий період, а також прогнозування обсягів і оптимізацію напрямів його формування в плановому періоді. Основними типовими елементами аналізу прибутку підприємства в передплановий період є: аналіз загальної суми прибутку і показників рентабельності в динаміці; визначення структури загальної суми прибутку за основними його видами; аналіз основних напрямів використання прибутку з метою оцінки достатності прибутку звітного періоду для фінансового забезпечення розвитку виробництва і т.д. Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його звичайної діяльності у розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та інших видів звичайної діяльності. Здійснення фінансової стабілізації підприємства – дуже складний і відповідальний, найчастіше вирішальний, етап у його діяльності. Тому, природно, що процес фінансової стабілізації повинен здійснюватися на основі ретельно розробленої, всебічно обґрунтованої програми. Єдиної методики формування програми фінансової стабілізації не існує. Зміст програми не може бути стандартним, тому що різноманітні ситуації, що складаються на підприємствах, різноманітні й способи досягнення фінансової стабілізації. Після розгляду мною цієї теми, я вважаю, що вона дуже актуальна, оскільки нафтопродукти потрібні населенню, і насамперед промисловості і аграрній сфері.