Зразок роботи
1.1. Сутність та властивості суспільних благ
Однією з ключовими функцій держави в сучасній економіці є продукування нею суспільних благ. Ці блага, статус яких залежить від споживача, реалізуються на основі конституційних прав и свобод, як безпосередньо угода між громадянами стосовно забезпечення їхніх суспільних потреб у певному наборі товарів та послуг.
Аналіз досліджень у сфері виробництва і надання суспільних благ свідчіть, що це питання було и залишається в сфері інтересів багатьох відомих вчених, адже суспільні блага стосуються кожного громадянина в будь-якій країні [13, с. 23]. Проблема суспільних благ привертала увагу науковців у різні історичні періоди. Філософія Нового часу, що сформувалася в період, коли у Європі відбувалось зародження буржуазного суспільного устрою (XVII ст.), ставить перед наукою нові завдання. У цей період шотландський філософ Д. Юм запропонував поняття «суспільне благо» та звернув увагу на існування таких видів послуг, виробництво яких не приносить прибутку індивідам, однак є корисним для суспільства загалом.
Досліджуючи природу колективних (клубних) благ у контексті неокласицизму, А. Маршал вважав, що благом є всі бажані нами речі та предмети, які задовольняють людські потреби. Вчений виділив блага, які особа отримує від проживання в одному місці та в певний період часу, від належності до певного співтовариства [25].
Відомий американський економіст П. Самуельсон уперше висунув теорію публічних благ. Учений вважав, що держава несе відповідальність за досягнення національного суспільного блага, оскільки вона відповідає за забезпечення добробуту громадян. Суспільне благо він трактує як таке, що споживається колективно, при цьому споживання блага одним індивідом не приводить до зменшення споживання блага іншими особами. П. Самуельсон сформулював такі властивості суспільного блага, як неконкурентність (споживання здійснюється однаково усіма членами суспільства) та неможливість виключення індивіда зі споживання цього блага у будь-якому разі (навіть тоді, коли він за це не заплатив) [12, с. 387-399].
2.3 Шляхи підвищення ефективності виробництва суспільних благ
Серед споживачів суспільних благ є цілі сектори, які не мають прямого відношення до національної економіки, але держава забезпечує їх суспільними благами, передусім це стосується питань: охорони суспільного порядку, навколишнього середовища, оборони країни тощо. Причиною цього є те, що ці сектори забезпечують порядок, стабільність і комфортні умови для суспільного розвитку. Ринок не може ефективно вирішувати проблеми, наприклад дефіциту енергоресурсів (нафти, електроенергії, газу), тому є необхідність в державному втручанні та регулюванні даного питання для забезпечення громадян необхідними послугами, що мають характер суспільних благ.
Більшість сучасних країн мають складні регіональні проблеми, які здебільшого виникають внаслідок історичних, демографічних, етнічних та інших факторів. Їх практичне вирішення потребує безпосереднього втручання держави. Отже, має бути розроблена на державному рівні і впроваджена відповідна регіональна політика аби кожен громадянин, незалежно від місця проживання зміг скористатися суспільними благами в межах визначених державою стандартів споживання.
Сучасні тенденції в регіональному зрізі, свідчать про деяку еволюцію суспільних відносин і передачу державою функцій на регіональний та місцевий рівень. Тобто розмежовуються функції державного управління, фінансування та регулювання економічними процесами. Розподіл функцій повинен відповідати принципу максимальної ефективності. У зв'язку з цим для кожного рівня управління необхідне чітке визначення цілей і завдань з позиції найбільшого ефекту від їх реалізації. Більшість дослідників вважають найоптимальнішими для передачі на місцевий рівень влади соціальної, стимулюючої і розподільної функцій. Суттєвим моментом у перерозподілі ресурсів є не лише розмежування виробництва суспільних благ, а й спосіб його фінансування відповідно до повноважень того чи іншого органу державного управління [24].
Магістр