Зразок роботи
Глобалізація сприяла виникненню міжнародної "податкової конкуренції", яку можна визначити як створення у тій чи іншій країні пільгових умов оподаткування з метою залучення іноземного капіталу. Застосування заходів недобросовісної податкової конкуренції сприяло, зокрема, відтоку фінансових та інвестиційних потоків до офшорів та низькоподаткових юрисдикцій. Паралельно з очевидними тенденціями податкової конкуренції між країнами з 1957 р. розвивається міжнародна економічна інтеграція, у тому числі в європейських державах, що природним шляхом торкнулася також і податкової сфери.
Податкова система кожної з країн-членів Європейського Союзу (далі – ЄС) має свої характерні риси, зумовлені історичними особливостями, пріоритетами національної економічної політики, взаємовідносинами між різними рівнями бюджетної системи та іншими факторами. Реалізація концепції податкової гармонізації передбачала зближення податкових систем, податкового законодавства щоб вирівняти та ввести рівні умов для всіх економічних агентів у процесі транскордонних торгових та фінансових операцій.
В умовах глобалізації та конкурентної боротьби між державами за залучення капіталу зростало значення податкових стимулів та пільг, що застосовуються в окремих країнах та регіонах. В той же час особливості національних податкових систем можуть призводити до податкової дискримінації, тобто погіршення фінансових умов діяльності суб'єктів, які є нерезидентами даної юрисдикції, через вищі ставки оподаткування або навіть подвійного оподаткування.
Цей аспект часто наголошується на економічній літературі різними авторами. Крім усунення принципових відмінностей у законодавстві про податки, насамперед у сфері непрямого оподаткування, скасування податкових кордонів усередині ЄС передбачає також захист економічних агентів, резидентів та нерезидентів від податкової дискримінації у будь-якому вигляді. З розширенням ЄС як пріоритети стали виступати стабільність доходних надходжень, скорочення бюджетних дефіцитів країн-членів.
Такі заходи, як спрощення податкових систем, зниження рівня податкового навантаження для суб'єктів господарювання, а також посилення податкового контролю сприяли скороченню державних витрат і зростанню збирання податків. При здійсненні транскордонних операцій різницю в національних правилах оподаткування можуть призводити до подвійного оподаткування, а також до подвійного неоподаткування (виключення об'єкта або суб'єкта оподаткування із сфери оподаткування двох або більше країн, різноманітність національних критеріїв визнання постійних представництв, або інших видів податкової присутності в інших країнах). Ці особливості призводять до зниження бази для оподаткування.
Відсутність спільних підходів держав до застосування податкової відповідальності сприяє порушення національного податкового законодавства, ухилення від сплати податків. Вже початку 1980-х гг. розвинуті сталі країни докладати значних зусиль щодо посилення податкового контролю діяльності транснаціональних компаній та банків. З середини 1990-х років. ведеться систематична боротьба з недобросовісною податковою конкуренцією, ухиленням від сплати податків та корупцією, поверненням незаконно вивезених капіталів.
Багато країн із цією метою запроваджували ефективні заходи щодо підвищення рівня прозорості фінансових операцій загальносвітової економічної системи, а також удосконалення міжнародного оподаткування. З цією метою з 2008 р. країни почали вносити зміни до угод про уникнення подвійного оподаткування (далі – СІДН) та укладати окремі угоди про обмін податковою інформацією.
Поряд з протидією ухилення від сплати податків, що здійснюється за допомогою офшорів, передбачалося також обмеження права на отримання пільг за даними угодами. Угоди про обмін податковою інформацією створили реальний правовий механізм на підставі якого компетентні органи можуть досить оперативно отримувати різноманітні відомості від банків, фінансових інституцій, агентів та інших осіб. За наявності підстав податкові органи можуть відмовляти у наданні пільг або звільненні від податків, передбачених міжнародною угодою, в тому числі коли єдиною метою укладання угоди між компаніями є отримання можливості використовувати пільги, що надаються СІДН.
