Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах економічної та духовної кризи, що панує в сучасному українському суспільстві надзвичайно гостро постає проблема відродження традиційних основ української родини та родинних виховних звичаїв, традицій як інтелектуального та морально-етичного, громадсько-патріотичного джерела формування особистості, основного механізму стабілізації родинних відносин.
Сьогодні стає дедалі очевидним, що без засвоєння молодим поколінням цінностей родинних традицій, основ „сімейної педагогіки” не можна побудувати демократичне, гуманне суспільство. На необхідності звернення до виховного досвіду народу та його духовно-моральних принципів, родинних виховних традицій наголошують державні документи: Декларація про державний суверенітет України, Державна програма „Освіта” („Україна XXI століття”) [5, с.4].
Система родинно-сімейного виховання настільки важлива в житті кож-ної людини й усієї планети, що Генеральна Асамблея ООН, оголосивши 1994 рік Міжнародним роком сім'ї, визначила спільну для всіх країн тему: "Всі ми — одна родина", яка за своїм змістом і суттю відображає взає¬мозв'язок основного осередку суспільства і вселюдської родини. Генераль¬на Асамблея ООН постановила що "починаючи з 1994 року, 15 травня що¬річно буде відзначатися Міжнародний день родини", підкресливши цим величезне значення сім'ї в фізичному й духовному становленні особистості і суспільства [22, с.14].
Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основ-них етапів формування людини. Від роду до народу, нації - такий природ¬ний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості[21, с. 58].
Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка вихован-ня. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім'ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.
Останнім часом в періодичних виданнях та методичних посібниках зявляється досить багато публікацій щодо зв’язку родинного і шкільного виховання учнів. Це говорить про те, що названа проблема продовжує хвилювати багатьох науковців, педагогів, представників широкої громадськості.
Аналіз багатопланових досліджень свідчить, що поняття “культура взаємин” не має єдиного визначення. З’ясовано лише окремі аспекти цієї проблеми. Бракує даних про структуру категорії “культура взаємин батьків і дітей” та особливості виховання культури батьківсько-дитячих взаємин. Недостатньо вивчене й питання головних напрямів виховної діяльності початкової школи і сім’ї для підвищення культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку.
Розв’язання цієї проблеми, як підтверджує вітчизняний і світовий досвід, можливе за умови оптимізації управління процесом виховання за допомогою гуманізації освіти, що має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у суспільстві.
Система гуманістичних поглядів, створена українськими педагогами, філософами та діячами культури є надбанням громадської і педагогічної думки впродовж століть. Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливу увагу надавав В.О.Сухомлинський. Він неодноразово підкреслював, що нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу [11, с. 22].
В.О.Сухомлинського все життя хвилювали проблеми сімейного виховання, батьківської педагогіки, тієї наймен¬шої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, пове¬дінка, громадянська зрілість. Він був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї, школи і громадськості. Усі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю. В.О.Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді [19, с. 50-51].
Отже, об’єктом нашого дослідження є взаємини між родиною і школою як основа розвитку у вихованні учня.
Предмет дослідження: методи та прийоми здійснення взаємозв’язку родинного і шкільного виховання на основі педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського, вплив родинного виховання на навчання та розвиток школяра.
Мета:
1. Вивчити психолого-педагогічну літературу з питання зв’язку родинного та шкільного виховання.
2. З’ясувати сутність поняття „зв’язок родинного і шкільного виховання”, а також розкрити його прояв у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
3. Довести важливість і необхідність взаємозв’язку родинного виховання з сучасною школою.
Завдання:
1. Проаналізувати стан проблеми родинного виховання в педагогічній теорії та практиці.
2. Розглянути історію виникнення родинного та шкільного виховання в різні періоди розвитку суспільства.
3. Показати значення співпраці родини та школи в ефективній організації навчально-виховного процесу.
4. Виявити актуальність проблеми зв’язку родинного та шкільного виховання в педагогічному досвіді В.О.Сухомлинського.
5. Науково обґрунтувати психолого-педагогічні умови виховання взаємин батьків і дітей у сім’ї і школі.
Методи науково-педагогічного дослідження:
1. Вивчення педагогічного досвіду В.О.Сухомлинського з приводу взаємозв’язку родинного та шкільного виховання.
2. Теоретико-методологічний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури; узагальнення педагогічного досвіду з питання моделювання.
3. Синтез теоретичного матеріалу, концепцій і думок В.О.Сухомлинського з приводу взаємозв’язку родинного і шкільного виховання.
Практичне значення дослідження полягає у застосуванні принципів, методів родинного та шкільного виховання, описаних у роботі, на уроках у різних класах та в родинах учнів для налагодження співробітництва між школою і родиною. У роботі описані шляхи підвищення педагогічних знань батьків і оптимізації взаємодії школи та сім’ї, а також показана актуальність проблеми шкільно-сімейного виховання в суспільстві.