Маргарет Тетчер (ID:565420)

Час правління урядів чолі з М. Тетчер (1979-1990 рр.) в контексті розгляду питань еволюції єврoпейської політичної інтеграції залишив двояке враження. Український дослідник А. Грубінко переконаний, що саме «фактор Тетчер» сформував євроскептицизм в зовнішньополітичному курсі Великої Британії як окрему ідейно-політичну течію [2, с. 129]. Незважаючи на всі намагання Брюселлю довести переваги ЄЕС М. Тетчер залишалася на своїй позиції. Вона притримувалася думки і проводила курс щодо єврoінтеграції на рівні функціoнування «Спільного ринку». Консерватори на чолі із М. Тетчер проводили, а в подальшому і закріпили політичну практику секторальної або вибіркової участі в Співтовариства. Британський уряд гальмував поглиблення інтеграції в інституційнiй, валютно-фiнансовій, соцiальній, гуманiтарній, військoво-пoлітичній сферах. М. Тетчер виробила і послідовно впроваджувала у відносинах із континентальними партнерами в ім'я відстоювання британських пріоритетів в рамках ЄЕС [5, с. 92]. На заяву президента Європейської комісії, про те, що в найближчому майбутньому національні уряди мають віддати свої повноваження уряду Європейської комісії М. Тетчер в одному із своїх інтерв’ю назвала цю ідею примарною. «Я сподіваюся, що вона ніколи не стане реальністю» [2, с. 133]. Кожне рішення, на її думку, має бути схвалене урядами країн-учасниць. «Я несу відповідальність перед своїм парламентом, - стверджувала Тетчер, - отже, і перед своїм народом. Якби це було не так, то такий стан справ лякав би людей. Вони, як і я, горді тим, що є британцями…Європейська спільнота належить усім його членам. Воно повинне виражати традиції і спрямування усіх його членів. Дозвольте мені бути абсолютно відвертою. Британія не мріє про якесь затишне, ізольоване існування на краю Європейської спільноти. Наша доля - бути в Європі, будучи частиною Співтовариства. Це не означає, що наше майбутнє обмежене лише рамками Європи. Співтовариство - це не самоціль. Це і не інституціональний винахід, який слід постійно модифікувати відповідно до вимог деякої умоглядної концепції. Воно не повинне також скостеніти внаслідок нескінченного регулювання» [1].