Важливим кроком у боротьбі з ухиленням від сплати податків та агресивним податковим плануванням став спільний план країн G20 боротьби з розмиванням податкової бази та відтоком прибутків в офшори (англ. Action Plan on Base Erosion and Profit Shifting (далі – План BEPS), прийнятий у 2013 р. Застосування рекомендованих відповідно до Плану BEPS стандартів автоматичного обміну фінансовою інформацією між державами на основі єдиних форматів Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) сприяло ефективному оподаткування офшорних фондів. В результаті більшість традиційних схем міжнародної податкової оптимізації фактично втратили сенс, а деякі з них навіть стали суперечити закону, наприклад, отримання іноземцями громадянства / посвідки на проживання через інвестиційні схеми («золота віза», «віза інвестора»).
Крім того, міжнародне взаємодія податкових органів призвело до скорочення готівкового обороту у всьому світі. Україна, не будучи членом ОЕСР, вже на початок 2014 р. виконала основні вимоги щодо відповідності національного податкового законодавства стандартам «податкової прозорості» цієї організації. Спільна Конвенція Ради Європи та ОЕСР про взаємну адміністративну допомогу з податкових справам в Україні була ратифікована у листопаді 2014 р. Станом на січень 2020 р. Україна здійснює автоматичний обмін інформацією з 89 країнами та територіями. Відповідно до ст. 54.1 Податкового Кодексу України, яка встановлює заборону на спотворення відомостей про факти господарського життя платника податків, таким спотворенням може визнаватись, в тому числі, та неправомірне застосування норм міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування.
Це положення спрямоване безпосередньо на боротьбу із податковими зловживаннями, пов'язаними з офшорними зонами. Так, Міністерство фінансів України вважає, що передбачені СІДН пільги при виплаті доходу від джерел у України повинні застосовуватися лише у тому у разі, коли резидент іноземної держави є фактичним одержувачем доходу.
Крім того, застосування пільгового податкового режиму при наданні фінансування та виплаті доходу має бути пов'язані з залученням іноземного капіталу українську економіку, а чи не носити формальний характер. Низка нових проблем міжнародних податкових відносин пов'язана з формуванням цифрової економіки, що означає процес глобальних змін у всіх сферах діяльності
Успішні бізнес-моделі, нові продукти та операції (електронна комерція, платіжні послуги, магазини мобільних додатків, онлайн-реклама, «хмарні» послуги, високочастотна торгівля, платформи для мережевої взаємодії засновані на використанні інформаційних технологій як ресурс для створення та доставки ціннісної пропозиції своїм клієнтам та партнерам. У той самий час ці моделі призводять до значного ускладнення податкового контролю над процесом відтворення усім стадіях створення вартості; стає дедалі складніше відокремлювати цифрову економіку від «традиційної» з метою оподаткування.
Так, внаслідок використання нових цифрових бізнес-моделей виникають проблеми кваліфікації. доходів та створюваної вартості. Компанії однієї країни, володіючи істотною цифровою присутністю в економіці іншої країни, тим не менш, отримують можливість не підлягати оподаткуванню в ній. через відсутність формального зв'язку з такою країною згідно з існуючими правилами. При нарахуванні податку на додану вартість (далі – ПДВ) на цифрові товари та надання цифрових послуг виникають складнощі з визначенням місця реалізації товарів та послуг. Однією із ключових проблем є оподаткування криптовалюти.
При розробці правил оподаткування операцій на криптовалютах, та й самих криптовалют зазвичай керуються національними підходами з урахуванням національних правових і податкових систем. При цьому формуються як схожі, так та різні позиції. Так, криптовалюта у різних країнах розглядається по-різному: як майно, валюта, послуга, матеріальний актив, цінні папери.
Наприклад, у Японії маржинальну торгівлю Цифровими активами пропонується регулювати за аналогією з ринками іноземних валют. В Україні та в Ізраїлі криптовалюта розглядається як власність. Відповідно, криптовалюта в різних країнах може оподатковуватись різними податками – податком на прибуток, прибутковим податком, податком на приріст капіталу, ПДВ. Слід зазначити, вибір практично будь-якого податку пов'язані з певними труднощами.
