Зразок роботи
Актуальність тематики дослідження. Перша половина ХХ ст. стала знаменною насамперед двома світовими війнами, які, поза сумнівом, справили визначальний вплив на весь дальший розвиток історичного процесу. Недаремно інтерес до цих феноменальних і вкрай трагічних подій світової історії, а також до міжнародних відносин, що передували великим війнам та під час самих воєн, не згасає і за багато років після них. У цьому контексті не можуть не привертати також уваги міжнародні конфлікти і кризи та малі війни регіонального масштабу, під час яких накопичувався генезис суперечностей, що загострювали й нагнітали міжнародну обстановку й тим сприяли підготовці
збройних зіткнень глобального виміру.
Загальноприйнятним також є те твердження, що історія розвитку дипломатичних і військово-політичних відносин цього проміжку після завершення Другої світової війни в принципі дає картину подальших загострень і факторів ризику у світі. Комплексна оцінка здобутків і прорахунків системи облаштування Європи за результатами Другої світової війни теж значною мірою є суперечливим питанням, яке об’єктивно підсилює науковий інтерес до атрибутів і особливостей міжнародних відносин, приміром, урегулювання німецького питання.
Міжнародні відносини — це водночас наука, дисципліна й магістральна навчальна парадигма, що існує на тонкій межі взаємозв’язку історії, політики, економіки та права на глобальному рівні. Будучи цілком незалежним науковим вектором, міжнародні відносини тяжіють до вивчення й висвітлення глобальних питань та тонкощів організації геополітичної ситуації крізь призму історії, оскільки такий комплексний підхід дозволяє простежити ключові тенденції й течії у розвитку державотворення, побудові зовнішньополітичного курсу певних країн тощо.
Другій світовій війні об’єктивно належить особливе й, напевно, одне з визначальних місць у світовій історії. За масштабами наслідків і розмахом, колосальністю заподіяних втрат і руйнувань вона не має аналогів в історії. Плоди і підсумки стрімкої сублімації систем цінностей Європи та провідних держав світу, що спостерігалися в середині XX століття, по суті заклали підвалини балансу на міжнародній арені сьогодення. Звідси очевидною є потреба в аналізі й визначенні подій саме опісля Другої світової війни, коли власне оформились ті постулати й принципи, які були покладені в основу майбутнього становлення соціально-державної та політико-територіальної дійсності на засадах мотивів демократизму, рівності, верховенства права, взаємно корисного розвитку, розробки й реалізації спільних і сумісних стратегічно важливих задач. Одне із чільних місць у цьому належить власне німецькому питанню.
Німецьке питання періоду 1945-1990 років — це багатогранний комплекс територіальних, політичних і воєнно-військових проблем, що виникли в результаті поразки (офіційної капітуляції) гітлерівської Німеччини унаслідок перебігу Другої світової війни і утворення двох німецьких держав — Федеративної Республіки Німеччина — західний регіон (далі — ФРН) і Німецька Демократична Республіка — східна частина (далі — НДР). Питання про долю Німеччини, її державний устрій та суверенний лад у межах післявоєнних кордонів було предметом обговорення на зустрічах представників провідних країн-учасниць антигітлерівської коаліції (а саме СРСР, Великобританії і США) в роки Другої світової війни, у тому числі в рамках форумів керівників цих держав: на Тегеранській конференції 1943 року і Кримській (Ялтинській) конференції 1945 року. Після капітуляції Німеччини позиція лідерів була остаточно погоджена в резолютивних документах Берлінської (Потсдамської) конференції 1945. Держави-переможниці домовилися розглядати Німеччину як єдине економічне і політичне середовище, проте це було б можливим, з огляду на переконання еліти цих держав, лише у разі реалізації низки узгоджених заходів: демілітаризації, денацифікація, демократизація і декартелізація. Східна межа Німеччини встановлювався по річках Одер і Ниса-Лужицька.
Магістр