РОЗВИТОК СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ (ID:842254)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ 1.1. Сутність та економічна роль системи мотивації персоналу Розвиток наукових досліджень, пов’язаних з управлінням персоналом підприємства вимагає пошуку нових підходів до побудови та застосування ефективних механізмів використання трудового потенціалу працівників, що реалізується на основі застосування партнерських відносин й узгодженості взаємодії керівництва підприємства та персоналу. Зважаючи на вимоги, які висуваються перед вітчизняними підприємствами в умовах їх виходу на міжнародний ринок, важливе місце займає оптимізація системи управління персоналом, а саме мотивація персоналу, що виступає пріоритетним напрямом формування конкурентоспроможного, високопрофесійного, відповідального і згуртованого трудового колективу, який сприяє досягненню довгострокових цілей і реалізації загальної стратегії підприємства. Проблеми мотивації праці та створення мотиваційного механізму займають чільне місце в економіці й досліджувалися багатьма вченими. Суттєвий внесок у розвиток теорій мотивації внесли українські вчені. Так, Михайло Вольський (1834-1876 рр.) вважав необхідним поліпшувати фізичні, моральні та інтелектуальні умови існування людини. Григорій Цехановецький (1833-1889 рр.) виступав проти узагальнень Адама Сміта про людську поведінку. Він зробив висновок, що багато людей намагаються поліпшити своє становище не тільки завдяки власній праці, а й шляхом інших. Михайло Туган-Барановський (1865-1919 рр.) одним з перших розробив чітку класифікацію потреб, виділивши п’ять їх груп. Особливого значення він надавав психологічним почуттям, трудовим традиціям, моральним і релігійним поглядам, одним із перших проповідував значущість духовності у розвитку економіки [26, с. 119].