Наприклад, податки на доходи важко застосувати через відсутність прозорості операцій для податкових органів і, відповідно, проблем із достовірною оцінкою доходів, при формуванні податкової політики щодо операцій із криптовалютою, додатково можна виділити такі чинники: прагнення забезпечити їх інвестиційну привабливість, чіткість і ясність податкових правил, і навіть наявність обмежень чи невизначеностей, що у сфері неподаткового регулювання.
У той же час застосування криптовалюту створює можливості для законних зловживань та прямого ухилення від сплати податків, а також відмивання грошей. При цьому достовірно визначити величину бюджетних втрат практично неможливо через специфіку такої сутності, як криптоактиви. У цій галузі починає розвиватися міждержавне співробітництво. Так, податкові служби Японії, а також «Група J5» (що складається з представників податкових служб США, Австралії, Великобританії, Нідерландів та Канади) розслідують випадки ухилення від оподаткування фізичних та юридичних осіб осіб із використанням криптовалюти.
ОЕСР рекомендувала міністрам фінансів та головам Центробанків країн-учасниць G20 розробляти нові стандарти в галузі оподаткування криптовалюти та передбачає співпрацювати з країнами G20 у вивченні податкових наслідків застосування криптовалюти та технології блокчейн. Повноцінний запуск програми ОЕСР передбачається вже у 2020 р. У 2019 р. в ОЕСР було створено Блокчейн-центр, зокрема, вивчення питань оподаткування цифрових фінансових активів.
В Україні ще у травні 2018 р. у першому читанні було прийнято проект закону України «Про цифрові фінансові активи» (далі – закон про ЦФА), у другому – у липні 2020 р. і, можливо, набуде чинності з 1 січня 2023. Відповідно до закону про ЦФА, цифровий фінансовий актив є майно в електронній формі, створене з використанням шифрувальних (криптографічних) коштів. При цьому це поняття не дає чіткого розуміння, до якої категорії належать вже існуючі в Україні криптовалюти.
В Україні її особливий порядок оподаткування операцій із криптовалютами та його податкового адміністрування законодавчо не встановлено. Окремі питання оподаткування доходів організацій або фізичних осіб під час здійснення ними таких операцій розглядаються у листах Державної податкової служби України та Міністерства фінансів України.
Згаданий вище закон про ЦФА, по суті, запроваджує заборону на обіг криптовалют в Україні і може серйозно загальмувати розвиток вітчизняних блокчейн-технологій У Міністерстві цифрового розвитку, зв'язку та масових комунікацій України вважають, що у разі прийняття він «ставить під питання участь України на міжнародному ринку криптовалют, призведе до криміналізації сфери економіки у зв'язку зі спробами йти необґрунтовані обмеження, а також негативно позначиться на розвитку технологій блокчейна. і кадрової обстановці країни».
Таким чином, однією з ключових тенденцій у світі є фактична ліквідація банківської таємниці (Конвенцію Ради Європи у 2013 р. підписала навіть Швейцарія) та втрата податкової привабливості офшорних юрисдикцій. Більш широке та ефективне використання державами обміну податковою та фінансовою інформацією, а також взаємна допомога у розслідуванні податкових порушень, в даний час є основними заходами щодо запобігання ухиленням від сплати податків на міжнародному рівні.
Назріла необхідність комплексного законодавчого регулювання нових цифрових бізнес-моделей, зокрема розробка механізму оподаткування. Українські податкові органи мають сформувати свої підходи до внесення змін до методик бухгалтерського та податкового обліку активів у крипотовалюті та операцій з ними. Операції з криптовалютою повинні користуватися преференціями, оскільки це сприятиме залученню до України зарубіжних компаній і, відповідно, зростання надходжень від інших податків.
На думку заступника голови Міністерства цифрового розвитку, зв'язку та масових комунікацій України М. В. Паршина, «створення умов для легального заняття майнінгом на території України сприятиме посиленню позицій України у міжнародній економіці». Крім того, позиція України має враховувати адаптацію національного податкового законодавства у рамках Євразійського економічного союзу. При цьому законодавчі зміни мають стосуватися більшою мірою не тих чи інших елементів податку, а системи адміністрування, на яку потрібні спеціальні технології.
Магістр