Зразок роботи
1.1 Поняття, структура експортного потенціалу та фактори його формування
Значення вивезення на світовий ринок готових виробів, в першу чергу з високою доданою вартістю, як чинника прискорення соціально-економічного розвитку очевидно. Оскільки їх виробництву властива розгалужена система прямих і зворотних зв'язків, залучення до обороту суміжних підприємств і галузей, що позитивно впливає на зростання і підвищення конкурентоспроможності економіки країни в цілому, і дає практично безмежні можливості по розширенню асортименту і поліпшенню споживчих властивостей виробленої продукції.
Особливу роль грає вивезення інноваційної продукції, ноу-хау, інжинірингових і консалтингових послуг. Досвід розвинених країн свідчить, що регіони, які виступають на зовнішньому ринку з новими, інноваційними продуктами, створюють на ньому нову нішу,
за допомогою активної експортної політики і механізму підтримки просування відповідної продукції, організовують зовнішній попит, що сприяє зростанню зайнятості, так і зміцненню його позицій в світових господарських зв'язках [8, с.388].
Багато авторів під експортним потенціалом підприємства розуміють рівень конкурентоспроможності його продукції на зовнішньому ринку. Проте таке розуміння не зачіпає особливості організації і адмініструванні виробничої і зовнішньоторговельної діяльності машинобудівних підприємств. Експортний потенціал машинобудівного підприємства є сукупністю об'єктивно існуючих можливостей і ресурсів по виробництву і реалізаціями продукції на зовнішніх ринках, що складаються під впливом внутрішньої і зовнішньої середовищ.
У запропонованому визначенні поняття експортного потенціалу галузі є розмежування на два підходи. Перший ресурсний (чи внутрішній) характеризується наявністю можливостей (реальних ресурсів і потенційних можливостей) у безпосереднього підприємства. Другий підхід ґрунтується на результаті (зовнішній рівень) - реалізація продукції на міжнародному ринку. У запропонованому визначенні реалізується системний підхід до розуміння цієї економічної категорії – ресурсний (внутрішній) і результативний (зовнішній) [25].
Найбільш вдале, на наш погляд, трактування експортного потенціалу пропонують Ю.А.Савінов і А.Ю.Мігунов: «експортний потенціал це здатність національної економіки, її секторів, галузей, підприємств і компаній виробляти конкурентоздатні на світовому ринку товари і послуги шляхом використання порівняльних національних переваг (масштабні природні ресурси, сприятливі географічні, інфраструктурні і інші чинники, висока продуктивність праці і т. д. ), так і нових конкурентних переваг, заснованих на досягненнях науки і науково-технічного прогресу» [ 9, с.26-32].
2.1 Сучасний стан і проблеми експортного потенціалу машинобудівної галузі України
Вітчизняне машинобудування переживає досить складний період свого розвитку, проте з упевненістю можна сказати, що воно зберігає позиції одного з флагманів української промисловості. В першу чергу, за рахунок історично великих об'ємів поставок і довгострокових стосунків з ключовими клієнтами. У певній мірі галузь здатна протистояти конкурентам за цінами і напрацюваннями радянської наукової школи, проте виникнення необхідності «потіснитися» на зовнішніх ринках вже стало реальною загрозою.
На продукцію машинобудування припадає частка близько 8% валового внутрішнього продукту України. Це автомобільне, транспортне, важке машинобудування, інструментальна промисловість і електротехніка.
З початку нульових років українське машинобудування розвивалося стабільно високими темпами з позитивною динамікою. Найбільші обсяги виробництва товарної продукції були досягнуті в 2008 році - майже 64 млрд. грн. Експорт машинобудівної продукції складав 27 млрд. грн. Фінансова криза негативно відбилася на галузі - в 2009, коли обсяги виробництва знизилися на 58%. Особливо це торкнулося автомобілебудування, важкого і транспортного машинобудування, питома вага яких - найбільша в структурі продукції галузі. Проте вже до початку 2012 року темпи зростання виробництва практично відновилися.
2013 рік став не найвдалішим роком для цього сектора реальної економіки. Виробництво машинобудівної продукції в 2013-му знизилося майже на 18%. Відповідно, знизилася і виручка компаній. В цілому ж скорочення доходів машинобудівників від реалізації в 2013 році склало біля $4 млрд. [24].
Однією з особливостей машинобудівної галузі є висока залежність від міжнародної торгівлі. Частка експорту продукції машинобудування в Україні складає біля 30%, а імпорту – 70%. У структурі імпорту переважають побутова техніка й автомобілі. Традиційними ринками збуту для українських підприємств машинобудування залишаються країни СНД (на Росію, зокрема, припадає 42% вітчизняного експорту), а також країни, що активно розвиваються індустріально (Китай, Індія, Іран).
У наступній таблиці пропонуємо розглянути динаміку експорту галузі машинобудування.
Магістр