Зразок роботи
Поточні кількісні макротенденції негативні – в першому півріччі 2019 року експорт товарів і послуг зріс на 5,2% щодо першого півріччя минулого року, тоді як імпорт зріс на 8,5%. Дефіцит торгового балансу в першій половині 2019 року склав 1,6 млрд дол., це в 1,7 разу більше, ніж в першому півріччі минулого року. Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами склав 3,7 млрд дол., він виріс в 1,4 разу в порівнянні з першою половиною 2018 року.
Структура експорту з України має низькоякісний характер. Зокрема, експорт сировини і напівфабрикатів (до них належать такі товарні групи – «Продукція тваринного походження», «Продукція рослинництва», «Жири та олії», «Мінеральні продукти», «Продукція хімічної промисловості», «Шкури», «Деревина та вироби з неї», «Целюлоза», «Матеріали з недорогоцінних каменів, гіпсу, цементу», «Металургійна продукція та вироби з неї ») склав за перше півріччя 18,7 млрд дол. Це становить понад три чверті українського експорту – 76,4%. Мало що змінюється протягом тривалого часу – за останні 15 років сировинний експорт був нижче 70% в загальному обсязі експорту лише в 2009, 2010 роках та 2017 році. Це не той випадок, коли доречно сказати: стабільність – ознака майстерності.
На 2,5% зріс експорт текстильних виробів. Мало хто знає, що в Україні шиють одяг провідні світові бренди – Zara, Dolce & Gabbana, Hugo Boss, Prada, Benetton, Marks & Spencer, Triumph, Max Mara, Laura Ashley, Hennes & Mauritz і інші. Вітчизняні швейні фабрики стали певною мірою міні-офшорами для світових одежних брендів. У нас, в порівнянні з країнами Європи, більш дешева робоча сила, українські виробничі потужності знаходяться набагато ближче, ніж азіатські, що дозволяє знизити витрати на транспортування, якість пошиття «на експорт» у нас висока. Є потенціал для подальшого нарощування експорту.
На 46,6% зріс імпорт взуття та головних уборів, на 12,7% текстильних виробів. Говорячи про нинішній стан вітчизняного легпрому, прийнято з ностальгією згадувати радянські часи. Дійсно, в загальному обсязі промвиробництва УРСР, легпром займав 12%, на підприємствах галузі було зайнято 750 тис. осіб. Зараз все зовсім погано? Ні. Як позитив слід зазначити, що в тій чи іншій мірі вдалося зберегти всі підгалузі легкої промисловості – текстильну, швейну, взуттєву, шкіряну, хутряну і галантерейну. Цей базис потрібно постаратися використовувати в якості відправної точки. У нас успішно шиють на експорт продукцію престижних марок, необхідно зайнятися трансфертом технологій і наповнювати внутрішній ринок.
Кількісний аналіз доповнює якісний, оскільки не всі фактори та механізми зростання конкурентних переваг нагромадження потенціалу конкурентоспроможності, можна виміряти. Цей метод достатньо точний, хоча й дає можливість оцінити явище через певний проміжок часу [3, c 14].
Щорічно з 1971р. складаються рейтинги конкурентоспроможності країн, які доповідаються на Всесвітньому економічному форумі. Методологія визначення конкурентоспроможності змінювалась протягом років. З 2000 р. Дж. Саш запропонував використання індексу конкурентоспроможності для росту (Growth Competitiveness Index, GCI), що базувався на теорії економічного росту. Роботу в цьому напрямі продовжив у цьому ж році професор М. Портер, яким був запропонований індекс конкурентоспроможності бізнесу (Business Competitiveness Index, BCI), що базується на детальному дослідженні мікроекономічних аспектів у тій чи іншій країні.
Методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантії і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Поряд із цим використовуються «мирні» методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково – технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії.
В умовах конкурентного ринку завдання фірми полягає в оптимізації випуску продукції з метою максимізації прибутку. При цьому мають враховуватися певні обставини. По-перше, індивідуальні витрати виробництва фірми не повинні перевищувати середньогалузеві, що є суспільно необхідними. У разі їх перевищення виникає небезпека розорення фірми. По-друге, фірми мають керуватися правилом, за яким її фінансове становище буде стабільнішим і в неї будуть сприятливі перспективи розвитку, якщо її загальний доход стабільно перевищує змінні витрати виробництва. Якщо фірма не спроможна дотримуватися цього правила, то вона має припинити своє існування на певному ринку.
Підприємство виробляє чотири асортиментні позиції продукції, які потенційно можна експортувати:асортиментна продукція № 1 – шовк сирець; асортиментна продукція № 2 – кокони шовкопряда; асортиментна продукція № 3 ¬– нитки шовкові; асортиментна продукція № 4 – пряжа з шовкових відходів.
Наведемо оцінку їх основних виробничих і споживчих характеристик в табл. 1.1.
Магістр