Зразок роботи
Сутність, складові та зміст педагогічної культури викладача ВНЗ
Нинішній викладач вищої школи має володіти високою за¬гальною й педагогічною культурою, бути довершеним професіо¬налом. Професіоналізм людини в будь-якій царині багато в чому залежить від рівня сформованості майстерності.
Педагогічна майстерність — це досконале, творче виконан¬ня педагогами своїх професійних функцій на рівні мистецтва, в результаті чого створюються оптимальні соціально-психологічні умови для становлення особистості вихованця, забезпечення його інтелектуального та морально-духовного розвитку.
Педагогічну майстерність не можна пов'язувати лише з якимось особливим даром, ототожнювати з вродженими якостями. Адже якості не передаються за спадковістю. Людина через генно-хромосомну структуру отримує лише задатки, генотипні утворення, що слугують передумовою розвитку і формування пев¬них якостей. До того ж педагогічна професія є масовою, і тут не можна покладатися на талант окремих індивідуальностей. Тому мав рацію А.С. Макаренко, коли зауважував, що "майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає та¬ланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба на¬вчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта"5.
Педагогічна майстерність включає низку структурних ком¬понентів: морально-духовні вартості, професійні знання, соціаль¬но-педагогічні якості, психолого-педагогічні уміння, педагогіч¬ну техніку.
Розглянемо сутність і зміст основних психолого-педагогічних умінь, викладача вищої школи.
1. Конструктивні вміння передбачають:
— добір доцільних форм і видів діяльності;
— добір дієвих методів і засобів виховного впливу;
— планування перспективних етапів у керівництві студентсь¬ким колективом;
— здійснення індивідуально орієнтованого підходу до вихо¬ванців.
2. Комунікативні вміння покликані забезпечити доцільність стосунків із суб'єктами навчально-виховного процесу, зокрема:
— встановлювати педагогічно вмотивовані контакти зі студен¬тами, первинними колективами, батьками студентів, своїми ко¬легами;
— регулювати міжособистісні стосунки студентів, відносини первинних колективів з іншими.
3. Організаторські вміння уможливлюють розв'язання пев¬них педагогічних завдань:
— організовувати й керувати студентськими колективами, створювати оптимальні умови для їх розвитку;
— забезпечувати педагогічно ефективну діяльність студент¬ських колективів;
— надавати допомогу студентським громадським організаціям;
— організовувати виховну роботу зі студентами в поза навчальний час.
4. Дидактичні вміння виявляються в тому, щоб:
— пояснювати студентам навчальний матеріал на доступно¬му для них рівні сприймання;
— керувати самостійною пізнавальною діяльністю студентів, сприяти розвитку їхніх пізнавальних інтересів, інтелектуальних можливостей, формувати дієві мотиви навчальної праці;
— навчати студентів оволодінню ефективними й раціональ¬ними методами самостійної пізнавальної діяльності.
5. Перцептивні вміння (лат. perceptio — сприймання, пізнан¬ня, чуттєве сприйняття, розуміння й оцінка людьми соціальних об'єктів — інших людей, самих себе, груп та ін.) охоплюють:
— здатність проникати у внутрішній світ студентів; розуміти їхній психічний стан;
— спостережливість, що дає змогу розуміти реальний психіч¬ний стан студента в конкретній ситуації.
6. Сугестивні вміння (лат. suggestio — навіюю) становлять безпосередній емоційно-вольовий вплив педагога на вихованців з метою створення в них певного психічного стану, спонукання їх до конкретних дій.
7. Пізнавальні вміння включають:
— вивчення індивідуальних особливостей фізичного, психіч¬ного й соціального розвитку студентів;
— оволодіння новою науковою інформацією, раціональне ви¬користання її в науково-педагогічній роботі;
— вивчення кращого педагогічного досвіду та його творче ви¬користання у власній викладацькій діяльності.
8. Прикладні вміння ґрунтуються:
— на володінні технічними засобами навчання, зокрема ком¬п'ютерною технікою;
— навичках творчості в галузі спорту, живопису, театраль¬ного, музичного мистецтва тощо.
9. Уміння в галузі психотехніки передбачають свідоме й до¬цільне використання надбань психології у сфері навчання, вихо¬вання й розвитку студентів.