Україна в світовій економіці (ID:121178)

Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити, що сучасні процеси в Україні, що безпосередньо впливають на рівень конкурентоспроможності та місце країни у світовому господарстві, відбуваються всупереч ідеології створення ефективної конкурентоспроможної економіки. Виходячи з даних наведених у курсовому дослідженні, можна дійти висновку, що надзвичайна слабкість суб’єктів економічної діяльності України дає можливість використовувати національні конкурентні переваги іноземним суб’єктам, дедалі витісняючи національних товаровиробників. Відповідно, всі дії, що тією чи іншою мірою знижуватимуть ефективність окремого суб’єкта та не забезпечуватимуть його відтворення, будуть спрямовані на економіку в цілому та призводитимуть до погіршення конкурентоспроможності як у поточному періоді, так і в перспективі. Серед основних перешкод формування конкурентоспроможності національної економіки є такі: 1. Входження до світової системи неефективною та слабкою економікою (витіснення вітчизняних товарів з внутрішнього та зовнішнього ринків, зниження можливостей виробництва нових товарів тощо). 2. Відплив ресурсів (робочої сили, капіталу та сировинних запасів). 3. Скорочення виробництва та робочих місць. 4. Розвиток та поширення «тіньової» економіки. 5. Низька якість та висока ціна національних товарів. 6. Розрив зв’язків у національних кластерах (наприклад, між виробником і видобувачем сировини). 7. Знищення національної сировинної бази. 8. Нераціональна експортно-імпортна структура, внутрішня структура виробництва. 9. Залежність від імпорту. 10. Перенесення за кордон найпродуктивніших робочих місць. 11. Стримування внутрішнього попиту. 12. Відсутність у національного виробника необхідних навичок та можливостей конкурентної боротьби з іноземними виробниками. 13. Відсутність законодавства, що обмежує вияви монопольної поведінки резидентів і нерезидентів. 14. Розташування на території України промислової периферії розвинутих країн, тобто енерго- та екологоємних виробництв. Саме ці умови характеризують низький рівень конкурентноздатності економіки України, що визначає регресивний розвиток продуктивних сил. Визначення та оцінка економічних можливостей України ускладнені сучасним станом економічного розвитку. Сьогодні визначальним чинником формування високого рівня економічного розвитку є відновлення ефективної роботи усіх секторів національної економіки на розширеній основі, оскільки саме така політика стане корисною у змаганні з іноземними конкурентами, які практично усунули національного виробника від конкурентної боротьби. Процеси підвищення рівня економічного розвитку України мають бути комплексно узгоджені, мати системний характер і спрямовуватися у такому руслі: 1. Усунення диспаритетності розвитку. Вжиття заходів, що не тільки відновлюватимуть паритетний режим роботи усіх секторів економіки, а й вирівнюватимуть умови роботи національних та іноземних суб’єктів. Проте на перших етапах можливий відхід від принципів лібералізму в зовнішньоекономічній діяльності, що матиме негативний вплив на національну економіку. В такому контексті слід передбачити заходи щодо посилення капіталотворення в усіх секторах економіки і вирівнювання умов його формування. 2. Створення мотиваційного поля підвищення ефективності галузей народного господарства на розширеній основі: - введення економічних важелів зростання економіки (ресурсозбереження, інновацій тощо); - введення контролю за цінами на енергоносії та конструкційні матеріали; - стимулювання економії енерго- та ресурсовитрат; - розширення амортизаційної бази; - введення контролю за монопольною поведінкою; - організаційно-технічне сприяння малому та середньому бізнесу. 3. Розширення попиту (виробничого та споживчого): - підвищення на основі ефективної роботи підприємства заробітної плати; - стимулювання виробничого попиту через держзамовлення та інші регулятори. Нині проблеми конкурентоспроможності національної економіки України виступають на перший план і потребують ретельного вивчення і трактування у спектрі сучасних економічних процесів. За такої ситуації запровадження або копіювання елементів зарубіжного досвіду щодо питань зовнішньоекономічної діяльності лише посилить деформацію господарського комплексу України. У зв’язку з цим необхідна розробка поміркованої політики внутрішнього курсу, що була б здатна подолати кризові явища у країні та завоювати для неї гідне місце серед країн-партнерів на основі високої конкурентоспроможності національної економіки.