0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

ГРОМАДСЬКА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США У XXI СТОЛІТТІ (ID:274045)

Тип роботи: бакалаврська
Сторінок: 66
Рік виконання: 2018
Вартість: 2700
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОГО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ США 2.1. Поняття і цілі громадської дипломатії 2.2. Зародження і розвиток концепції громадської дипломатії у США 2.3. Організаційні та нормативні засади громадської дипломатії США РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ США НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 3.1. Вплив зовнішньополітичного курсу на завдання і пріоритети громадської дипломатії 3.2. Реформування інституційних засад і механізму реалізації 3.3. Український вектор громадської дипломатії США ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Актуальність дослідження. Міжнародні відносини та зовнішня політика держав зазнали трансформацій, спричинених стрімкими глобалізаційними процесами, а також розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, які створюють нові можливості для спілкування та поступово розмивають межі між внутрішньою та зовнішньою політикою держав. Сьогодні сфера дипломатичної діяльності перестала бути винятковою прерогативою держави, свідченням чого є зростаючий вплив громадської дипломатії, яка поряд з традиційною дипломатією відстоює національні інтереси держави на міжнародній арені. Саме тому проблема визначення місця та ролі громадської дипломатії у системі міжнародних відносин та зовнішньої політики є унікальною. Велика кількість країн, серед яких США посідають лідируюче місце, здійснюють пошук найбільш придатної моделі громадської дипломатії, проходячи шлях від критичного переосмислення зовнішньої політики до її прагматичного застосування. Та незважаючи на прикладне значення, громадська дипломатія як інструмент зовнішньої політики залишається малодослідженою. Відтак, окреслені питання зумовлюють значну актуальність визначеної теми. Метою дослідження є визначення місця і ролі громадської дипломатії як інструмента зовнішньої політики США у XXI столітті. Для досягнення поставленої мети основну увагу дослідження зосереджено на вирішенні наступних завдань: • дослідити ступінь наукової розробки проблеми громадської дипломатії як інструмента зовнішньої політики США; • розкрити зміст поняття «громадська дипломатія» та визначити основні цілі громадської дипломатії США; • проаналізувати етапи зародження та основні концепції розвитку громадської дипломатії США; • охарактеризувати організаційні та нормативні аспекти реалізації громадської дипломатії США; • виявити особливості провадження громадської дипломатії США на сучасному етапі функціонування та розвитку; • з’ясувати вплив зовнішньополітичного курсу на завдання і пріоритети громадської дипломатії США, а також основні аспекти реформування інституційних засад і механізму реалізації; • дослідити український вектор громадської дипломатії США на сучасному етапі. Об’єкт дослідження – громадська дипломатія США. Предмет дослідження – організаційно-правові засади та механізми реалізації громадської дипломатії США у XXI столітті. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступають методи, за допомогою яких вдалося проаналізувати місце і роль громадської дипломатії у зовнішній політиці США. Для досягнення поставлених завдань використано низку загальнонаукових, емпіричних та логічних методів дослідження. Історичний метод дозволив простежити зародження та розвиток громадської дипломатії США як інструмента зовнішньої політики в реаліях другої половини ХХ – початку ХХІ ст. За допомогою системного методу вдалося охарактеризувати громадську дипломатію та нову громадську дипломатію, а також їх концепції, як цілісне явище. Порівняльно-історичний метод застосований для зіставлення форм і змісту громадської дипломатії США на різних етапах розвитку концепції. При використанні цього методу було запропоновано авторську історичну періодизацію американської громадської дипломатії. Порівняльно-типологічний метод дозволив упорядкувати та порівняти всі складові американської громадської дипломатії. Такі елементи як інформаційні проекти, програми освітніх обмінів, проекти в галузі культури підлягають порівнянню та узагальненню в різні історичні періоди. З-поміж емпіричних методів дослідження використано аналіз документів, за допомогою якого було виявлено та опрацьовано основні нормативно-правові акти американського законодавства, міжнародних урядових та неурядових організацій, які пов’язані зі сферою громадської дипломатії. Метод індукції в дослідженні сприяв вивченню емпіричних фактів і виведення на їхній основі загальних властивостей і характеристик громадської дипломатії США. Теоретичне та практичне значення. Отримані результати дослідження систематизують та поглиблюють знання щодо особливостей та механізмів реалізації громадської дипломатії США. Аналіз і узагальнення теорій та концепцій, що відносяться до сфери громадської дипломатії, є теоретичним внеском дослідження в розвиток концептуальних уявлень про природу громадської дипломатії, зовнішню політику США та політичні інститути цієї країни. Практичне значення отриманих результатів роботи полягає у можливості використання напрацювань для удосконалення навчальних курсів, що охоплюють питання громадської дипломатії та зовнішньої політики США. Апробація результатів дослідження. Положення і результати роботи апробовано на V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми міжнародних відносин та зовнішньої політики» (Львів, 29 березня 2018 р.). Структура роботи обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 59 сторінок. Список використаних джерел та літератури налічує 63 позиції.