Зразок роботи
На початку ХХІ ст. Чехія у міжнародних відносинах сприймається як демократична, стабільна у політичному, економічному та соціальному відношенні центральноєвропейська держава. В умовах серйозних геополітичних змін у Європі, Чеська Республіка, залишається важливим політичним і економічним партнером України. У свою чергу, Чехія розглядає Україну як європейську країну, від якої залежить стабільність у Центрально-Східній Європі, підтримує прагнення нашої країни інтегруватися до європейських та євроатлантичних структур.
В першому завданні роботи досліджуються передумови становлення та розвитку двосторонніх взаємин на початку 1990-х рр., статус та роль усіх рівнів влади у міжнародних відносинах та в зовнішній політиці України та Чеської Республіки. Зокрема, досліджено, що перетворення в суспільному житті, в політично-економічних відносинах та розвиток і впровадження державних реформ в Чеській Республіці проходили набагато швидше, ніж в Україні, це зумовлене тим, що більша частина політичних сил та чеського суспільства активно підтримувала їх проведення. Разом з тим, реформи в українському суспільстві проходили повільно та були непослідовними, в головній мірі через те, що політична влада країни не була готова до кардинальних соціальних та політично-економічних змін, а ліві політичні сили були категорично проти їх проведення, це в свою чергу привело до того, що Україна значно відставала від Чеської Республіки у демократичному розвитку. Після подій Помаранчевої революції та Революції Гідності розпочалися демократичні перетворення, які підтримували не лише українське суспільство, а й європейські країни, включаючи Чеську Республіку. Тому сьогодні досить актуальним є завдання виведення українсько-чеських відносин на рівень особливого політичного та торговельно-економічного партнерства.
Друге завдання даної роботи полягало в досліджені взаємодії держав щодо покращення договірно-правової бази та співробітництво у сфері політики. «Протокол про консультації між Міністерством закордонних справ України і Міністерством закордонних справ Чеської Республіки» поклав початок формуванню правової та договірної бази між Україною та Чеською Республікою. Його статті забезпечують умови для встановлення активного співробітництва в зовнішньополітичній сфері, сприяючи тим самим тіснішим зв'язкам в міжнародних організаціях. Основним документом, що формує широку договірну-правову базу, є «Договір про дружні відносини і співробітництво». Також, одним з основних документів правової бази співробітництва України та Чехії стала «Угода про асоціацію з ЄС». Не дивлячись на те, що Україна не є членом Євросоюзу, Чехія намагалася формувати міждержавне співробітництво відповідно до вимог ЄС.
В третьому завданні, проаналізовано контакти у торговельній, економічній, науково-технічній та соціальній сферах. Українсько-чеське співробітництво в сфері економіки спочатку гальмувалося внутрішніми проблемами в Україні: відсутністю реформ та частими змінами в законодавстві, крахом демократичних процесів та формуванням однопартійного уряду, придушенням опозиційних сил, соціальною нерівністю та радянським світоглядом. Проте, наразі, співробітництво України та Чехії в економічній та торговій сфері продовжує досить динамічно розвиватися. На ефективність економічного співробітництва між країнами впливає існуюча договірна та правова база, проведені взаємні консультації, товарообіг тощо. Також було досліджено, що у двосторонніх відносинах виникли розбіжності та невирішені питання, які вплинули на торговельно-економічне співробітництво між Україною та Чеською Республікою. Серед них той факт, що не вдалося усунути відмінності в статистичних показниках та запропонувати конкретні кроки українською стороною для виконання зобов’язань, викладених у «Ямбурзькій угоді». Співпраця ускладнювалася також ранніми розрахунками та довгостроковою заборгованістю українських компаній за продукцію та обладнання, що поставляються з Чехії; невиконання зобов’язань українськими господарськими комплексами щодо повернення кредитів, надані чеською стороною; порушення авторських прав чеською стороною в обслуговуванні української авіаційної техніки; невирішені соціальні проблеми з громадянами України, які працюють у Чеській республіці, тощо.
Четверте завдання полягало в дослідженні стану та рівнях співробітництва України та Чеської Республіки в умовах євроінтеграції. Чеська Республіка загалом підтримує внутрішню та зовнішню політику та демократичні реформи в Україні. Для України була досить важливою підтримка Чехією таких питань, як реалізація та укладення «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» та створення зони вільної торгівлі. Україна у першій половині ХХІ ст. намагалася закласти фундамент економічних, політичних та військових основ інтеграції до Європейського Союзу. Двостороннє співробітництво також відбувалося в рамках Східного партнерства, метою якого було покращення відносин між країнами пострадянського простору та Європейським Союзом.
В п’ятому завданні було зроблено спробу дослідити досвід співробітництва України з Чеською Республікою в провідних міжнародних організаціях. Україна співпрацювала з Чехією в НАТО, ООН, ОБСЄ, ЄС та Вишеградській групі та прагнула закласти засади інтеграції до Європейських інституцій. Країни Вишеградської групи зробили особливий внесок у процеси євроінтеграції та їх вплив на перевтілення в суспільних, політичних, соціальних та економічних відносинах України. Чеська Республіка та Польща були рушійною силою здійснення Східного партнерства. Ключовими політично-економічними інтересами України у взаєминах з Чеською Республікою у провідних світових та регіональних організаціях було, зокрема, забезпечення підтримки Чехією процесу втілення в життя ідеї щодо укладення «Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом».
Дослідження даної роботи має практичне значення на сучасному етапі, оскільки дає можливість більш об’єктивно визначати основні напрями співпраці між Україною та Чехією в політичній, економічній, соціальній та інших сферах та досвід двостороннього співробітництва в контексті європейської інтеграції і в подальшому створення цивілізованої європейської моделі міждержавних зв’язків.
Магістр