Адміністративна відповідальність за порушення митних правил (ID:604083)

Адміністративна відповідальність — фундаментальний метод забезпечення належного рівня правової охорони суспільного порядку. Адміністративній відповідальності як родовому феномену застосовні всі ризи тотальної дефініції юридичної відповідальності. Як доцільно констатує В.Т. Комзюк [17, с. 273], в науці та практиці адміністративного права ці риси наповнюються специфічним змістом адміністративного спрямування. Тому у цій царині адміністративного права доцільно окреслити два неоднорідні типи відповідальності: негативну (ретроспективну) та позитивну (перспективну). Перший тип передусім переплітається із самим фактом протиправного діяння та ґрунтується на наявності супроводу у вигляді негативних наслідків чи примусу у формі санкцій. Другий тип відображає імперативний зміст «позитивних» дій як способу регулювання, що характеризується суб’єктивним вольовим ставленням до реалізації обов’язків, які законодавством покладено на суб’єкта правовідносин. Власне левова частка адміністративних правопорушень демонструє, що адміністративна відповідальність більше тяжіє до першого типу (ретроспективної відповідальності) [3, с. 429]. Теоретики права визначають, що адміністративній відповідальності притаманні такі ознаки, як: а) зовнішньо виражений сенс, характер, спрямований на реалізацію громадського порядку та державного управління; б) допустима лише в разі реальної наявності адміністративного проступку; в) базується на примусі у формі право відновлювальних чи каральних заходів; г) формально деталізується й узгоджується нормами матеріального права [6, с. 20]. Не можна не погодитися з думкою, що хоча сутність цих адміністративних відносин у сфері правопорушення і зводиться до обов'язку порушника перетерпіти ті обмеження, позбавлення або інші несприятливі наслідки, що визначені санкцією порушеної статті закону, поняття «адміністративна відповідальність» не слід зводити до поняття «адміністративне стягнення». [19, с. 110-111]. Адміністративна відповідальність наступає за скоєння адміністративного проступку. До неї, як правило, притягують уповноважені органи виконавчо-розпорядчої влади безпосередньо. І лише в окремих випадках — суди [5, с. 10]. Узагальнюючи особливості та відправні засади двох методологічних підходів до дефініції адміністративної відповідальності (об'єктивного та суб'єктивного), С.Т. Гончарук окреслює її пояснення в якості особливого різновиду юридично-репресивної відповідальності, винятковий формат реакції в контексті функції держави відносно конкретних осіб, що вчинили правопорушення, через уповноважені компетентні органи чи посадових службовців форму негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію нігілістичних виражених проявів правопорушення. До слова, на думку науковця, адміністративне стягнення в регламентованих законом порядку й формі є нічим іншим як уособленням ступеня суспільної шкідливості вчиненого діяння відносно громадянського суспільства та держави [8, с. 82].