Зміст
Контрабанда як явище має велику історію. У Київській Русі відомості про контрабанду датовані ІХ–Х ст., однак її визнання прийшло приблизно в ХІІ–ХІІІ ст., коли держава за рахунок правових заходів стала реагувати на контрабанду. Першими контрабандистами на Русі були іноземні купці, починаючи з представників Ганзи у Новгороді у XІІІ–XVІ ст., а потім й англійські купці – у XVI–XVII ст. [4, с. 14]. Держава реагувала на дії контрабандистів шляхом таврування коней для контролю за їх продажем іноземцям. Першим митним порушенням було ухилення від сплати податків. І лише наприкінці XVII ст. було передбачено відповідальність за контрабанду як за самостійне правопорушення. Приблизно з середини XVIІ ст. держава починає активну боротьбу з контрабандою шляхом формування законодавчої бази. Однак, норми, які регламентували відповідальність за контрабанду, перебували як у митних, так і в кримінальних законодавчих актах. В Соборному Уложенні 1649 р. йшлося про митні податки, про ухилення від їх сплати та про контрабандне перевезення товарів. Змістовне поняття контрабанди як правопорушення з’явилося у XVII – на початку XVIIІ ст. у період бурхливого розвитку товарно-грошових відносин, коли держави вважали невигідним для себе безмитне ввезення та вивезення товарів. Будь-яке порушення встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами правил перевезення товарів і цінностей через кордон, які приховувалися від контролю з боку митниці, отримало назву контрабанди, а порушники, що вдавалися до таких дій, підлягали покаранню [1, с. 52].
Магістр