Зразок роботи
ВСТУП
Основними засобами з розвитку мовлення дітей є: організація їхнього спілкування у різних напрямах діяльності — гра, праця, сприймання різних видів образотворчого мистецтва; довкілля, природа, ознайомлен¬ня дітей з художньою літературою, використання технічних засобів; мовлення вихователя як засіб впливу на мовлення дітей.
Життя дитини у дошкільному закладі постійно наповнене спілку-ванням з вихователем і однолітками. За визначенням психологів, спілку-вання — це специфічний напрям діяльності, що полягає у взаємодії Двох чи більше людей, спрямованої на погодження й об’єднання їхніх зусиль з метою встановлення взаємин і досягнення спільного результату. Спілкування має відбуватися за потреби, що не завжди усвідомлюється мовцями. Якщо вихователь прагне, щоб діти спілкувалися, він має потурбуватися про виникнення потреб, які стимулювали б мов¬леннєві контакти, і зробити так, щоб ці контакти були мотивованими. Організація будь-якої діяльності, в процесі якої діти спілкуються, є дидактичним засобом розвитку мовлення дітей.
Для розвитку мовлення дітей значні можливості закладені у грі. Так, рольові ігри сприяють самостійним висловлюванням дітей, активі¬зують певну групу слів, пов’язаних зі змістом гри: «професійний» слов¬ник вихователя, помічника вихователя, лікаря, моряка та ін. Будівельні ігри збагачують дітей словами, що означають якості, величину: просто¬рове розміщення предметів (важкий, довгий, згори, всередині); професійні терміни (перекриття, арка, фанера тощо). Рухливі ігри з текстом, ігри-драматизації сприяють формуванню правильного темпу, мовленнєвого дихання, дикції, виразності дитячого мовлення. Дидактичні ігри закрі-плюють і активізують словниковий запас дитини, сприяють формуван¬ню її мовленнєвих умінь і навичок (побудувати речення, описати, при¬гадати вірш, відгадати загадку та ін.). Завдання вихователя — допомог¬ти, за потреби створити умови для гри, навчити та пояснити дітям пра¬вила незнайомої гри, сприяти встановленню мовленнєвих контактів з однолітками.
Праця — господарсько-побутова, ручна, на лоні природи — також є ефективним засобом розвитку словника дітей і формування мовленнє¬вих навичок. Мовлення поєднується з активними діями дітей, що сприяє швидкому утворенню тимчасових нервових зв’язків. Побутова діяльність має свою специфіку і педагогічне цінна тим, що розвиток мовлення відбувається у природній, невимушеній обстановці: під час одягання, приймання їжі, прогулянки, гімнастики, підготовки до сну збагачується й активізується словниковий запас дітей, формуються навички розмов¬ного мовлення, відбувається засвоєння норм і правил мовленнєвого ети¬кету, широко використовується художнє слово, фольклор. Діти легко вступають у розмову, зміст мовленнєвого спілкування узгоджується з реальними стосунками. У вихователя є більше часу і можливостей роз¬мовляти з кожною дитиною на різні теми, стимулювати і підтримувати розмови між дітьми.
Важливим засобом розширення уявлень, знань про навколишню дійсність і розвиток мовлення дітей є сприймання різних видів зобра-жувального мистецтва — театрів, кіно, діафільмів і діапозитивів, змісту дитячих книжок тощо. Цей вплив посилюється тими почуттями, емоці¬ями, переживаннями, які супроводжують сприймання будь-якого виду мистецтва.
У поєднанні з умілим педагогічним впливом ці засоби ста¬ють для дитини взірцями літературної мови, які діти переносять у са¬мостійну мовленнєво творчу діяльність, використовують у сюжетних іграх. іграх-драматизаціях, дитячих концертах. Сприймання картини, предме¬та, твору прикладного мистецтва, візуальних технічних засобів завжди супроводжується репліками, обміном враженнями, запитаннями.
Магістр