Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ДОТРИМИННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
1.1 Поняття та значення прав людини
Ідея прав людини має давню історію і сягає античних часів. Вже тоді виникає усвідомлення того, що держава не повинна втручатися у особисту свободу індивіда та що людина має свої власні права. Проте в античності розуміння "людини", яка заслуговує на ці права, було обмеженим. Наприклад, у давньогрецьких часах "особою з правами" рахувався лише громадянин полісу, тобто вільна людина, яка володіла певним майном. Ідея рівності, яка є ключовою для прав людини, почала розвиватися в давньоримські часи, але це стосувалося лише громадян, а статус громадянина не надавався всім, хто жив під владою відповідної держави. Отже, права людини були пов'язані із соціальним статусом та належністю до конкретної спільноти (держави), і їх захист значно залежав від цієї держави.
Глибокі корені у християнстві мають ідея прав людини та розширення концепції рівності . Це пояснюється доктриною про свободу волі та утворенням людини «за образом і подібністю Бога», що, відповідно, наділяє кожну особу гідністю. Хоча рівність не застосовується до всіх аспектів суспільних відносин, принаймні рівність перед Богом створює загальну точку відліку для розуміння того, що на певних площинах різні характеристики людей не мають значення. Важливо відзначити, що коли-небудь до поняття "людина" не включалися особи інших релігій, і, в багатьох випадках, навіть різні спрямування християнства.
Подальший розвиток ідеї прав людини був сприяним антропоцентризмом епохи Відродження, який заклав основи для численних ліберальних концепцій. Гуманістичні погляди також відіграли важливу роль у формуванні концепції цінності людини як такої.
Конкретні концепції прав і спосіб, яким вони реалізовані відповідно до всесвітньо визнаних стандартів, різняться в залежності від конкретного суспільства і країни. Це призводить до різних інтерпретацій прав людини, які мають різні нормативні форми, теоретичні підґрунтя і різний рівень практичної реалізації. Проте, найбільш точним і обґрунтованим підходом є визначення прав людини через її можливості. Ці можливості включають особисті, соціальні, економічні, політичні, культурні і інші сфери життя, в залежності від суспільних відносин і контексту.
Таким чином, права людини можна розглядати як основні можливості, необхідні для гідного і вільного існування та розвитку особистості. Ці можливості є фундаментальними і визначають стандарти життєдіяльності особистості. Хоча деякі з цих можливостей можуть бути реалізовані особисто, інші можуть бути реалізовані в контексті взаємовідносин з іншими особами і державою, і вони можуть існувати в межах відповідних свобод, які обмежені свободами інших правовласників. Тобто, людина може вибрати не використовувати певне право, але це не означає, що вона втрачає цю можливість.
Вивчаючи визначення терміну "права людини", слід також розглядати поняття "обов'язків людини". Відмінність між ними полягає в тому, що права базуються на можливостях, тоді як обов'язки базуються на обов'язковій активності індивіда. Наприклад, у випадку осіб, держави, підприємств, організацій та інших суб'єктів можуть виникати пасивні обов'язки стосовно того, хто має права (наприклад, не порушувати права на приватність), або активні обов'язки (наприклад, компенсувати збитки в разі порушення права на приватність).
При аналізі взаємозв'язку між правами і обов'язками, а також їхнім регулюванням у різних міжнародних і національних документах, може виникнути враження, що розподіл між ними неоднаковий, особливо з урахуванням посилань на ці поняття у міжнародноправових актах і законодавстві окремих країн. З цього може виплинути уявлення про пріоритетність права перед обов'язком і додаткову роль останнього. Проте, такий підхід може бути надто спрощеним.
Стосовно важливих аспектів значення соціальних прав людини для сучасного суспільства та управління соціальним розвитком, соціальні права, такі як право на працю, соціальне забезпечення, освіту та медичну допомогу, гарантують громадянам гідне життя. Це включає в себе можливість мати доступ до основних потреб і послуг, щоб забезпечити життя на адекватному рівні. Соціальні права сприяють зменшенню соціальних і економічних нерівностей в суспільстві. Вони допомагають забезпечити рівний доступ до можливостей та ресурсів для всіх громадян, незалежно від їхнього статусу, релігії, раси, гендерної належності тощо.
Магістр